"Навіщо мені стільки всього, якщо можна прожити з мінімальним набором речей, як робила це чотири місяці у Тернополі?"- подумала журналістка Тетяна Гонченко, повернувшись до своєї київської квартири. Її здивувало, скільки в домі назбиралось мотлоху: забита одягом шафа, якісь інструменти, блокноти, кабелі, коробки. 

"В Тернополі у нас було дві каструлі, три чашки, і якось вистачало", – пригадує Таня. Тож вона зайнялась прибиранням. Викинули з балкону гори коробок і непотрібних дрібниць, через які вже не було видно вікна. Частину прочитаних книжок, які не перечитуватиме, продала. Перебрала побутову хімію у ванній, шафу в коридорі. Віддали половину дорослого одягу. 

Найважче було вмовити позбутися непотребу чоловіка, який не любить нічого викидати: "Йому здається, що все знадобиться".

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
євгенія АратовськаУкраїна без сміттямінімалізмкуди віддати речі