Переїзд, страх і нуль контактів: як перетворити кризу на точку росту

Втрата дому, нове місто й необхідність починати з нуля – реальність для мільйонів українців. Для жінок вимушене переселення зазвичай означає не лише зміну міста, а й додаткову відповідальність – за дітей, родину та власну адаптацію в нових умовах.

Менторська підтримка як точка опори: як працює програма "Жіночого хабу 2.0"

Щоб підтримати жінок-переселенок, громадська організація "Жіночий хаб 2.0" запустила програму менторської підтримки. Ініціатива реалізується за сприяння програми "Єднання заради дії" (IREX) та фінансується держдепартаментом США.

У межах програми відбулося 77 індивідуальних консультацій для понад 40 жінок. Учасниці могли обрати один формат підтримки: психологічний, коучинговий чи менторський, або ж пройти весь шлях залежно від власного запиту й готовності до змін.

"Дозвіл бути собою": як Катерина з Харкова знайшла новий професійний фокус

Катерина переїхала з Харкова до Полтави на початку повномасштабного вторгнення. 24 лютого застало її на третьому місяці вагітності – щойно після лікарні та ускладнень через COVID-19. До цього її життя було тісно пов’язане з ІТ: вона працювала інженеркою з якості та менторила навчальні програми в одній із найбільших ІТ-компаній України.

До ІТ Катерина так і не повернулася. У новому місті та в новій ролі мами з’явився інший запит – на діяльність, яку можна поєднувати з материнством і яка дає живу взаємодію з людьми.

"Мій основний драйвер – це спілкування з людьми й можливість з’єднувати їх із їхніми бажаннями. Коли людина досягає свого, вона стає щасливішою. А якщо навколо більше щасливих людей, і мені, і моїй доньці легше жити", – каже Катерина.

Переїзд означав повне перезавантаження. У Полтаві в неї було дуже вузьке коло знайомих: кілька мам із занять для малюків та сусіди. Усі професійні контакти залишилися в Харкові.

"Було відчуття, що все – і професію, і місто, і коло спілкування – треба вибудовувати спочатку", – згадує вона.

На одну з подій у ГО "Жіночий хаб 2.0" Катерина прийшла як відвідувачка – і саме там їй запропонували долучитися до менторської програми в межах "Єднання заради дії". Спершу вона відмовилася, вирішивши, що "у когось є потреба більша". Але згодом передумала, коли почула, що основний критерій – не "ступінь потреби", а готовність включатися й діяти.

У межах програми Катерина працювала з менторкою, коучем і психологинею: з менторкою побачила нові напрями розвитку – співпрацю з громадськими організаціями, грантові можливості, партнерства, з коучем навчилася відсікати зайве й фокусуватися на головному, бо раніше "хотіла робити все й одразу", з психологинею дозволила собі поєднати в собі "відмінницю" і "бунтарку" – бути структурною, але водночас креативною й нешаблонною.

Поступово з цього сформувався її нинішній фокус – робота з власниками бізнесу у форматі коучингу та консультативної роботи з використанням метафоричних асоціативних карт.

"Мені важливо допомагати власнику чітко сформулювати свої цілі та зрозуміти, які внутрішні установки впливають на його управлінські рішення. Це дозволяє побачити, на що фактично витрачаються час і зусилля та де виникає перевантаження або втрата фокусу", – пояснює Катерина.

Після програми вона оновила свої послуги, чіткіше сформулювала позиціювання і наважилася на експерименти. Один із них – ресурсні зустрічі для жінок у жіночому просторі в Полтаві.

Головний результат програми Катерина описує як "дозвіл бути собою" – з власною автентичністю, структурою й сміливістю монетизувати свій досвід. А девіз "коли, як не зараз", який вона почула від команди IREX, став для неї нагадуванням: відкладати зміни більше немає сенсу.

Від відчуття розгубленості до лідерства в громаді: шлях Оксани з Краматорська

Оксана переїхала з Краматорська до Полтави у 2022 році. До війни вона працювала в апараті Донецького окружного адміністративного суду, а ще – була активною містянкою: входила до дорадчо-консультативного органу при Краматорській міській раді "Батьківська рада", допомагала налагоджувати діалог між батьками, владою та школами.

Після переїзду вона деякий час продовжувала працювати в суді дистанційно – установа повністю перейшла в онлайн. Але внутрішній стан був іншим: розгубленість, депресія, відчуття дезорієнтації в новому місті.

"Я розуміла, що мені треба якось повернути собі опору. Структурувати життя, знайти для себе місце в Полтаві", – згадує Оксана.

Першим кроком став тренінг "Стійкість під час війни", а вже згодом – програма менторства. У безпечному й комфортному просторі учасниці вчилися розрізняти свої емоції, розуміти, як реагувати на складні стани, як підтримувати себе й інших, як не застрягати у тривозі.

Але ключовим для неї стало інше – відчуття, що вона не одна у своєму стані. "Всі жінки, які туди прийшли, були в розгубленості, у страху, без внутрішнього ресурсу. І дуже важливо було просто це побачити й зрозуміти: тобі не "одній так важко". Коли гуртуєшся, переносити ці стани значно легше", – каже Оксана.

Саме це відчуття спільності й взаємної підтримки вона називає найціннішим результатом участі у програмі.

Це дало Оксані внутрішній ресурс діяти далі. Вона подала документи до Полтавської ради ВПО – дорадчого консультативного органу при місцевій владі. Спочатку стала членкинею, а пізніше колеги обрали її головою.

"Рада ВПО – це місточок між органами місцевого самоврядування та переселенцями, які живуть у громаді. Ми працюємо на волонтерських засадах, але фактично щодня допомагаємо людям із їхніми питаннями", – пояснює Оксана.

Юридична освіта, яка раніше реалізовувалася переважно в адміністративному праві, стала базою для нового етапу. У Раді ВПО спектр запитів дуже широкий – від сімейних справ до адміністративних спорів. Це підштовхнуло Оксану відновити й розширити власну юридичну практику: сьогодні вона консультує ВПО, допомагає з документами й продовжує розвиватися як юристка.

Про участь у таких програмах Оксана говорить однозначно: варто пробувати.

"Такі програми дають можливості. Вони розширюють коло контактів, відкривають нові співпраці, ти бачиш інші громадські організації, ініціативи, людей", – каже вона.

Де шукати можливості

Знайти програми, стипендії та навчальні ініціативи для ВПО можна:

• на офіційних сторінках програми IREX "Єднання заради дії";
• на офіційних сторінках Державної служби зайнятості.