Шлях у нескінченність. Репортаж із маршруту №111, який їде Подільським мостом
Тиждень тому у Києві відбулось довгоочікуване — нарешті запустили рух Подільсько-Воскресенським мостом, який будували 30 років. Міст, щоправда, відкрили не для всіх — а тільки для спецтранспорту, екстрених служб та автобуса №111, який сполучає станції метро "Площа українських героїв" та "Лівобережну".
Шляхопровід почали зводити ще в 1993 році і мали завершити за 9 років. Подільський міст мав розвантажити інші київські мости й з’єднати Троєщину з центром, адже в його основі закладена ще й гілка метро. Але щось пішло не так — будівництво почали, а потім через брак коштів одразу заморозили. З інтервалами й паузами спорудження інфраструктурного гіганта замість 9 років розтягнулось на 30. Міст став локальним мемом, найдорожчим довгобудом в історії України та об’єктом, довкола якого неодноразово виникали корупційні скандали. Між іншим, цей міст внесли у німецькі інженерні посібники як приклад невдалого будівництва.
Однак за 30 років міст так і не змогли добудувати до кінця — 1 грудня відкрили лише його "обрізану" або "скорочену" версію. Річ у тому, що зараз міст "з’їжджає" на Русанівські сади — на дачний кооператив із приватними будиночками та вузенькими вуличками. Однак за проєктом автомобільна естакада має виходити на вулицю Бальзака, щоб сполучитись із Троєщиною. "Пускати" міст на Русанівські сади міська влада вирішила ще у 2020 році за принципом "куди встигли добудувати". Однак завершити ці з’їзди вдалось тільки тепер.
Журналіст LIGA.Life разом із фотокореспонденткою вирішили протестувати маршрут №111 і розвідати, куди ж все-таки веде Подільський міст. Що з цього вийшло — читайте в репортажі.
Без заторів та з краєвидами: перший раз побувати на Подільському мосту
Зустрічаємось із колегою поблизу станції метро "Поштова площа" — там одна із зупинок на шляху "111-го" автобуса, який курсує Подільським мостом. Вирішили рухатись із правого берега на лівий, адже тільки у цьому напрямку автобус потрапляє на "подільський" заїзд, який побудували у 2020 році.
На думку деяких експертів, запускати маршрут №111 — неефективно, адже мешканці з "Лівобережної" на "Хрещатик" і так можуть дістатись на метро. Однак, ми вирішили запитати, що думають про це самі пасажири маршруту.
Застосунок EasyWay показує, що наступного автобуса чекати близько 15 хвилин. На вулиці -5°C, тож зігріває лише думка про те, що водій прибуде вчасно. На зупинці — нікого. З колегою просто перемовляємось про дрібниці. За кілька хвилин на зупинку підходить жінка. Питаю її, чи раптом не на "111-й" автобус вона чекає?
— Так, саме його, — відповідає жінка.
Знайомлюсь із пані та запитую, чи часто вона користується цим маршрутом. Анна розповідає, що вперше його випробувала з цікавості, а тепер їздить в офіс — працює поблизу Майдану, а живе неподалік "Лівобережної".
— Для мене цей маршрут дуже зручний, — каже киянка.
Поки спілкувався з Анною, до зупинки нарешті під’їхав автобус №111 — запізнився лише на 1 хвилину! Швидко забігаємо в салон та оплачуємо проїзд. Всередині разом із нами — лише семеро пасажирів. Але не дивно, що людей мало — зараз уже 12:00, ранкова година пік давно минула.
Перед тим, як заїхати на Подільський міст, автобус зупиняється ще на одній зупинці на вулиці Набережно-Хрещатицька. Перед самим заїздом теж є зупинка, але водій там зупиняється тільки на вимогу.
Нарешті цей момент настав — автобус повертає праворуч і ми виїжджаємо на міст. Затамовую подих. Коли проїжджаємо над Київською гаванню, то нічого не бачимо — бо краєвиди перекриті шумозахисним екраном. Коли ж автобус проїхав гавань, відкрились неймовірні краєвиди на Київ! З вікон автобуса бачимо Рибальський острів, Поділ, Дніпро, правий та лівий береги.
Колега жартує, що у мосту таки є перевага — тепер кияни зможуть насолоджуватись краєвидами, які раніше були недоступні. Хлопець на сусідньому сидінні як раз милується ландшафтом Києва. Запитую його, чи задоволений він тим, що нарешті відкрили міст?
— Круто, але хотілося, щоб його для машин теж відкрили й продовжили нарешті на Воскресенку. Так, я знаю, що його будують вже 30 років і зараз відкрили тільки "коротку" версію, — розповідає Михайло. — Але я цим маршрутом планую користуватись, бо мені зручно.
