Гнів – це не проблема: експертка розповідає, як емоційно зрілі люди використовують його
З дитинства багатьох людей вчать, що проявляти гнів – це проблемно. Однак ця емоція не є вадою характеру, каже психологиня Джулі Фрага та порівнює гнів з посланцем, який з’являється коли вас зневажають, ранять чи вчиняють несправедливо, пише CNBC.
"Як психологиня та терапевтка, що спеціалізується на роботі з емоціями понад 20 років, я спостерігала, як стосунки людей із гнівом впливають на їхню здатність його контролювати", – ділиться Фрага та зауважує, що люди, які уникають цієї емоції, часто почуваються безпорадними й пригніченими. Натомість ті, хто "дружить" із гнівом, ефективно використовують його "послання". Зокрема, фахівчиня зазначає, що ця емоція може сприяти розв'язанню конфліктів, ухваленню правильних рішень і відстоюванню себе.
П’ять способів, які використовують емоційно зрілі люди, працюючи зі своїм гнівом:
Визнання гніву замість пригнічення. Фахівчиня зауважує, що всі люди іноді пригнічують свою злість. Наприклад, коли вас розлютила кохана людина на вечірці, ви можете обрати стриматися й нічого не сказати до повернення додому.
Однак постійне приховування злості шкодить психіці, адже з часом може спричинити дратівливість, почуття провини, зниження задоволеності життям, ба навіть депресію.
Для емоційно зрілої людини пригнічення не є нормою. Натомість вона озвучує цю емоцію – цей процес також називають "афективним маркуванням". Озвучення своєї злості – це визнання її існування, що, своєю чергою, заспокоює лімбічну систему мозку, зменшуючи емоційну гостроту.
Не закриватися в собі, а обговорювати свої почуття. Образи, грюкання дверима, крик – приклади того, як гнів може проявлятися у руйнівних формах. Люди з високим емоційним інтелектом не проявляють так свій гнів, адже використовують його, як інструмент, а не зброю.
Фахівчиня стверджує, що гнів створений для захисту, тож виникає, коли хтось проявляє неповагу чи порушує межі.
Розумне поводження зі злістю – спілкуватися словами, а не діями. Але страх бути незрозумілим, відкинутим чи звинуваченим може завадити конструктивній розмові. Зокрема, мовчання може здаватися безпечнішим за відвертість.
Приклади, як почати розмову:
"Я б хотіла обговорити з тобою те, що мене засмутило…";
"Мені важко про це говорити, адже ти мені не байдужий. Я розсердилася, коли…".
Брати відповідальність за свою злість. Ті, хто володіє своїми емоціями, не проєктують їх на інших, адже беруть відповідальність:
"Що поза моїм контролем?"
"Що я можу контролювати?"
"Ви не можете змусити когось просити вибачення чи змінитися. Якщо витрачати енергію на марні спроби, це лише підсилить розчарування та негатив, – каже Фрага. – Вам під силу – ваше ставлення до гніву. Навіть невеликі кроки мають значення".
Перетворення гніву на соціальну активність. Гнів може стати джерелом натхнення для волонтерства, адвокації та активізму. Дозвольте йому надихнути вас, допомогаючи іншим, каже фахівчиня й додає: "Позитивні дії – ефективне використання гніву. А участь в спільноті людей сприяє розвитку емпатії й підвищує настрій. Зокрема, спілкування з однодумцями нагадує, що ви не одні".
Гнів – мудрий учитель. Емоційно зрілі люди розуміють, що гнів – це не критик, а вчитель, тож його слід використовувати як інструмент саморефлексії:
"Що мій гнів намагається мені сказати? Можливо, щось потребує змін?"
"Чи пов’язаний мій гнів із ранами минулого?"
Експертка стверджує, що, розуміючи гнів, ви можете подбати про себе та ухвалити важливі рішення: припинити токсичну дружбу, звільнитися з виснажливої роботи або звернутися по допомогу для зцілення старих ран.