Зміст:
  1. Флешбеки
  2. Стоп! 
  3. Однохвилинна готовність!
  4. Тільки спробуй померти! Приб‘ю
  5. Луганщина під Києвом
  6. Каскадери та екшн
  7. Єдина жінка в загоні
  8. Знято! 12 годин відпрацювали

Вранці 2 червня 2014 року почався наступ на Луганський прикордонний загін. Терористична організація ЛНР довго намагалася перетягнути на свій бік хлопців у "зелених беретах".

Коли цього не вдалося, почала обстрілювати будівлі, де були прикордонники. Бойовики ЛНР стріляли з підвалів, квартир та дахів житлових будинків кварталу Мирного, який був через дорогу. 

Натомість прикордонники не могли стріляти у відповідь, бо боялися за місцевих, які жили у цьому районі. 

Крім того, більшість прикордонників жили саме у цьому кварталі,  під ударом були і їхні родини.

Упродовж двох днів луганські прикордонники намагалися втримувати наступ, але, отримавши наказ на відхід, гідно, із збереженим прапором та зброєю мусили покинути базу. 

Тоді в Луганську бойовики ЛНР вже захопили усі головні держустанови – серед них і будівлю СБУ та всі військові частини. 

Прикордонники не зрадили присязі та відступили до Луганського аеропорту.

Через сім років про історію луганських "зелених беретів" Ахтем Сеітаблаєв знімає фільм "Мирний-21". Саме за цією адресою і розташовувався луганський прикордонний загін.

Один день на знімальному майданчику разом з командою фільму "Мирний-21" прожила і журналістка LIGA.Life Ольга Модіна, яка була свідком подій 2014 року, адже жила в той час у Луганську.

Знайти локацію, яка б повністю відтворила рельєф Луганщини, вивявилося важким завданням. Шукали в кількох областях. Фото: Ольга Модіна.

Флешбеки

Залазиш на пагорб, а там – така знайома Луганщина. Ліворуч – селище Тельмана та Розкішне. Якщо поглянути праворуч – дорога на Лутугине, а далі, через поля, – Луганський аеропорт.

За спиною лунають постріли. Перед очима флешбеком – 2 червня 2014 року. 

4 ранку. Луганський квартал Мирний прокидається від звуків, які раніше чули лише у бойовиках, – постріли, вибухи. 

Це пізніше стане відомо, що захисники "русского мира" обстрілюють прикордонний загін, де були сусіди, знайомі, друзі – 85% особового складу були саме з Луганська. 

Натомість місцевих лякали – нібито приїхав "Правий сектор" вбивати "русскоговорящих". 

Згодом, десь о 9 ранку, коли домовилися про невелику тишу, люди змогли взяти речі та покинути свої квартири в кварталі Мирний. Більшість – назавжди.

У шостий день знімають сцену, коли луганські прикордонники відступають до місцевого аерпорту. Фото: Ольга Модіна.

Стоп! 

Спомини перериває голос у рації: "Стоп! Знято! Готуємося до наступної сцени". Це шостий знімальний день фільму "Мирний-21" Ахтема Сеітаблаєва про луганських прикордонників, які залишилися вірними Україні чи не єдиними в погонах, хто 2014 року не зрадили Україну та не перейшли на сторону терористів ЛНР.

"За пів року до подій в Луганську була анексія Криму, яку я бачив на власні очі. Оце відчуття безпорадності та немочі, коли не розумієш, що робити, куди бігти, кого рятувати, як донести інформацію – ненавиджу. Існує така частина інформаційного наративу: в Криму всі ті, хто за своєю посадою та службовими обов'язками мали б або показувати приклад, або виконувати присяги... Але в кримській історії – близько 90% або перейшли на бік ворога, або склали зброю, або припинили виконувати обов'язки. І коли я через пів року почув історію луганського прикордонного загону, мене вразило, що жоден не зрадив", – розповідає Ахтем Сеітаблаєв.

Ахтем Сеітаблаєв проговорює з акторами кожну сцену. Фото: Ольга Модіна

Ця історія – не лише про героїзм, мужність та відвагу луганських прикордонників, а й про довіру, додає режисер:

"Що відбувається тоді, коли зникає довіра? Наприклад, ми починаємо по-іншому дивитися на нібито зрозумілі поведінкові характеристики наших близьких та рідних. І те, що було багато років звичним, сьогодні викликає підозру та страх. Це жах. "Недовіра" – це той інструментарій, який використовують багато років майже всі провідні спецслужби світу. Якщо поселити у замкненій фортеці недовіру серед воїнів, не треба їх брати наступом. Слід просто почекати, коли вони самі один одного приб'ють і відчинять ворота.

Вважаю, що "довіра" – надважлива складова життя людини, тема за якою дуже цікаво робити стрічку та особисте дослідження.

