Після фронту та поранення: як військові навички допомагають ветерану будувати карʼєру в бізнесі

У перший день повномасштабної війни Василь Назаренко став до лав ЗСУ, виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини. Улітку 2023 року під Торецьком він отримав тяжке вогнепальне черепно-мозкове поранення. Далі були шпиталі й кілька складних операцій. Тепер у Василя титанова пластина замість частини черепа й уламок, який лікарі не ризикують діставати. Утім, тяжка травма не завадила йому повернутися до роботи й очолити службу безпеки у групі логістичних компаній ZAMMLER.

Від охоронця до керівника служби безпеки

Василю Назаренку 32 роки, він родом із Житомирщини й добре знає, що таке починати з початку. Вісім років тому він прийшов у ZAMMLER охоронцем центрального офісу. Згодом пройшов кілька посад і поступово виріс до керівника служби безпеки. Цей підрозділ фактично створював із нуля, переконавши керівництво в його необхідності.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, сумнівів, чи долучатися до війська, не було.

"Мотивація була проста — захистити родину, свою землю і, звісно, присяга українському народові. Тут навіть не стояло питання, іти чи ні. Я вивіз дружину і маленького сина з Києва у безпечніший, як мені тоді здавалося, Макарівський район, який згодом опинився в окупації. А сам поїхав до військової частини", — пригадує Василь.

На фронті стали в пригоді професійні навички: стратегічне мислення, вміння аналізувати ситуацію, швидка реакція та здатність знаходити спільну мову з людьми різного віку.

"А ще дуже підтримала компанія — передали нам автомобіль підвищеної прохідності, приціли з тепловізором і рації. Саме одна з них потім урятувала мені життя. Позицію постійно обстрілювали, інтенсивність бойового контакту з ворогом зростала. Мене та кількох наших тяжко поранили. Мене вже записали до двохсотих, але врятувала моя радіостанція. В хаосі обставин її взяли, щоб викликати евакуацію й у цей момент я захрипів. Побратими зрозуміли, що я живий", — розповідає Василь Назаренко.

Його евакуювали спочатку до лікарні Мечникова в Дніпрі, потім перевезли до Києва. Шанси на життя були мінімальні.

"Я пам’ятаю, як подзвонила його дружина і сказала, що Василь тяжко поранений і зараз у шпиталі. Тоді йому давали лише 10% на життя. Ми одразу зібралися, порадилися й поїхали провідати, коли він вже міг говорити. Потім їздили регулярно, всі по черзі. Також допомогли оплатити одну з операцій", — згадує HR-директорка групи компаній ZAMMLER Людмила Сизоненко.

До активного життя захисник повертався поступово — фізична й медична реабілітація, перші тренування. Лікарі дивувались швидкому відновленню і навіть жартома питали, чи не займався він карате і чи не бив чолом цеглу, настільки міцною виявилася голова. Сам Василь пояснює це тим, що завжди тримав себе у формі, і саме спорт став основою його відновлення. Не менш важливою була підтримка колег.

"Збереження роботи й фінансова допомога — це добре, але головне — людська присутність. У лікарні дуже складно морально — бачиш людей у тяжкому стані, хтось не виживає, хтось може лише кліпати очима і не рухається. Цей біль буквально висить у повітрі. Те, що приїздили не тільки рідні, а й колеги, давало відчуття, що мене дійсно чекають і я зможу працювати далі", — каже він.

Повернення в команду не стало несподіванкою. Колеги знали про кожен етап лікування, бачили, як він приходив до офісу ще до демобілізації. У листопаді 2023 року, після звільнення зі служби за станом здоров’я, Василь Назаренко знову вийшов на роботу до ZAMMLER GROUP. Сьогодні у його підпорядкуванні близько тридцяти людей.