Інша пасажирка, Маргарита, зізнається, що вирішила проїхатись автобусом №111 із цікавості та подивитись, на яких зупинках він буде зупинятись.
— Дуже хочеться, щоб тут була пішохідна доріжка та велосмуга. Щоб можна було прогулятись або на велосипеді проїхатись, — додає жінка.
На автостраді жодного транспорту, окрім автобуса, немає. Дорожнє покриття — новеньке та рівненьке. Якби ж так було на всіх смугах громадського транспорту столиці!
"Майже центр": непричесана естетика Русанівських садів
Автобус наближається до з’їзду на Русанівські сади. Краєвиди тут своєрідні — навколо бачимо засніжені дахи приватного сектору. Таке враження, що в’їжджаємо у якесь велетенське селище, оточене багатоповерхівками Троєщини та Воскресенки. Впадає в око сильний контраст із правим берегом і старим Подолом: перед нами типова сільська вуличка та ще й із поганим покриттям, довкола рештки будматеріалів та техніка — будівництво мосту на цій ділянці досі триває.
Коли автобус з’їжджає на Русанівські сади, проїжджає повз будку з охоронцем, який, ймовірно, має пропускати спецтранспорт та слідкувати, щоб на міст не потрапили приватні авто. Одна з пасажирок готується виходити на наступній зупинці — першій на Русанівських садах. Ми вирішили вийти разом із жінкою та розпитати її, що вона думає про новий маршрут та з’їзди на цю територію.
Автобус зупиняється і висаджує пасажирів. Перед нами — старенька і брудна зупинка, встановлена тут ще, мабуть, років 50 тому. На зупинці оголошення про оренду нерухомості та нецензурна лайка.
Підходимо до жінки, знайомимось. Пані Ірина люб’язно погоджується поспілкуватись із нами. Розповідає, що живе на 28-й Садовій, на Русанівських садах. Питаю, чи задоволена вона, що нарешті відкрили міст?
— Я дуже задоволена, бо мені у центр треба добиратись і тепер це зручно. Бо раніше доводилось їхати до "Лівобережної" на маршрутці, а потім пересідати на метро. Єдина проблема — водій не хоче зупинятись одразу після з’їзду, їде аж на зупинку. Лише одного разу зупинився і все.
Питаю в Ірини, чи відомо їй щось про протести місцевих мешканців проти з’їздів, які тут відбувались у 2020 році. Вона каже: "Нічого не чула і не знаю".
Влітку 2020-го мешканці Русанівських садів влаштували протест після того, як стало відомо, що з Подільського мосту хочуть будувати з’їзди на вулицю Центральну Садову, на якій ми зараз стоїмо. Тоді між місцевими та поліцією відбулись сутички. Віталій Кличко прокоментував протести та сказав, що місто "не може зупинити будівництво мосту на догоду групі людей".
До зупинки підходить ще одна мешканка Русанівських садів, яка чекає на автобус у напрямку "Лівобережної" — представляється Оленою. Жінка розповідає, що особисто вона та її сім’я не проти нових з'їздів на територію приватного сектору.
— Русанівські сади — це майже центр Києва, тож сполучення тут, звісно, потрібне. Якби ж відкрили проїзд ще й для машин, ми були б щасливі! Бо у нас авто і діставатись у центр було б зручно, — каже Олена.
Кажу: якщо відкриють рух для приватного транспорту, то це перевантажить вулицю Центральну Садову. На це Олена відповідає: "Нічого, воно так по всьому Києву. Будемо миритись". Водночас покриттям вулиці жінка невдоволена:
— Ще б зробили дорогу гарну! Ось як по цій дорозі їхати?
І справді — двостороння Центральна Садова більше схожа на хідник, аніж на міську вулицю. Покриття тут зношене й давно потребує оновлення. Проблема ще й в тому, що будівельники не облаштували водовідведення з вулиці — під час сильних дощів біля з’їзду з мосту на Центральній Садовій з’являються великі калюжі.
Куди Подільський міст приведе нас у майбутньому?
Разом із фотокореспонденткою ми повернулись до з’їзду, який виходить на Центральну Садову, щоб зафіксувати, як триває спорудження довгобуду. Тут, поблизу новоствореного з’їзду, обривається естакада мосту, який має іти далі на Воскресенку.
За схемою 1993 року міст мав проходити над лінією міської електрички, перетинати озеро Радунка та вийти на вулиці Стальського та Микитенка на Воскресенці. Однак у 2016 році проєкт змінили — через озеро міст вирішили не прокладати, натомість побудувати розв’язку й вивести шляхи на вулицю Оноре де Бальзака та проспект Алішера Навої. Перший — дозволить сполучитись із Троєщиною, другий — із центральним лівобережжям.
