Сваритися – це теж мистецтво? Поради, як правильно сперечатися та шукати компроміс
Українці сваряться, коли святкувати Різдво, чи обманював письменник Дорж Бату про роботу в NASA, про календар журналісток 5 каналу тощо. Проте "срачі" у Facebook не єдине поле словесного бою.
Часто емоції беруть верх вдома, на роботі, у розмові з батьками та дітьми. Про те, як гідно вести конфлікт та шукати компроміс, LIGA.Life поспілкувалась з сімейною психологинею та аналітично орієнтованою психотерапевткою Анною Вершебенюк.
1. Розрізняйте, який у вас конфлікт
Сам собою конфлікт – це непогано. Це точка розходження інтересів або незакрита потреба/бажання когось одного. Головна мета конфлікту – краще зрозуміти один одного та знайти спільне рішення. Є два типи конфліктів:
доброякісні. Обидві сторони висловлюють почуття, пояснюють власний погляд, відчувають себе почутими. Ключ до примирення у такому конфлікті – почуття провини. Воно спонукає шукати способи виправити ситуацію;
злоякісні. Одна сторона не дає проявляти емоції та власний погляд іншій. Є критика та образи. Замість провини виникає сором, який "перекриває" шлях до компромісу.
"Вміння домовлятися та вирішувати конфлікти формується в дитинстві. Дитина наслідує взаємодію батьків між собою та з нею. В дорослому віці вона повторює ці сценарії", – запевняє експертка. Наприклад:
доброякісний конфлікт між дорослим і дитиною. Мама/тато дає можливість дитині висловити агресію, проговорює проблему, пояснює відчуття провини, допомагає зрозуміти, як можна впоратись з конфліктом, та приймає примирення;
злоякісний конфлікт між дорослим і дитиною. Мама/тато не приймає атаки дитини, не дає їй проявити агресію, вимагає стримувати негативні емоції, не допомагає їх пережити. Дитина стає депресивною, апатичною, зручною. Може звинувачувати в агресії інших та виправдовуватись: "Я нічого не робив". Дитина не вміє миритися та шукати компроміси. А сором, який виникає в процесі, змушує відмовлятися від себе та своїх емоцій.
2. Тренуйте в собі доброякісний тип суперечки
Якщо ви маєте складнощі у спілкуванні:
- Сформуйте навичку спостерігати за собою, аналізувати свою поведінку та вчинки. Рефлексуйте над сценаріями, які постійно повторюються у комунікації.
- Запитуйте себе: Чому це настільки важливо для мене? Чи це має стосунок до минулого досвіду? Яке бажання ховається за цим конфліктом? Які почуття в мене виникають?
- За можливості зверніться до психолога. Але важливо мати бажання змінюватись.
"Війна – потужна стресова ситуація. Не у всіх вистачає ресурсів конфліктувати конструктивно. Перш ніж опановувати правила, слід потурбуватися про себе: висипайтесь, збалансовано харчуйтесь, прогулюйтесь, відпочивайте. Так у разі виникнення конфлікту ви зможете тверезо оцінити ситуацію та діяти не занадто емоційно", – радить експертка.
3. Дотримуйтеся правил конфлікту
Починайте спокійно. Дослідження доводять, що сварка закінчується так, як і розпочалась. Якщо ми одразу починаємо кричати, шансів домовитися мало.
Описуйте лише свої почуття та бачення. Замість "Ти нічого не робиш вдома", скажіть: "Мені важко і працювати, і виконувати хатні обов’язки". Такі "я-висловлювання" допоможуть уникнути звинувачень, які підсилюють конфлікт.
Чітко висловіть свої бажання та дефіцити. Наприклад: "Мені не вистачає твоєї підтримки та допомоги". Замовчування може бути причиною конфлікту або агресивної реакції.
Слухайте та спробуйте зрозуміти дефіцити / бажання іншого. Наприклад, дружина вважає чоловіка жадібним. Гроші – причина їхніх постійних конфліктів. Насправді цю жадібність підживлює бажання чоловіка бути у безпеці. Тому що саме гроші дають йому це відчуття. У такому разі дружина має це виявити і проговорити: "Чому ти відчуваєш себе у небезпеці? Чому хочеш контролювати ці гроші? Як інакше ми можемо задовольнити почуття безпеки?".
Не принижуйте, не критикуйте, не ігноруйте. Мовчання та ігнорування іншої сторони є захисною реакцією "стіни". Вона не дає почути іншу сторону, і це руйнує стосунки.
Не наполягайте на своїй правоті та визнавайте свої помилки.
Користуйтесь принципом "ремонт стосунків". Замість переходу на підвищені тони та звинувачення використовуйте фрази: "Дозволь мені пояснити ще раз", "Відчуваю, що ти мене не зовсім розумієш", "Пробач". Вони дозволяють знизити градус розмови та задати напрямок до примирення.
Відчуваєте агресію – практикуйте психоемоційне заспокоєння. Наприклад, порахуйте від 10 до 1 або зробіть сильний вдих, максимально затримайте дихання і подовжте видих.
"Агресія – єдина емоція, яку варто контролювати. Потрібно навчитися нею керувати, інакше можна наговорити зайвого і назавжди погіршити стосунки. Цьому також слід вчити з дитинства", – радить психологиня.
Не бійтесь робити паузи, але озвучуйте її терміни. Наприклад: "Повернімось до розмови за пів години". За цей час можна прогулятися, помедитувати або просто стабілізувати себе: торкніться колін, ніг, живота. Це дозволить заземлитися. Подивіться навкруги: що ви бачите/чуєте/відчуваєте на запах? Попийте води.
"Так ви підключаєте неокортекс (області кори головного мозку), робота якого пригнічується в стресовій ситуації, та стабілізуєте емоційний фон", – пояснює Анна.
4. Завершуйте суперечку компромісом з обох боків
Доброякісний конфлікт має закінчитися варіантами розв’язання його причини. Обидві сторони повинні прийти до компромісу. Інакше це буде пустий вилив емоцій, який призведе до повторення конфлікту. Щоб досягнути компромісу, потрібно:
- Обіграти конфлікт лише навколо актуальної проблеми. Не притягуйте попередні ситуації.
- Розуміти, від чого відмовляється кожна зі сторін. А також окреслити те, від чого принципово не можете відмовитись. Пам’ятайте, ідеального компромісу не існує. Кожна сторона десь поступається. Але не потрібно підлаштовуватись під іншу сторону, інакше рано чи пізно ви почнете саботувати домовленості. Результат – повернення до конфлікту.
- Знайдіть спільну стратегію подальшої взаємодії. Подумайте, що повинні зробити для розв’язання проблеми і як можете допомогти один одному на шляху до спільної мети.