Це наріжний камінь фундаменту того, що ми називаємо людяністю".

За "сепаратистів" грають каскадери. Хто та коли помирає, змінюється іноді вже під час час знімального процесу. Фото: Ольга Модіна.

Однохвилинна готовність!

"У степу" знімають сцену з сепаратистами, які обстрілюють прикордонників. Не описуватимемо сцени детально – навіщо спойлерити?

– Мені зараз забагато було. Хочеться більше динаміки. Давайте лише одного вб'ють, а далі біжать усі на хлопців, – Сеітаблаєв робить останні правки перед зніманням дублю.

– Тобто я зараз не помираю? – питає "сепаратист".

– Поки ні, але це не надовго! – жартує колега, який і мав би вбити.

– Та вбийте ви вже мене, що я такий живучий? – сміється актор.

Вражає, наскільки спокійно працює режисер Сеітаблаєв. Жодного підвищення голосу, образливих чи лайливих слів, сплеску емоцій. 

Легко може розібрати з актором його роль, самостійно відтворити сцену, наприклад, пролізти по землі, щоб показати, який саме хоче результат.

У фільмі продумані усі деталі, з якими прикордонники були у 2014 році. І мапа також. Фото: Ольга Модіна

– Ахтеме, можна я тут не буду казати: "Добре. Домовилися"? А просто потисну йому руку і піду. Ну типу і так, і ні, але я не визначився…

– Якщо ти так відчуваєш, звичайно.

– Хлопці, у нас однохвилинна готовність. Насувається хмарка. Вона нам потрібна, – чутно голос оператора-постановника Юрія Короля.

Хмарка – наче ще один головний герой кіно, її чекали мов голівудську зірку, затамувавши подих. Проте насправді – все набагато легше пояснюється. Фільм знімають уже шостий день, і раніше деякі сцени зняли в іншу погоду, тому продовження має бути зі схожим світлом та природними умовами. Плюс сама "картинка" краща, коли це не палюче сонце, а трошки хмарно.

Тільки спробуй померти! Приб‘ю

Зараз – сцена привалу. Прикордонники вже покинули свій загін і йдуть до Луганського аеропорту.

– Тільки спробуй мені померти. Приб'ю, – каже Андрій Самінін, який грає командира прикордонного загону Авдєєва, своєму "підлеглому".

Сцена розмови командира Авдєєва та його підлеглого. Фото: Ольга Модіна

Прототипом цього героя став командир луганського прикордонного загону у 2014 році, а тепер голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко. Саме його грає Андрій Самінін. Каже, наразі важко коментувати щось про роль, адже головні сцени ще не зіграв.

"Будь-яка роль, яку робиш у кіно, у повному метрі, йде поруч з великою відповідальністю. А коли мова про події, які ще тривають, й поготів. І є люди там, які знають, чекають…

У сценарії у мого героя є фраза: "Я ще повернуся".

Я дивився навмисне відео цих мітингів, обстрілів, щоб розуміти, як це все відбувалося. Але це ж не 100 років тому було. Сім років тому я бачив ці події у новинах, у фейсбуці, теж хвилювався, теж боліло", – розповідає Самінін.

Каскадери знову і знову відпрацьовують сцени боїв. Фото: Ольга Модіна.

Луганщина під Києвом

Схожість місць Луганщини та локації під Києвом, де і відбувається шостий знімальний день, вражає. Наче сама природа відтворила такі знайомі з дитинства тропи, степові поля, посадку, яр. 

Немов цим шляхом дійсно луганські прикордонники залишали свій загін за адресою Мирний, 21 після дводенного бою. Проте насправді – це результат кропіткої пошукової роботи команди фільму. Пошуки тривали не один місяць, розповідає виконавча продюсерка Валерія Ткачук.

"Дуже важко було знайти на 100% схожу локацію. Тому, наприклад, шлях прикордонників ми збирали по крихтах. Десь знаходили схожу галявину, фіксували, що тут знімаємо одну сцену, в іншому місці – ліс. Добре! Тут знімаємо інше. Набагато важче було з відтворенням самої території прикордонного загону.

Ми довго шукали локації, були і в Черкаській, в Хмельницькій, і в Житомирській областях, щоб знайти саме ті реалістичні локації. 

У Василькові є військова частина, де одне з КПП виходить на дорогу, і одразу ж є місто, як було в Луганську. Тому ми там трошки дофарбовуємо, щось добудовуємо, але відтворимо зовнішній вигляд, щоб максимально передати схожість з тим Луганськом", – каже Ткачук.

