Що в холодильнику Олександра Котолупа, чия компанія Figaro годує Український дім в Давосі

Олександр Котолуп – засновник Figaro-Catering, однієї з найбільших компаній кейтерингу в Україні (це як ресторан, тільки де завгодно).

Олександр знає багато про святкування українців. Ба більше – як гуляють представники світової дипломатії в Українському домі в Давосі.

Що таке свято для самого Олександра і що їсть його сім'я, він розповів LIGA.Life. І трохи про свою пасіку.

Холодильник

У холодильнику ви можете побачити багато закруток – грибочки, огірочки. Ними забиті у нас полиці на кухні. Це тому, що для наших батьків це щось особливе, сенс існування для них – заготовки.

Чи не єдину можливість для цього покоління бути важливими для нас і піклуватися про нас. Тому цих закруток багато у нас. 

Борщ у мене в холодильнику не виводиться. Це ще одна велика традиція. При тому, що борщ в сім’ї їм тільки я і трохи їсть син. Дівчата наші не їдять.

Але борщ обов’язково з квасолею має бути. І має бути трохи м’яса.

Також ми фанати омлетів. І на сніданок часто у нас дуже різні омлети, з різними начинками, в цьому творчість господині. Це як італійська піца.

Вино є в холодильнику, а також пиво – виключно бельгійське, якісне. Це таке пиво, яке ти смакуєш.

Дуже люблю кисломолочний сир з медом і сметаною.

Я думав, що за умов правильної продуктивності одного вулика нам би було достатньо, але ж коли всі родичі і друзі знають, що в тебе пасіка – виявляється, недостатньо (сміється).

90% меду загалом йде на подарунки.

Зараз у нас 14 сімей бджіл. Але бджолярством займаюся не сам, маю помічників.

Морозилка

Так як маю пасіку, в холодильнику завжди є королівське желе, зазвичай його називають маточне молочко. Це один із найдорожчих продуктів бджільництва.

Його зберігають виключно в морозильних камерах, аби не втрачало своїх поживних властивостей.

І ось це бджолине желе вживаємо в чистому вигляді. У ньому дуже багато вітамінів.

Бджолина матка вилуплюється за 16 днів і з такої ж личинки, з якої вилуплюється і трутень, і звичайна робоча бджола. Але різниця в тому, чим бджоли годують личинку. Важливе харчування.

У морозилці також тримаємо багато м’яса і сала. Ми фанати сала. Але оскільки його багато, перебиваємо з часником і робимо намазки до чорного хлібу з перцем і сіллю.

Це така проста їжа, але вона дає якусь таку неймовірну силу і зв’язок з родиною.

Як продукти потрапляють в холодильник

У нас троє дітей в сім'ї: 8, 12 і 26 років. І кожен має свої уподобання – хтось більше їсть рибу, хтось – м’ясо.

Тож інколи ми з дітьми радимося і плануємо, що їстимемо цього тижня: сирники чи млинці з сиром, або ми рибу готуємо, або піцу. 

Але, зазвичай, це не таке планування, що сидимо з листочком, хоча на карантині і таке було.

Скуповуємося найчастіше в понеділок ввечері. Це пізній вечір перед закриттям каси вже. У супермаркеті проводимо близько 1,5 години і беремо більшу частину всього для кухні. А дуже великі покупки робимо через компанію від постачальників.

Домашні молоко, курку, зелень часто беремо на базарі.

Ми любимо готувати піцу. Тісто самі не робимо, але дуже любимо нарізати щось разом і викладати – тут більше про спільне приготування.

Буває, п’ємо безалкогольне мохіто і готуємо разом. Також готуємо каву – з корицею, вершками – і вона для нас неповторна.

Мене виховували, що той шматочок хліба, який ти не доїв чи та їжа, яка залишається в тарілці, за тобою ганятиметься весь день. Бо треба було доїсти. І я досі з цим борюся, бо доїдаю не лише за собою, а й за дітьми.

Український дім у Давосі і кулінарна дипломатія

Зі сніданків у Давосі ця традиція трансформувалася до повноцінного гостинного дому в Давосі – Ukraine House Davos. І це вже суто ініціатива кількох українських підприємців, не олігархів. 

І от в цьому домі і сніданки, і обіди, це постійна світова тусовка, яка потребує гостини. Тож наш персонал працював там по 20 годин на добу. 

З меню це був виключно борщ, холодець, голубці – це все було інноваційне, подане мініатюрно.

Давос – це велике курортне село. І в перший рік Український дім там був розташований в магазинчику Тімберленд – винесли звідти всі костюми і лижі, зробили виставку. 

А останній рік він став настільки популярним і там така гостина! До нас навіть через все село приходили росіяни, щоб подивитися на нашу тусню.

А зараз це двоповерховий банк, у нас є дві орендні кухні за межами села. 

Деякі продукти доводилося везли туди контрабандою. Те ж сало чи велику кількість сушки для узвару. Її там неможливо купити в швейцарських супермаркетах. А деякі – підлаштовувалися під місцеві реалії.

Наприклад, у них є тільки солоні коржі листкового тіста, тож доводилося робити торт Наполеон як із солоною карамеллю, тільки замість карамелі – солоне тісто.