Зміст:
  1. Каріна, Німеччина
  2. Дмитро Гордєєв, Китай
  3. Валерія Ковтун, Велика Британія

На прохання однієї з героїнь її прізвище ми не вказуватимемо.

Це друга частина статті про те, як навчаються за кордоном українці. Перша: "Як відправити дитину вчитися за кордон. З чого починати і скільки коштує. Три країни".

Каріна, Німеччина

Навчається в Єнському університеті (Німеччина) на медика.
Практика в університеті в умовах пандемії. Фото: з особистого архіву Каріни

Я обрала для вступу Німеччину прагматично. Мріяла навчатись за кордоном, з 5 класу вивчала німецьку. Однією з найважливіших переваг було для мене безкоштовне навчання у державних закладах.

Переїхала до Німеччини у 18 років. Спочатку відвідувала приватну школу німецької мови у містечку Фрайбург у Брайсгау і паралельно звідти розсилала документи у майже всі державні університети.

Документи та іспити

Оскільки з українським атестатом напряму вступити у виш неможливо, спочатку треба було закінчити штудіенколлег (Studienkolleg). Для вступу спочатку потрібно подати заявку в університет, де мали перевірити документи та атестат, а звідти вже направляли на вступні до коледжу, якщо ти виконав умови. 

Коли я вступала, обов’язково потрібно було мати бодай рівень B1 німецької і золоту медаль з України.

Мене запросили на іспит у два коледжі, там ми складали математику і німецьку. Конкурс був великий, нас було, здається, 800. 

В коледжі є чотири курси, обираєш залежно від того, на якому факультеті хочеш навчатись. Я планувала вступати на медичний факультет – пішла на М Курс. Після року навчання в коледжі ми складали ФСП (Feststellungsprüfung). Це іспит, який має підтвердити твою здатність навчатись у виші.

Слід було зібрати такі документи:

  • середня оцінка з коледжу;
  • оцінка за ФСП;
  • перерахований на німецьку систему бал з українського атестату;
  • і підтвердження, що в тебе знання німецької мови на рівні С1.

Це все рахується разом, і потім з цим результатом можна надсилати документи в німецькі виші. Я подавалась у всі державні і отримала одне запрошення з Єнського університету. Додаткових іспитів з вишу не було. 

Звичайно, мають бути високі бали, бо конкурс в медичний на перший курс великий, я не впевнена щодо квоти на перший семестр, але місць для іноземних абітурієнтів виокремлюють мало. На моєму потоці нас було близько десяти іноземних студентів на десь 250 німців.

Навчання в держвиші безкоштовне. Але всі зобов’язані оплачувати семестровий внесок – близько €250 двічі на рік для німців та іноземців однаково. 

У цю суму входить знижка на харчування в мензі (шкільній їдальні. – Ред.), безкоштовний проїзд у транспорті тощо. Єдине, за що маєш платити, – проживання в Німеччині. За законом, ти зобов’язаний мати достатньо коштів щоразу, коли продовжуєш візу студента. Загалом,  прожитковий мінімум наразі близько €800 на місяць. Студенти можуть підробляти. 

З проживанням проблем немає. Спочатку я жила три роки у WG (Wohngemeinschaft) – це спільна квартира, яку зазвичай орендує декілька людей. У кожного своя кімната.

Потім орендувала однокімнатну квартиру від гуртожитку. У гуртожитку є і варіанти WG. 

Умови і формат навчання

На медфакультеті навчання триває шість років. За цей час ти складаєш три держіспити. Ця система називається Staatsexamen, вона діє для фармацевтів, дантистів, вчителів і юристів. 

Батьки успішність зазвичай моніторити не можуть, тільки якщо дитина сама поділиться. 

У Німеччині ніхто не списує на іспитах, тут з цим строго. Для складання державних екзаменів ти маєш три спроби, якщо не здаєш – відраховують і ти не маєш більше права навчатись на медичному факультеті в Німеччині. У проміжках між цими спробами ти маєш один семестр на повторення. Окремі випадки розглядає комісія вишу.

 

Дмитро Гордєєв, Китай

Навчається в Шанхайському транспортному університеті на спеціальності "Бізнес китайська мова".
Дмитро Гордєєв. Фото: з особистого архіву героя

Країна була одразу зрозуміла, бо закінчив в Україні гімназію східних мов саме на спеціальності "Китайська мова". Для навчання отримав три премії від посольства КНР після того, як виграв міжнародний конкурс "Міст китайської мови".