Прем'єра фільму "Мирний-21" запланована на весну 2022 року. Фото: Ольга Модіна

За відтворення реальності відповідає військовий консультант Анатолій Коцюрба. Він разом із Сергієм Касторних та Ярославом Ярішем працювали над сценарієм. Каже, стежить за всім – від правильної "стійки" беретів до зброї. Сам з луганських прикордонників. Щоправда, поїхав звідти за рік до подій "руської весни".

"У фільмі зачіпаємо тему військового обов'язку у той непростий час. Коли прикордонники обтяжені обов'язком, присягою, своєю службою. А поруч – немов інший світ. Люди не розуміють, де ворог, зло, яке рішення ухвалити. На прикордонників тиснули: з одного боку погони, з іншого – ви ж місцеві, як можете?! Багатогранна ситуація. Хотілося її правильно донести", – каже Анатолій Коцюрба.

Сцени знімають за кілька дублів, але з різних ракурсів. Фото: Ольга Модіна

Каскадери та екшн

На знімальному майданчику – бійка сепаратистів та прикордонників. З українськими нашивками – актори.

За "гірників, які вперше взяли зброю", як себе завжди позиціонували терористи ЛНР, – каскадери. 

Сцену кілька разів репетирують, домовляються, хто та як реагує, куди стріляти, відкидати ножа. Обережно та повільно відпрацьовують кожен рух. Потім репетиція в динаміці та запис дубля.

З 2014 року ця стрічка почала дратувати луганчан, які були змушені виїхати з рідного міста. Фото: Ольга Модіна

– Ой, вибач, я не поранив тобі руку? – запитує "прикордонник" у "сепаратиста".

– Слухай, давай от тут ще додамо удар і ти впадеш?

– Женю, а ми можемо ще більше пострілів зробити?

Каскадери ускладнюють сцену і додають екшену. Саме професійна команда Павла Авілова відповідає за усі бойові сцени: постріли, вибухи, падіння, відльоти від потужної ударної хвилі. 

Усе погоджують із вибухово-технічною командою. Картинка має зачаровувати, але й важливо, щоб ніхто не постраждав. Тим більше, що бойові сцени грають самі ж актори.

Для Євгена Ламаха хоча це і не перша стрічка про війну, але відчувається різниця у знімальному процесі, каже актор. Фото: Ольга Модіна

Для Євгена Ламаха – це вже не перша стрічка про війну. За його плечима – фільми "Крути. 1918" та "Черкаси". Але робота над "Мирним-21" суттєво відрізняється.

"Мене Самінін сьогодні запитує: "Ти у такій війні працював?". Кажу: "У ТАКІЙ війні ще ні". Були роботи на військову тематику раніше, але тут якось все глибше, фундаментальніше.

Якщо це бій – то по-справжньому. У мене сьогодні всі руки до крові були порізані, бо знімали сцену з кулеметною стрічкою.

А ще сьогодні від Ахтема пролунала фраза: "Не грайте в піддавки, не грайте "якогось персонажа", у вас є Ви. Відчуйте себе в запропонованих обставинах". Тому усе знімаємо не поверхнево, а занурюючись дуже глибоко", – розповідає Євген Лалах.

Усі сцени відпрацьовують детально. Важливо, щоб було красиво. але й ніхто не постраждав. Фото: Ольга Модіна

"Хоча ми лише граємо війну, а стрес – справжній", – додає актор Максим Девізоров.

Для актора, який асоціюється насамперед із хлопцем-поганцем, як в серіалі "Перші ластівки", це дебютна роль у стрічці про війну.

І хоча гратиме знову мажора, але з новою для нього історією та характером, каже Девізоров: "Я мріяв про таку роль. Я не був в АТО і не стикався з війною, як-то кажуть, обличчям до обличчя. Тому відчуваю велику відповідальність і перед собою, і перед Україною".

Це історія, побудована на реальних ситуаціях, це реальний загін, реальні люди, почуття. Хочеться бути максимально чесним, вдячним і зіграти так, щоб луганські прикордонники не засоромили, що ми прийняли їхні обличия. Вони – герої.
Лорена Колібабчук грає єдину жінку в луганському прикордонному загоні. Фото: Ольга Модіна

Єдина жінка в загоні

Наприкінці травня 2014 року керівництво луганських прикордонників вирішило не залучати жінок на службу. В цілях безпеки. Але все одно з бійцями залишилися начальниця меддопомоги, яка з ними пройшла увесь жах червня 2014 року. У фільмі її героїзм втілить Лорена Колібабчук, про свою героїню каже так:

Вона зробила свій вибір. Немає шляху для відступу. Просто треба йти вперед, іншої думки не виникає. У Марині – сила волі, сила духу, впевненість у перемозі своїх побратимів.

Знову постріли, падіння, когось "поранили" чи "вбили", "кров" на формі, попереду – ще кілька дублів. На знімальному майданчику чути голос другого режисера Анастасії Атаманчук: "Дівчата-костюмери, потрібно переодягнути героїв".

