Найкращий вчитель України 2021 Артур Пройдаков: Учні вже виправляють мої "слова-паразити"

2 жовтня Артура Пройдакова оголосили найкращим вчителем 2021 року за версією Global Teacher Prize Ukraine. 

Як російськомовний хлопець з Луганщини свідомо оточував себе українським культурним продуктом, про свій професійний шлях від викладача коледжу у Стаханові до авторитетного вчителя приватного столичного закладу, цінності та прагнення в роботі з учнями, Артур Пройдаков розповів в інтерв’ю LIGA.Life.

Чому став вчителем

До 24 років я жив у Стаханові на Луганщині. Весь цей час у побуті та у спілкуванні з друзями був російськомовним, але ще в школі свідомо оточував себе українським культурним продуктом. Мене захоплювала музика і тексти "Океану Ельзи", "Тигролови" Івана Багряного стали відкриттям.

Прочитавши в 11 класі "Рекреації" Андруховича, потрапив у полон сучасної української літератури. Твори Сергія Жадана, Юрія Андруховича, пізніше Юрка Іздрика стали знаковими для мене.

Нотатки, сторінку у соцмережі "Вконтактє" вів українською, інтерфейс у телефоні був українським. Дуже любив слухати українських коментаторів футбольних трансляцій. 

Люблячи мову і літературу, як складову українського мистецтва, я прагнув поділитися своїм захопленням з іншими і показувати український погляд на світ. Тому вступив на Стахановський факультет філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Це був 2007 рік, часи українізації, часи Ющенка – українська мова ставала популярною. Професія філолога, вчителя чи людини, яка знає українську мову, всім здавалася затребуваною в російськомовному районі. 

Моя мама – вихователька дитячого садка, тож я з дитинства розумів якісь труднощі роботи педагога, але мене ніколи не лякала думка, що педагоги мало заробляють. Завжди був переконаний, якщо буду хорошим фахівцем, без роботи не залишуся і матиму гідну оплату праці.

В ідеалі, звичайно, вчитель не має шукати додаткові джерела доходу. Втім, я паралельно працював репетитором, їздив влітку на роботу в дитячий табір: свого часу до кримського "Артеку". З 2016 року – в "Артек-Буковель". Навчальний рік для мене в травні не завершувався.

Ще в університеті, думав, що викладатиму більше дорослим людям. З 2011 року до 2014-го так і було – я викладав у Стахановському коледжі для 1-2 курсів (це як, 10-11 клас) та для учнів 3-4 курсу.

"Синку, на одному місці камінь мохом обростає, бережи своє робоче місце", – цього мене навчала мама. Якби не почалася війна, думаю, я б досі працював у Стаханові. Але сім років тому, в листопаді 2014 року, ми з мамою поїхали з Луганщини в місто Ромни на Сумщині.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Про перший професійний успіх

В Ромнах нам спочатку навіть не хотіли здавати квартиру. Попри те, що я спілкувався українською мовою, був вчителем, люди боялись власних стереотипів щодо переселенців Донбасу.

У 2015 році мені запропонували викладати в 11-му класі. Деякі батьки учнів телефонували до адміністрації школи з наріканнями, мовляв, чому наших дітей готуватиме до ЗНО "якийсь пацан зі Сходу"?

Я відчував недовіру до своїх професійних здібностей, але поставився до цього, як до виклику. Я мав розвінчати стереотип, що вчитель з Луганщини не може добре знати українську мову, а також довести, що ми, люди зі сходу, адекватні. 

У мене все виходило непогано. Від початку знаходив та знаходжу порозуміння з учнями. Мені важливо показувати їм український погляд на світ, доповнювати українську культурну картинку.

Добре пам'ятаю, коли ставлення до мене в школі остаточно стало позитивним. Це був 2016 рік, на школу прийшли результати ЗНО учнів – з 22 учнів 11 класу 19 людей склали його на 190 балів і більше. Це була унікальна ситуація, адже клас звичайний, не профільний гуманітарний. А я – не репетитор для них. Директорка мене обіймала та хвалила. Це був мій перший значний професійний успіх. 

