Десять методів прийняти обмеженість життя і почати жити

 

Використовуйте підхід "фіксованого об’єму" до продуктивності

Чимало порад про те, як упоратися з роботою, обіцяють, що допоможуть вам виконати все важливе – але домогтися цього неможливо, і такі намагання тільки зроблять вас заклопотанішими. 

Краще виходити з припущення, що важкий вибір неминучий, і зосередитися на тому, щоб він був свідомим і правильним. 

Будь-яка стратегія обмеження тієї роботи, яка у вас триває, допоможе в цьому разі, але, можливо, найпростіший спосіб – складати два списки завдань: "відкритий" і "закритий". 

Відкритий список потрібен для всього, що викликає у вас інтерес і, безсумнівно, вимагатиме багато часу.

Переносьте завдання з відкритого списку в закритий – тобто список з фіксованою кількістю позицій, щонайбільше десять. Суть правила в тому, що не можна додавати нового завдання, поки котресь із попередніх не завершено.

Діліть роботу на частини

Зосереджуйте увагу на одному великому проєкті за раз (або, щонайбільше, на одному проєкті, що пов’язаний з роботою, і одному, що ні) і доведіть його до кінця, перед тим як узятися за інший. 

Іноді хочеться ослабити тривогу, пов’язану з численними обов’язками чи амбіціями, розпочавши їх усі одночасно, але в цей спосіб ви не досягнете великого поступу; натомість привчайте себе чимраз більше витримувати цю тривогу, свідомо відкладаючи те, що можливо, за винятком однієї справи. 

Невдовзі задоволення тим, що ви завершите важливі проєкти, зробить цю тривогу виправданою – і оскільки ви будете завершувати їх чимраз більше, то у вас все одно буде менше причин для тривоги.

Вирішіть заздалегідь, де зазнаєте невдачі

Де в чому ваші результати неминуче погіршаться, тільки тому, що ваш час та енергія скінченні. Але великою перевагою стратегічного неуспіху – тобто визначення заздалегідь тих сфер життя, де ви не будете чекати від себе досконалості, – полягає в тому, що свою енергію й час ви будете зосереджувати ефективніше. 

І також ви не відчуєте розчарування, коли зазнаєте невдачі там, де планували це завчасно. 

Недоглянутий газон або захаращена кухня виглядають значно меншою проблемою, коли ви вирішили заздалегідь, що "догляд за газоном" чи "охайна кухня" – це ті питання, яким ви присвятите нуль енергії.

Зосереджуйтеся на тому, що вже завершено, а не тільки на тому, що потрібно ще завершити

Оскільки намагання зробити все – нескінченне за визначенням, дуже легко впасти у відчай і докори до самого себе: у вас не може бути доброї думки про себе, поки ви всього не завершите. Але завершити ви ніколи не зможете, а тому ніколи не будете доброї думки про себе.

Частиною проблеми є нездорове припущення, що ви починаєте кожен ранок у своєрідному "боргу продуктивності", який мусите з превеликими зусиллями віддавати своєю важкою працею, сподіваючись, що досягнете нульового балансу ввечері. 

Як контрзахід, складайте "список виконаного", який щоранку має бути порожнім і який ви будете поступово заповнювати всім, чого зможете досягти впродовж дня. 

Це не лише спосіб розради: є вагомі докази мотиваційної сили "малих перемог", а тому імовірним результатом відзначення в такий спосіб своїх дрібних досягнень буде те, що ви досягнете їх куди більше, і разом з ними кілька аж ніяк не суттєвих.

Консолідуйте свою турботу

Соціальні медіа – це гігантська машина, яка примушує вас витрачати свій час на геть непотрібні речі, але з тієї самої причини ця машина змушує вас турбуватися про надто багато речей, навіть якщо кожна з них безперечно варта уваги. 

Нині ми стикаємося з нескінченним потоком жорстокості та несправедливості – і кожна з цих подій може виправдано вимагати нашого часу і наших доброчинних пожертв, що загалом перевершують те, з чим одна людина могла би більш-менш дієво впоратися.

Тільки-но ви опануєте механізми, які залучені в таких випадках, вам стане легше робити свідомий вибір у доброчинстві, громадській діяльності та політиці.

Важливо розуміти, що зміни можливі лише тоді, коли ви сфокусуєте свої обмежені можливості.

Використовуйте нудні та спеціалізовані технології

Цифрові розваги настільки спокусливі тому, що вони, здавалось би, дають нам утекти у сфери, де болісні людські обмеження більше не діють. Завдяки повній свободі дій ми не відчуваємо більше нудьги чи обмежень, на противагу тій роботі, яка має значення. 

