Що в холодильнику Олександра Котолупа, чия компанія Figaro годує Український дім в Давосі
Олександр Котолуп – засновник Figaro-Catering, однієї з найбільших компаній кейтерингу в Україні (це як ресторан, тільки де завгодно).
Олександр знає багато про святкування українців. Ба більше – як гуляють представники світової дипломатії в Українському домі в Давосі.
Що таке свято для самого Олександра і що їсть його сім'я, він розповів LIGA.Life. І трохи про свою пасіку.
Холодильник
У холодильнику ви можете побачити багато закруток – грибочки, огірочки. Ними забиті у нас полиці на кухні. Це тому, що для наших батьків це щось особливе, сенс існування для них – заготовки.
Спочатку я ображав батьків, коли відмовлявся від картоплі, наприклад. Я просто не усвідомлював, чим дуже знецінював цю родинність.
Чи не єдину можливість для цього покоління бути важливими для нас і піклуватися про нас. Тому цих закруток багато у нас.
Борщ у мене в холодильнику не виводиться. Це ще одна велика традиція. При тому, що борщ в сім’ї їм тільки я і трохи їсть син. Дівчата наші не їдять.
Але борщ обов’язково з квасолею має бути. І має бути трохи м’яса.
Також ми фанати омлетів. І на сніданок часто у нас дуже різні омлети, з різними начинками, в цьому творчість господині. Це як італійська піца.
Вино є в холодильнику, а також пиво – виключно бельгійське, якісне. Це таке пиво, яке ти смакуєш.
Дуже люблю кисломолочний сир з медом і сметаною.
У нас меду близько трьох літрів на місяць йде. Через те я й пасіку завів.
Я думав, що за умов правильної продуктивності одного вулика нам би було достатньо, але ж коли всі родичі і друзі знають, що в тебе пасіка – виявляється, недостатньо (сміється).
90% меду загалом йде на подарунки.
Зараз у нас 14 сімей бджіл. Але бджолярством займаюся не сам, маю помічників.
Морозилка
Так як маю пасіку, в холодильнику завжди є королівське желе, зазвичай його називають маточне молочко. Це один із найдорожчих продуктів бджільництва.
Його зберігають виключно в морозильних камерах, аби не втрачало своїх поживних властивостей.
І ось це бджолине желе вживаємо в чистому вигляді. У ньому дуже багато вітамінів.
Бджолина матка вилуплюється за 16 днів і з такої ж личинки, з якої вилуплюється і трутень, і звичайна робоча бджола. Але різниця в тому, чим бджоли годують личинку. Важливе харчування.
Як ти харчуватимешся – те з тебе й вийде. Або вийде королева, або трутень.
У морозилці також тримаємо багато м’яса і сала. Ми фанати сала. Але оскільки його багато, перебиваємо з часником і робимо намазки до чорного хлібу з перцем і сіллю.
Це така проста їжа, але вона дає якусь таку неймовірну силу і зв’язок з родиною.
Як продукти потрапляють в холодильник
У нас троє дітей в сім'ї: 8, 12 і 26 років. І кожен має свої уподобання – хтось більше їсть рибу, хтось – м’ясо.
Тож інколи ми з дітьми радимося і плануємо, що їстимемо цього тижня: сирники чи млинці з сиром, або ми рибу готуємо, або піцу.
Але, зазвичай, це не таке планування, що сидимо з листочком, хоча на карантині і таке було.
Ми знаємо свої вподобання і маємо в нотатках велетенський список для походу в супермаркет.
Скуповуємося найчастіше в понеділок ввечері. Це пізній вечір перед закриттям каси вже. У супермаркеті проводимо близько 1,5 години і беремо більшу частину всього для кухні. А дуже великі покупки робимо через компанію від постачальників.
Домашні молоко, курку, зелень часто беремо на базарі.
Ми любимо готувати піцу. Тісто самі не робимо, але дуже любимо нарізати щось разом і викладати – тут більше про спільне приготування.
Наша восьмирічна Дар’я готує молочні коктейлі на всю родину.
Буває, п’ємо безалкогольне мохіто і готуємо разом. Також готуємо каву – з корицею, вершками – і вона для нас неповторна.
Мене виховували, що той шматочок хліба, який ти не доїв чи та їжа, яка залишається в тарілці, за тобою ганятиметься весь день. Бо треба було доїсти. І я досі з цим борюся, бо доїдаю не лише за собою, а й за дітьми.
І тому я не нав’язую цю історію своїм дітям. Їжа для дітей – це задоволення, особливо красива їжа.
Український дім у Давосі і кулінарна дипломатія
Зі сніданків у Давосі ця традиція трансформувалася до повноцінного гостинного дому в Давосі – Ukraine House Davos. І це вже суто ініціатива кількох українських підприємців, не олігархів.
І от в цьому домі і сніданки, і обіди, це постійна світова тусовка, яка потребує гостини. Тож наш персонал працював там по 20 годин на добу.
З меню це був виключно борщ, холодець, голубці – це все було інноваційне, подане мініатюрно.
Особливо фурор був від маленьких вареників – чорні, червоні, зелені, жовті, білі.
Давос – це велике курортне село. І в перший рік Український дім там був розташований в магазинчику Тімберленд – винесли звідти всі костюми і лижі, зробили виставку.
А останній рік він став настільки популярним і там така гостина! До нас навіть через все село приходили росіяни, щоб подивитися на нашу тусню.
А зараз це двоповерховий банк, у нас є дві орендні кухні за межами села.
Деякі продукти доводилося везли туди контрабандою. Те ж сало чи велику кількість сушки для узвару. Її там неможливо купити в швейцарських супермаркетах. А деякі – підлаштовувалися під місцеві реалії.
Наприклад, у них є тільки солоні коржі листкового тіста, тож доводилося робити торт Наполеон як із солоною карамеллю, тільки замість карамелі – солоне тісто.