Як навички військової служби працюють у бізнесі

Усе починається з дисципліни, переконаний Василь. У війську будь-яка помилка може коштувати життя, у бізнесі — грошей, репутації чи безпеки людей. Тому він вимагає від колег порядку і прагне показувати приклад сам — від охайного вигляду до пунктуальності.

"Безпека — це не тільки охорона периметра", — пояснює він. Йдеться про цілий комплекс: фізичну й технічну безпеку, кадрові перевірки, захист матеріальних цінностей і репутації, внутрішні розслідування, регламенти та профілактику ризиків.

Війна навчила його швидко реагувати, оцінювати ризики й бачити сигнали в поведінці людей, на які раніше не звертав уваги. Тепер ці навички він застосовує у бізнесі — від перевірки співробітників і захисту вантажів до роботи з ризиками для компанії.

Окремий новий досвід — розуміння, що війна ведеться не лише на землі, а й у кіберпросторі.

"Машини й товар можуть бути на місці, але якщо зламана система — бізнес стоїть і зазнає збитків. Тому зараз я роблю акцент на цифровій безпеці й вивчаю загрози та можливості штучного інтелекту. Нейромережі можуть бути як захистом, так і ризиком, залежно від того, у чиїх вони руках. Для корпоративного сектору це — нова реальність, яку неможливо ігнорувати", — пояснює він.

Керівник служби безпеки групи логістичних компаній ZAMMLER, ветеран Василь Назаренко, на Business Security Evolution Conference, 2024

Колеги відзначають: після повернення Назаренко став більш суворим і прямолінійним у спілкуванні. Чітко вказує на недоліки й одразу пропонує, як їх виправити.

"Ми побачили, що він став більш вимогливим до порядку й дисципліни. Він відверто говорить про те, що потребує змін, і підняв планку для всієї служби безпеки. А ще він постійно вчиться — і самостійно, і на курсах. Для колективу це стало сигналом: війна змінює людину, але ці зміни можуть зміцнити команду й компанію", — каже HR-директорка.

Чому важлива підтримка ветеранів

Сам Василь каже, що після поранення найважче було не відновити професійні навички, а призвичаїтися до тилового життя: чути розмови про те, як уникнути служби, чи бачити патріотизм лише назовні. "Ми повинні будувати суспільство на мові, освіті, армії й медицині", — каже він.

Тримати форму йому допомагає спорт: підйом о 4:30, розминка і щоденний біг на десять кілометрів. Він радить кожному ветерану знаходити власний ритм, повертатися поступово, не соромитися просити про допомогу.

Роботодавцям — готувати колективи, навчати менеджерів безбар’єрної комунікації, залучати психологів і головне — поважати досвід тих, хто пройшов війну. Не менш важливо інвестувати у перепідготовку, щоб військові навички отримали нове застосування в бізнесі. Адже саме робота може стати тим місцем, де повага не декларується, а відчувається щодня.

"Ми відкриті до працевлаштування ветеранів і співпрацюємо з Державною службою зайнятості. У нас понад 30 співробітників мобілізовані, і після їхнього повернення тема реінтеграції стане ще актуальнішою. Для нас це не проблема, а можливість зростати разом із людьми, які пройшли фронт", — зазначає HR-директорка групи компаній ZAMMLER Людмила Сизоненко.

В Україні сьогодні понад 1,3 мільйона ветеранів. Разом з родинами, за прогнозами, ця цифра може сягнути 5–6 мільйонів. Для кожної великої компанії це означає неминучий виклик — як забезпечити реінтеграцію: зберегти робочі місця, допомогти з перепідготовкою, адаптацією та підтримкою сімей.

Опитування показують, що понад половина ветеранів не відчуває поваги від суспільства, і ще стільки ж мають труднощі під час пошуку роботи. Для бізнесу це сигнал: культура підтримки захисників і захисниць — необхідна умова розвитку. Приклад ZAMMLER GROUP показує, що реінтеграція ветеранів може посилити компанію і дати їй можливість зростання.