У перший день повномасштабної війни Василь Назаренко став до лав ЗСУ, виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини. Улітку 2023 року під Торецьком він отримав тяжке вогнепальне черепно-мозкове поранення. Далі були шпиталі й кілька складних операцій. Тепер у Василя титанова пластина замість частини черепа й уламок, який лікарі не ризикують діставати. Утім, тяжка травма не завадила йому повернутися до роботи й очолити службу безпеки у групі логістичних компаній ZAMMLER.

Від охоронця до керівника служби безпеки

Василю Назаренку 32 роки, він родом із Житомирщини й добре знає, що таке починати з початку. Вісім років тому він прийшов у ZAMMLER охоронцем центрального офісу. Згодом пройшов кілька посад і поступово виріс до керівника служби безпеки. Цей підрозділ фактично створював із нуля, переконавши керівництво в його необхідності.

Керівник служби безпеки групи логістичних компаній ZAMMLER Василь Назаренко під час служби у Збройних силах України

Коли почалося повномасштабне вторгнення, сумнівів, чи долучатися до війська, не було.

"Мотивація була проста — захистити родину, свою землю і, звісно, присяга українському народові. Тут навіть не стояло питання, іти чи ні. Я вивіз дружину і маленького сина з Києва у безпечніший, як мені тоді здавалося, Макарівський район, який згодом опинився в окупації. А сам поїхав до військової частини", — пригадує Василь.

На фронті стали в пригоді професійні навички: стратегічне мислення, вміння аналізувати ситуацію, швидка реакція та здатність знаходити спільну мову з людьми різного віку.

"А ще дуже підтримала компанія — передали нам автомобіль підвищеної прохідності, приціли з тепловізором і рації. Саме одна з них потім урятувала мені життя. Позицію постійно обстрілювали, інтенсивність бойового контакту з ворогом зростала. Мене та кількох наших тяжко поранили. Мене вже записали до двохсотих, але врятувала моя радіостанція. В хаосі обставин її взяли, щоб викликати евакуацію й у цей момент я захрипів. Побратими зрозуміли, що я живий", — розповідає Василь Назаренко.

Його евакуювали спочатку до лікарні Мечникова в Дніпрі, потім перевезли до Києва. Шанси на життя були мінімальні.

"Я пам’ятаю, як подзвонила його дружина і сказала, що Василь тяжко поранений і зараз у шпиталі. Тоді йому давали лише 10% на життя. Ми одразу зібралися, порадилися й поїхали провідати, коли він вже міг говорити. Потім їздили регулярно, всі по черзі. Також допомогли оплатити одну з операцій", — згадує HR-директорка групи компаній ZAMMLER Людмила Сизоненко.

До активного життя захисник повертався поступово — фізична й медична реабілітація, перші тренування. Лікарі дивувались швидкому відновленню і навіть жартома питали, чи не займався він карате і чи не бив чолом цеглу, настільки міцною виявилася голова. Сам Василь пояснює це тим, що завжди тримав себе у формі, і саме спорт став основою його відновлення. Не менш важливою була підтримка колег.

"Збереження роботи й фінансова допомога — це добре, але головне — людська присутність. У лікарні дуже складно морально — бачиш людей у тяжкому стані, хтось не виживає, хтось може лише кліпати очима і не рухається. Цей біль буквально висить у повітрі. Те, що приїздили не тільки рідні, а й колеги, давало відчуття, що мене дійсно чекають і я зможу працювати далі", — каже він.

Повернення в команду не стало несподіванкою. Колеги знали про кожен етап лікування, бачили, як він приходив до офісу ще до демобілізації. У листопаді 2023 року, після звільнення зі служби за станом здоров’я, Василь Назаренко знову вийшов на роботу до ZAMMLER GROUP. Сьогодні у його підпорядкуванні близько тридцяти людей.

Як навички військової служби працюють у бізнесі

Усе починається з дисципліни, переконаний Василь. У війську будь-яка помилка може коштувати життя, у бізнесі — грошей, репутації чи безпеки людей. Тому він вимагає від колег порядку і прагне показувати приклад сам — від охайного вигляду до пунктуальності.