Залишалося обрати виш, пройти співбесіду і вступити.

Навчальний заклад обирали за системою від міністерства освіти КНР, де зібраний список усіх університетів з усіма даними, умовами вступу і навчання.

Потрапити в Шанхай було в пріоритеті, бо місцеві університети є більш престижними, а цей транспортний університет – найпрестижнішим технічним вишом у Китаї.

Документи і вступ

Подавати документи почали з лютого. Це був стандартний пакет:

  • паспорт;
  • атестату ще не було, тож робили нотаріально завірену і перекладену англійською довідку з оцінками за 10 клас і перше півріччя 11-го;
  •  коли вже був атестат, з собою його брав до Китаю і подавав окремо.

На конкурсі мов я посів три призових місця: увійшов в 20 найкращих знавців китайської серед школярів, розділив першу премію на найкращий талант серед учасників зі 120 країн і мав ще перше місце глядацьких симпатій серед усіх країн.

Фото: з особистого архіву героя

Вийшло три дипломи, три премії, три кубки. І після того Інститут Конфуція рекомендував міністерству освіти КНР і посольству посприяти видачі державної стипендії.

Університет своєю чергою спочатку приймає документи: дивиться анкети, дипломи, досягнення, відбирає найкращих і формує список абітурієнтів. І призначають час для співбесіди.

Співбесіду проводили в Skype китайською. Оцінили рівень володіння мовою, наскільки його вистачить, щоб вчитися в такому серйозному університеті. 4-го рівня HSK (це доволі високий рівень) було достатньо для вступу.

Запитання ставили і стосовно культурі Китаю, і як довго вивчаю китайську. Після співбесіди рекомендували до зарахування. У середині серпня надіслали документи.

Ціни

Стипендія повністю покриває навчання і проживання. Плюс до $400 видають додатково щомісяця. За свій рахунок довелося робити тільки візу та купити авіаквитки.

Навчання в університеті за рік коштувало близько 25 000 юанів (понад $3 800) на 2017 рік. За проживання спочатку треба заплатити самому, а університет потім відшкодовує суму. У виші є два гуртожитки: один простіший, і другий – готельного типу: з рецепцією, панорамними вікнами.

Якщо брати звичайний – за семестр виходить 4 000 юанів (понад $616), якщо в кімнаті двоє. Якщо кімната на одного – 7 000 8 000 юанів ($1 080 – $1 230). А в кращому гуртожитку – 10 000 11 000 юанів ($1 550 $1 700) для однієї людини і 6 000 ($930) якщо дві людини в кімнаті.

На їжу вистачає 2 500 юанів ($350) в місяць, якщо жити нормально. Залежить від того, як ти харчуєшся: можна в їдальні за 15-20 юанів, а можна їсти в ресторанах. Якщо в їдальні, можна навіть відкладати гроші. В ресторанах – стипендії вистачає, але відкладати не виходить.

Формат і умови навчання

Спочатку я поїхав на підготовчий курс, оскільки мовного рівня не вистачало, щоб вчитися на бакалавра. Це підготовчий рік в тому ж університеті, але в іншому кампусі. Моя задача була – скласти іспит на п’ятий рівень HSK.

Коли я дійшов до нього, мене допустили до навчання в кампусі на бакалавра.

Там доволі насичена програма була, деякі студенти не витримували.

Навчання з 8 ранку до 9 вечора з двома перервами на обід і вечерю.

Та і умови проживання теж не всім подобалися.

У гуртожитку в кімнаті було п’ятеро людей і на ніч там вимикали світло. Університет пояснював це тим, щоб ми вночі спали. 

Також гуртожиток закривали на ніч, щовечора приходила комендант. І якщо ти не прийшов – на килим викликали.

Для мене сюрпризом було те, що на підготовчому курсі була ще англійська і математика. З останнім у мене були невеликі труднощі – вища математика китайською – жорстко. Але вдалося скласти іспити.

Після підготовчого був перший рік бакалавра і там були предмети, які обов’язково потрібно вчити, і були на вільний вибір. 

Обов’язкові: китайське аудіювання, читання і письмо. Вимова була на вибір.

У мене спеціальність "китайський бізнес", у програмі два роки йде суто вивчення китайської без будь-яких інших відхилень. А як почнеться третій рік – там вже буде програма, яка більш пов'язана з бізнесом.