Знайшлася спільна мова і з батьками. Мама однієї з учениць мала на випускному говорити промову перед містянами та попросила мене відредагувати текст. Це була приємна честь для мене.

Я шукав нове, намагаючись зробити уроки цікавими для дітей і для себе. Тому почав використовувати меми, інтерактивні технології, записав подкаст з української літератури.

Почав їздити в Київ з відрядженням, брати участь в освітніх проєктах, як "бомбеЗНО", де вчителі протягом кількох днів у мовних таборах у Чернівецькій області та Закарпатті викладали українську для дітей з угоро- та румуномовних родин.

Я багато знайомився з освітянами та розумів, що потребую нових викликів. Тому, відпрацювавши 6 років у Ромнах, торік приїхав у столицю. Тут безліч варіантів для реалізації проєктів. А також діалог між вчителями з різних містечок, великих і малих – це важливо і класно.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Про тік-ток, меми та ігри на уроці 

Другий рік працюю у київській приватній школі MIDGARD. Передбачаючи можливе запитання від читачів, зауважу – не бачу різниці між дітьми в державній школі та приватній. Тут так само використовую різноманітний арсенал інтерактивних засобів і методів. 

Для мене важливо підібрати актуальні тексти до уроку – дописи із соцмереж, новинної стрічки. Щоб замість архаїчних речей, умовного опису поля з пшеницею, учні аналізували тексти про екологічну ситуацію, вплив пандемії, вакцинацію. Не цілий урок, але 5-10 хвилин можна на це виділити. 

Орфографію вивчаємо на текстах сучасних українських пісень – вмикаємо та слухаємо шматочок, потім  роздаю дітям аркуш із написаними текстами, де навмисно роблю помилки, щоб учні могли аналізувати, увімкнувши режим внутрішнього редактора. 

Те ж стосується і граматики.

Для лексичних помилок, доречно використовувати написи в меню, в зовнішній рекламі. 

Побачивши помилку в меню у кав'ярні, учні можуть зробити фото та надіслати мені. Те саме лате чи капучино – в кожній кав'ярні пишуть по-своєму (посміхається. – Ред.). Так само – піца. Учні колись були шоковані, що в слові 4 літери, бо подвоєння не відбувається.

Завжди кажу учням, що мова навколо нас.

Цікаво, що учні вже і своїх батьків, і мене виправляють. Мої слова-паразит – це казати: "Давайте зробимо, давайте напишемо…". Хоча правильно казати – зробімо, напишімо. Колись розповів учням про це на прикладі пісні "Давай вимкнемо світло і будем мовчати". Тепер щоразу, коли кажу на уроці: "Давайте запишемо", – лунає: "Артуре, це не серйозно, що ви помиляєтеся. Треба казати, запишімо". 

Чекаю, коли прийду в школу, знову зроблю помилку та почую: "І це найкращий вчитель України, скільки можна". (Посміхається. – Ред.)

На уроках української літератури часто використовую тік-ток. Сам акаунт не веду, але підписаний на українськомовних блогерів. Вивчили ми Кайдашеву сім'ю, проаналізували, а на етапі закріплення показую колоритні відео з мережі гумористичного забарвлення. Учні не тільки зайвий раз посміхнуться, але краще зрозуміють особливості Мелашки, Кайдашихи чи Омелька. 

Спеціальним завданням для дітей може бути зняти вдома свій тік-ток. Це хороший варіант для дітей проявити креативність та згуртуватися, бо вони об'єднуються в пари і в тріо, готуючи невеликі ролики.

Але важливо зважати на реакцію дітей. Для умовної Оленки, яка хоче серйозно вивчати українську мову, замість відео з тік-току краще підготувати для аналізу поезію Жадана. 

Чи допоможуть тік-ток та меми скласти ЗНО?