"Безпека — це не тільки охорона периметра", — пояснює він. Йдеться про цілий комплекс: фізичну й технічну безпеку, кадрові перевірки, захист матеріальних цінностей і репутації, внутрішні розслідування, регламенти та профілактику ризиків.

Війна навчила його швидко реагувати, оцінювати ризики й бачити сигнали в поведінці людей, на які раніше не звертав уваги. Тепер ці навички він застосовує у бізнесі — від перевірки співробітників і захисту вантажів до роботи з ризиками для компанії.

Окремий новий досвід — розуміння, що війна ведеться не лише на землі, а й у кіберпросторі.

"Машини й товар можуть бути на місці, але якщо зламана система — бізнес стоїть і зазнає збитків. Тому зараз я роблю акцент на цифровій безпеці й вивчаю загрози та можливості штучного інтелекту. Нейромережі можуть бути як захистом, так і ризиком, залежно від того, у чиїх вони руках. Для корпоративного сектору це — нова реальність, яку неможливо ігнорувати", — пояснює він.

Керівник служби безпеки групи логістичних компаній ZAMMLER, ветеран Василь Назаренко, на складі компанії

Керівник служби безпеки групи логістичних компаній ZAMMLER, ветеран Василь Назаренко, на Business Security Evolution Conference, 2024

Колеги відзначають: після повернення Назаренко став більш суворим і прямолінійним у спілкуванні. Чітко вказує на недоліки й одразу пропонує, як їх виправити.

"Ми побачили, що він став більш вимогливим до порядку й дисципліни. Він відверто говорить про те, що потребує змін, і підняв планку для всієї служби безпеки. А ще він постійно вчиться — і самостійно, і на курсах. Для колективу це стало сигналом: війна змінює людину, але ці зміни можуть зміцнити команду й компанію", — каже HR-директорка.

Чому важлива підтримка ветеранів

Сам Василь каже, що після поранення найважче було не відновити професійні навички, а призвичаїтися до тилового життя: чути розмови про те, як уникнути служби, чи бачити патріотизм лише назовні. "Ми повинні будувати суспільство на мові, освіті, армії й медицині", — каже він.

Тримати форму йому допомагає спорт: підйом о 4:30, розминка і щоденний біг на десять кілометрів. Він радить кожному ветерану знаходити власний ритм, повертатися поступово, не соромитися просити про допомогу.

Роботодавцям — готувати колективи, навчати менеджерів безбар’єрної комунікації, залучати психологів і головне — поважати досвід тих, хто пройшов війну. Не менш важливо інвестувати у перепідготовку, щоб військові навички отримали нове застосування в бізнесі. Адже саме робота може стати тим місцем, де повага не декларується, а відчувається щодня.

"Ми відкриті до працевлаштування ветеранів і співпрацюємо з Державною службою зайнятості. У нас понад 30 співробітників мобілізовані, і після їхнього повернення тема реінтеграції стане ще актуальнішою. Для нас це не проблема, а можливість зростати разом із людьми, які пройшли фронт", — зазначає HR-директорка групи компаній ZAMMLER Людмила Сизоненко.

Керівник служби безпеки групи логістичних компаній ZAMMLER, ветеран Василь Назаренко, на складі компанії

В Україні сьогодні понад 1,3 мільйона ветеранів. Разом з родинами, за прогнозами, ця цифра може сягнути 5–6 мільйонів. Для кожної великої компанії це означає неминучий виклик — як забезпечити реінтеграцію: зберегти робочі місця, допомогти з перепідготовкою, адаптацією та підтримкою сімей.

Опитування показують, що понад половина ветеранів не відчуває поваги від суспільства, і ще стільки ж мають труднощі під час пошуку роботи. Для бізнесу це сигнал: культура підтримки захисників і захисниць — необхідна умова розвитку. Приклад ZAMMLER GROUP показує, що реінтеграція ветеранів може посилити компанію і дати їй можливість зростання.