Форма прикордонників зразка 2014 року вже не використовується. Тому збирали звідусіль: чимось допомагали самі прикордонники, берці – від колег-костюмерів з різних кінопродакшенів, щось шили самостійно. Костюмери розповідають, що форма має сидіти на акторах, а не бовтатися. І якщо під головних героїв підшити всі речі можна за розмірами заздалегідь, то з людьми, хто грає у масових сценах, – важче.

Костюми постійно "в роботі". У головних героїв їх кілька, щоб була змога оперативно знімати наступні сцени. Фото: Ольга Модіна

"Сьогодні на знімальному майданчику було 30 людей, проте комплектів одягу на них – близько 200, щоб не помилитися із розмірами. У головних героїв – 3-4 костюми. Когось "поранили", треба замінити, бо ще знімати з іншого ракурсу і не має бути кіноляпу, мовляв, там у нього є кров, а на іншому кадрі вже немає. Цікаво з формою для представників "русского мира".

Ми передивилися десятки документальних відео, щоб відстежити, в який період, хто в чому був. Адже на початку війни вони одягалися, хто що знаходив, головне – щоб камуфляж.

Тут рибацький одяг може бути або просто футболки у кольорах хакі. Звичайно, коли кажемо про сформовані спецзагони, то тут вже форма і шеврони. Останні, до речі, самі виготовляли", – кажуть костюмери.

А для звичайних громадян, героїв, які залишилися поза війною, речі закуповують.

Не менше витрат йде і на грим. Тут і прості речі, щоб не "блищало" обличчя в камері, і "суперінгредієнти" для ран та поранень, і кров, і навіть спецпудри, які створюють враження "пилу".

"Пил" на героях – це результат роботи гримерів. Фото: Ольга Модіна.

Знято! 12 годин відпрацювали

"Друзі, шостий знімальний день завершено! Усім дякую! Ви неймовірні", – знову в рації чутно голос Анастасії Атаманчук.

У шостий знімальний день майданчик працював близько 12 годин. Актори змінювалися залежно від їхньої роботи в сценах, техперсонал та водії – за змінами. За день зняли усього 3-4 хв фільму. 

Виявляється, велике кіно працює не так, як нам здається на перший погляд.

Максим Девізоров знову грає мажора, але не такого, яким його звикли бачити. Фото: Ольга Модіна

"У фільмі багато сцен, тому що це екшн. Намагаємося дотримуватися цього темпу.

Ахтем швидко знімає. Репетирує з акторами, а потім 2-3 дублі, і вже готово. Є навіть сцени дуже короткі, які можемо зробити з одного дубля. Але знімаємо з усіх можливих ракурсів, щоб потім була можливість з усіх боків відтворити цю історію.

Зробити таку собі історію на 360, щоб у глядача була загальна картинка сприйняття. Тому витрачаємо багато часу. Загалом у нас буде 32 зміни. Це 4-5 змін на тиждень. Звичайно, все залежить від погоди, та сцени розписуються за розкладом акторів ще й в інших проєктах, але тут велика подяка нашим акторам, бо вони всі роблять неможливе і знаходять "віконця", щоб усі могли працювати на повну", – розповідає виконавча продюсерка Валерія Ткачук.

Трішки привідкриємо завісу: коли розповідаєш про луганських прикордонників, то першим люди згадують відео, де обстрілюють прикордонний загін, а звідти лунає гімн України. Так ось – гімн буде! Проте дещо в іншій сцені, але дочекайтеся весни 2022 року.

Фото на згадку про шостий знімальний день – довгий, але цікавий та важливий. Фото: Ольга Модіна

Що треба знати про фільм "Мирний-21"?

Жанр: військова драма, детектив, екшн.

Аудиторія: 12+.

Бюджет: 31 млн 250 тис., 25 млн грн – бюджет Держкіно.

Виробництво: ІСТМЕН Філмс.

Продюсери: Ахтем Сеітаблаєв, Дмитро Малічев.

Режисер: Ахтем Сеітаблаєв.

Оператор: Юрій Король.

Сценарій: Сергій Касторних, Анатолій Коцюрба, Ярослав Яріш.

У головних ролях: Андрій Самінін, Андрій Мостренко, Максим Девізоров, Сергій Фролов, Олексій Тритенко, Віктор Жданов, Євген Ламах, Роман Ясиновський та інші.

Сюжет: Історія про довіру та її відсутність на тлі подій, які розгортаються в Східній Україні у 2014 році. Головна тема розкривається через призму луганського прикордонного загону, бійців якого сепаратисти та російські спецслужби безрезультатно намагались змусити зрадити свою країну.

Прем'єра: весна 2022 року.