При слові "мем" не треба обов'язково уявляти щось дуже комічне. Мета такого часткового інтертейменту – поліпшити якість засвоєння матеріалу та теми. 

Наприклад, відома гра "Хто я" – задаючи питання та орієнтуючись на відповіді "так або ні", намагаєшся вгадати свого персонажа. Ми її використовуємо на уроках літератури, щоб закріпити прочитані твори.

Учень сідає обличчям до класу, спиною до дошки, де написано ім'я персонажа. Наприклад, Чіпка з "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Учень не бачить написаного і має відгадати. І питає: "Я дівчина?", "Я хлопець?", "Я хороший хлопець?", "Я герой Коцюбинського?", "Я герой Панаса Мирного?"

На вигляд, наче учні просто бавляться. Але ж вони згадують, якусь логіку подумки проводять.

Так само гра "показуха" – можна показувати сюжет із твору. Діти бавляться, креативлять, водночас, пригадають твір – Лукаша з "Лісової пісні" показують з сопілкою руках. Потім, якщо в тестах ЗНО побачать ілюстрацію, де буде парубок із сопілкою, зрозуміють, що це Лукаш.

Ми це враховуємо, готую дітям на уроки завдання у формі тестів. Звісно, на ЗНО не буде "тік-току", а от навички логіки та критичного мислення для складання тестів потрібні – на уроках ми їх розробляємо. 

Спеціально готую для учнів тексти, в яких, наприклад, вчимося розрізняти фейки та правду. Це можна зробити з будь-якої теми з програми. Наприклад, тема – розділові знаки в складному реченні. Готую текст про "британських вчених", які "довели шкоду від вакцинації". Читаємо, виправляємо і паралельно, обговорюємо, чому це фейк. Так вчимося і основам медіаграмотності.

Часто даю завдання написати есей у формі допису в соцмережі. Учні пишуть у зошиті, але дотримуючись специфіки. В абзаці, наприклад, 4 речення (більше ніхто не читатиме), в реченні – до 10 слів. Використовуємо складносурядні і складнопідрядні, щоб речення читалися простіше. 

Таким чином, ненав'язливо вивчаємо основи медіакомунікації та навички сторітелінгу, важливі в сучасному світі. Уникаю слова "твір" – це щось механічне, що можна списати. Есей звучить цікавіше. 

Як здобув авторитет учнів

Проблем з типового кіносюжету новенького вчителя, якого учні спочатку не сприймають, а потім визнають – у мене не було. 

Я максимально щирий та відвертий з учнями, прагну встановити з ними емоційний контакт. Багато говоримо навіть в позаурочний час. З кожним класом маємо чати у телеграмі, де спілкуємося та обмінюємося думками, зокрема, щодо домашнього завдання. 

Хтось подумає, що це дешевий авторитет – ні, це конструктивне спілкування. Не нав’язуюсь учням, нічого не пропагую, а намагаюся забезпечити спільний творчий процес. Виходить непогано. 

Тішуся, що діти адекватно та позитивно ставляться до мене. Це для мене важливо. 

Про три ознаки ідеальної школи 

Ідеальна школа демократична, дитиноцентрична та сучасна. 

В стінах школи мають бути сучасний навчальний матеріал та технічне забезпечення. Школа має порушувати сучасні актуальні питання суспільства. 

Ми точно рухаємося в правильному напрямку. В цьому допомагає реформа Нової української школи, можливість використовувати безліч онлайн-ресурсів у відкритому доступі, переймати досвід іноземних колег і партнерів. 

Про кар’єрні амбіції управлінця у сфері освіти

Я молодий викладач та вчитель, 12 років педстажу – крапля в морі для багатьох. Працюватиму та набуватиму досвіду далі. 

Можливо, колись матиму стільки досвіду, що зможу щось зробити для радикальних позитивних змін в освітній системі України.

Не йдеться про якісь мої кар'єрні амбіції управлінця вже зараз. Втім, вважаю, що вчителі мають співпрацювали з органами влади для впровадження освітніх реформ. Щоб нас чули.