Підприємиця Ніна Слєпкова п’ять років власноруч створювала продукцію під цим брендом. Напередодні повномасштабної війни працювала в невеликій лабораторії, під яку орендувала приміщення в Києві. Встигла підписати контракти з виробництвом у Бучі на виготовлення косметики за своєю технологією та рецептурою. Робота там так і не почалася. 

Після вторгнення російських окупантів на Київщину, Ніна разом із 13-річним сином і котом виїхала до родичів у село під Фастовом. Зі столичного офісу встигла нашвидкуруч забрати основні документи про зареєстровану технологію, рецептури. У селі залишалися до середини березня. 

"Бачили, як летять крилаті ракети, було чути і видно заграву, коли бомбили аеропорт у Василькові. Все це було близько. Якогось моменту прийшло усвідомлення, що можемо опинитися в окупації. Мій син – "стійкий солдатик", ніколи не жалівся, просто перестав спати. Закриває очі і лежить, не засинаючи. Я зрозуміла, треба виїжджати далі", – розповідає Слєпкова.

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
історіябізнес в Українібізнес під час війниукраїнська косметика