По обидва боки Центральної Садової — зелений паркан, який огороджує будівництво мосту. Праворуч за парканом видніють споруджені мостові опори, однак естакади все ще немає. Крізь один з отворів у паркані бачимо, що відбувається на будмайданчику: працює будівельна техніка, але робітників не дуже багато — вони, не поспішаючи, насолоджуються роботою.
Ліворуч за парканом бачимо, вочевидь, саркофаг майбутньої станції метро "Райдужна". Як відомо, в естакаді Подільського мосту пролягатиме четверта гілка метро. За прогнозами експертів, повністю її зможуть реалізувати хіба що у 2040 році. Станом на 2018-й вартість оцінювалась у понад $2,5 млрд. Наступного року, принаймні, побудують 10 метрів нової гілки — це передбачено програмою розвитку інфраструктури Києва.
Буквально за 300 метрів від з’їзду на Русанівські сади розташована зупинка міської кільцевої електрички "Троєщина-2". Ми вирішили розібратись, як туди дійти — можливо, влада вирішила облаштувати зручний хідник для пересадки пасажирів електрички та автобуса? На жаль, цього ніхто не зробив.
Щоб, пасажири "111-го", наприклад, потрапили на станцію "Троєщина-2" — їм треба пройтись до залізничного насипу й піднятися ним на колії. Зараз це робити доволі небезпечно — хідник вкритий льодом, з якого стирчить каміння!
Разом із колегою ми піднялись на колії, щоб відчути на собі те, що й десятки мешканців, які користуватимуться цією пересадкою щодня. До самої станції електрички треба ще пройтись метрів 100. Зате із залізничної колії відкриваються дуже гарні краєвиди на Русанівські сади.
Зупинка кінцева, автобус далі не їде
Після блукань стежками Русанівських садів повертаємось на зупинку — вирішили дочекатись наступного "111-го" та дістатись на "Лівобережну", кінцеву цього маршруту. Автобус наздоганяє нас на шляху до зупинки. Моя колега махнула водієві рукою, щоб зупинився. Чоловік за кермом проявив турботу та підібрав нас.
Людей у салоні автобуса на цей раз було значно більше — близько 20 осіб, здебільшого люди літнього віку. На кожній наступній зупинці частина пасажирів покидала салон — дійсно, багато пасажирів "111-го" мешкають саме на Русанівських садах і користуються маршрутом, щоб добиратись у центр або у зворотному напрямку.
Раптом пролунав сигнал повітряної тривоги. Як відомо, під час тривоги громадський транспорт у Києві довозить людей до найближчого укриття, а далі — зупиняється і чекає відбою. На Русанівських садах, вочевидь, немає жодного укриття, бо водій повіз нас на кінцеву — до "Лівобережної".
— 16 хвилин до "Хрещатика", я рахувала, — каже одна з пасажирок, відповідаючи на питання, чи зручний новий маршрут.
Запитую у чоловіка років 30 у шкіряній куртці, як він ставиться до того, що міст відкрили в "скороченому" вигляді? На що чую відповідь:
— Ні мосту немає, ні метро немає. Тільки автобус.
Міський голова Віталій Кличко пообіцяв, що наступного року міст уже точно добудують — принаймні завершать з’їзд на вулицю Бальзака. Також Кличко обіцяє, що у 2024 році відремонтують Центральну Садову, щоб нею могли нормально їздити автівки.
"Як ми і говорили раніше, запуск руху автотранспорту — це перший крок до наступного суперважливого для мешканців міста етапу — метро на Троєщину. І частина його станцій вже існують. Вони знаходяться на нижньому ярусі аркового мосту. А далі метро має піти під землю. І роботи з облаштування тунелів теж активізуємо", — пообіцяв Віталій Кличко під час запуску руху Подільським мостом.
Теперішня "версія" мосту будується (майже) безперервно з 2017 року — за шість років міський голова неодноразово обіцяв запустити рух Подільським мостом ось-ось, але кожного року плани зривались. У 2021 році Кличко навіть звільнив свого заступника Олександра Густелєва через затягування будівництва. Цікаво, коли ж остаточно й цілковито добудують міст? Бо, здається, дату завершення будівництва переноситимуть до нескінченності.
На "Лівобережній" водій автобуса №111 висаджує пасажирів. Зачинивши двері, нікуди не їде, адже триває повітряна тривога. Ми з колегою йдемо шукати найближче укриття.