Нова пігулка від діабету допомагає худнути так само, як Ozempic – дослідження

Клінічне випробування, яке фінансувала Eli Lilly за участі понад 1600 людей, продемонструвало, що таблетована форма GLP-1-препарату орфоргліпрон діє приблизно так само ефективно, як ін’єкційний семаглутид у пацієнтів із діабетом другого типу. Про це пише ScienceAlert.

Після експерименту, який тривав 72 тижні та проводився у 136 центрах у 10 країнах, команда під керівництвом фахівчині з лікування ожиріння Дебори Горн з Техаського університету повідомила, що учасники на найвищій дозі препарату втратили в середньому 9,6% маси тіла. Це співмірно зі зниженням маси тіла приблизно на 10–15%, яке зазвичай спостерігають у людей із діабетом, що вживають ін’єкційний семаглутид упродовж аналогічного періоду.

GLP-1-препарати використовують природні механізми організму, які зменшують апетит після їди. Коли ви їсте, кишківник виділяє гормон, який називається глюкагоноподібним пептидом-1 (GLP-1), що активує рецептори в різних органах. У результаті – апетит знижується, підшлункова залоза збільшує вироблення інсуліну та зменшує секрецію глюкагону, а травлення сповільнюється, тож рівень цукру в крові підвищується поступово.

GLP-1-препарати – це синтетичні аналоги цього гормону, які запускають ті самі механізми й допомагають людям із діабетом контролювати рівень глюкози, а останніми роками ще й худнути. Наразі такі ліки можна вводити лише ін’єкційно, адже його пептиди надто швидко руйнуються у шлунковій кислоті, що унеможливлює пероральну форму.

Орфоргліпрон, на відміну від них, не є пептидом, але все ж активує той самий рецептор GLP-1. Він також добре всмоктується у травному тракті, як більш звичні лікарські засоби. Дані про його ефективність уже виглядають багатообіцяльними: у попередньому випробуванні за участю 3127 людей з ожирінням, але без діабету, середня втрата ваги становила 12,4%.

Нове дослідження було покликане оцінити, як препарат діє саме у людей із діабетом другого типу. Усі 1613 учасників мали цей діагноз і були класифіковані як люди із зайвою вагою або ожирінням. Середній вік становив 57 років, середня маса тіла – 101 кг.

Учасників розподілили на чотири групи. Одна отримувала плацебо без активних інгредієнтів для контролю. Три інші групи приймали орфоргліпрон у дозах 6, 12 або 36 міліграмів. Протягом 72 тижнів кожен учасник щодня приймав  призначену таблетку, дотримуючись дієти зі зниженням калорійності на 500 калорій від базового рівня.

Ні дослідники, ні учасники не знали, яку саме таблетку отримує кожен – це методика подвійного засліплення, яка мінімізує упередженість під час інтерпретації результатів.

Результати демонструють, що група, яка отримала найвищу дозу – 36 міліграмів, – у середньому втратила 9,6% маси тіла, тобто близько 9,6 кг. Учасники, що приймали 12 міліграмів, втратили в середньому 7% маси тіла, а група на дозі 6 міліграмів – 5,1%. У групі плацебо середня втрата становила 2,5%. 26% учасників на найвищій дозі втратили понад 15% маси тіла.

Крім цього, покращилися й інші показники здоров’я. Маркери рівня цукру в крові продемонстрували значне поліпшення при всіх дозах орфоргліпрону, порівнюючи з плацебо, а також покращилися показники роботи серця, рівня запалення та артеріального тиску. Побічні ефекти були схожими на ті, що спостерігаються у разі ін’єкційних препаратів GLP-1: нудота, діарея, блювання та закреп.

За ефективністю він трохи поступається разовій щотижневій ін’єкції 15 мг тірзепатиду, яка в попередньому дослідженні показала середню втрату 14,7% ваги у пацієнтів із діабетом, проте зручність і доступність таблетки можуть зробити невелике зниження ефективності прийнятним компромісом.

Дебора Горн каже, що після схвалення FDA орфоргліпрон планують випустити у 2026 році за значно нижчою ціною, ніж нинішні ін’єкційні препарати.