Вчитися мені ще два роки. В сумі вийде п’ять, бо був ще підготовчий рік.

Це буде бакалавр. А за бажанням можна вступити на магістратуру.

Щодо допомоги з працевлаштування – в нашому університеті щороку проходять виставки роботодавців, ти можеш прийти з пакетом документів і пройти ледь не перший етап співбесіди.

Після третього курсу університет пропонує практику – самі надають компанію і там можна працювати. Безоплатно, звісно. Але коли закінчуєш виш – у тебе вже є досвід і в плані пошуку роботи легше.

 

Валерія Ковтун, Велика Британія

Навчалася в Лондонській школі економіки на спеціальності "Управління медіа і комунікаціями"
Валерія Ковтун. Фото з її особистого архіву

Я вчилася в 2019-2020 роках. Вступала за програмою Chevening від британського уряду. Здобутий рівень в університеті називається Master of Science.

Вступала сюди на магістратуру після навчання на бакалавраті в КНУ та в Німеччині. 

Я завжди хотіла повчитися за кордоном. Починала з невеликих програм, на першому-другому курсі є багато різних довготривалих, короткотривалих тренінгів та літніх шкіл.

Навчалася в школі в Німеччині в містечку Кіль, потім поїхала в Прагу на тритижневу програму для журналістів. І потім на семестр в Німеччину за програмою Erasmus. Це був поступовий шлях до того, щоб потім повноцінно вчитись на магістратурі в місті, яке вважають одним із топових.

Чому Лондон: для мене це місто мрії, в якому я давно хотіла повчитися, пожити, побачити, як все працює. І в Європі це найкраще місто, де можна було вивчити, як працюють медіа, це європейська столиця головних штаб-квартир різних ЗМІ – і Reuters, і BBC. І там можна зав’язати хороші контакти.

А Лондонська школа економіки – один із топових університетів з медіа та комунікацій в Європі.

Документи і умови вступу

Коли я закінчувала бакалаврат в Україні, ще не могла подаватися на четвертому курсі, тому що умови стипендії такі, що потрібно вже мати на руках диплом бакалавра. А його мали видати тільки після випуску. Плюс треба було два роки досвіду роботи. Оскільки працювати я почала з літа після другого курсу, досвід був. 

Тож після університету я взяла собі рік, щоб підготувати всі документи на стипендію і окремо на виш. І просто цілий рік працювала журналістом. 

Подаватися на стипендію і на вступ у виш – це дві різні процедури.

Спочатку подавалася на стипендію. Вона глобальна і дуже конкурентна, я не була певна, що пройду, тому паралельно готувалася подаватися і в німецький виш.

Перед цим я вже пробувала свої сили: ще не маючи стипендії, подавалася в університети Британії і пройшла в чотири. Але оскільки стипендію не отримала, бо за віком не проходила і документи не всі мала, не вступала. Тому через рік переподалася.

На стипендію більше сили і часу йде, ніж на вступ у виш. Подача документів зайняла рік.

Документи на стипендію: 

  • кілька мотиваційних листів, які мають скластися в єдину історію про тебе як про лідера, людину, яка чітко бачить своє майбутнє і розуміє, для чого їй потрібна ця вища освіта;
  • два рекомендаційні – один від роботодавця, інший – академічний.

На виш зовсім інший мотиваційний пишеш, вже більше на академічний ухил і теж два рекомендаційні, але від професорів.

Ціни

Стипендія повністю покриває витрати на навчання, а це близько 23 000 фунтів (понад $31 700) за рік. Магістратура у Британії триває рік.

Так само вони дають кошти на проживання і ще стипендію платять щомісяця. Ти вже сам розподіляєш ці кошти. 

Щодо проживання – я спочатку жила в гуртожитку. Ціна була приблизно 800 фунтів на місяць (понад $1 100). І близько 300 фунтів ($414) йшло на проживання. Але якщо дуже скромно рахувати.

Формат навчання

В університеті є кілька обов’язкових предметів і курс зі статистики, теорій. Ще декілька курсів ми могли обрати за бажанням.

Щодо працевлаштування, там є спецслужби, які допомагають студенту знайти роботу, якщо він прийде і скаже, що йому це потрібно.

Тож вони допомагають апдейтити його і надсилають вакансії, які можуть підійти саме цьому студенту.