Ви можете боротися з цією проблемою, зробивши свої пристрої якомога нуднішими – спершу видаливши застосунки соціальних мереж, а тоді, якщо зважитеся, електронну пошту. І врешті перемкнути екран з кольорового на відтінки сірого. 

Разом з тим якомога частіше використовуйте пристрої, що мають одне призначення, як-от електронна книга, на яких дуже марудно й незручно робити все інше, окрім як читати. 

Якщо потокова музика чи соціальні медіа ховаються від вас на відстані одного лиш кліку чи свайпу – важко опиратися спокусі, коли під час роботи, на якій ви прагнете зосередитися, на вас нападе нудьга або почнуться труднощі.

Шукайте новизни в буденному

Є спосіб зарадити та навіть протидіяти прикрому явищу, коли час прискорюється з роками, і ми втрачаємо свої тижні тим швидше, чим менше в нас їх залишилося. Найімовірніше пояснення цього явища полягає в тому, що суб’єктивний плин часу в нашому мозку залежить від того, скільки інформації ми обробляємо в будь-який конкретний його відрізок.

Щоб протидіяти цьому, зазвичай радять наповнювати своє життя новим досвідом, і це дійсно допомагає. Але й також може посилити іншу проблему "екзистенційної заклопотаності". 

Крім того, це непрактично: якщо у вас є робота чи діти, то значна частина життя буде дещо рутинною і ви не матимете аж надто багато нагод для екзотичних подорожей.

Альтернатива полягає в тому, щоб звертати більшу увагу на кожен момент, хоч який буденний: знаходити новизну не серед кардинально відмінних речей, а пірнаючи якомога глибше в життя, яке ми вже маємо. 

Спізнавайте життя з удвоє більшою інтенсивністю, і ваш "досвід життя буде удвоє повніший, ніж тепер" – і також будь-який період життя запам’ятається вам як удвоє довший.

Будьте "дослідником" у стосунках

Прагнення надійно контролювати плин часу веде до численних проблем у стосунках, де воно виявляється не тільки в надміру "повновладній" поведінці, але й у страху перед зобов’язаннями, нездатності слухати, нудьзі та прагненні мати стільки особистої влади над своїм часом, що багатий досвід спільності буде вам недоступний. 

Ослабити прагнення до контролю вам допоможе корисна порада: коли ви стикаєтеся з чимось нудним чи обтяжливим, спробуйте зумисне виявляти цікавість. Тут мета полягає не в тому, щоб досягти якогось конкретного результату або успішно пояснити свою позицію, а здогадатися, хто ця людина, з якою ви маєте справу. 

Цікавість – це те, що найбільше годиться для непередбачуваності життя з іншими, внутрішньо йому притаманної. Бо в такому разі її може вдовольнити не тільки та поведінка, яка вам подобається. В той час як прагнення домогтися певного результату завдасть вам прикрості, коли ви не досягнете бажаного.

Культивуйте миттєву щедрість

Щоразу, коли добрий вчинок спадає вам на думку – віддати гроші, навідатися до друга, надіслати електронного листа з похвалою чиїйсь роботі – старайтеся діяти імпульсивно, а не відкладайте цю справу на пізніше. 

Рахуються лише ті пожертви, які ви справді спромоглися зробити. І хоча гарно сформульована похвала сподобається вашому колезі більше, ніж складена поспіхом, саме останній варіант буде куди кращим, ніж відкласти цю справу на бозна-коли, через що вашу думку ніколи не буде почуто.

Вчіться не робити нічого

"Я виявив, що все горе людей бере початок з одного-єдиного факту, що вони нездатні посидіти тихо у своєму покої", – писав французький філософ Блез Паскаль. 

Коли перед вами постає проблема, як належно використати свої чотири тисячі тижнів, то здатність не робити нічого насправді незамінна, бо якщо ви не зможете стерпіти дискомфорту бездіяльності, то навряд чи зумієте добре розпорядитися своїм часом. Адже вам завжди буде потрібне відчуття діяльності, і ви схилятиметесь до вибору силоміць прискорити справи, з якими поспішати не можна, або відчувати, що кожну хвилину свого часу вам потрібно присвятити здійсненню майбутніх цілей, відклавши щастя на той момент, який не настане ніколи.

Суто формально, навряд чи можливо не робити нічого взагалі: живучи, ви завжди дихаєте, завжди прибираєте деяку фізичну поставу тощо. Тож навчати себе "не робити нічого" означає насправді набувати вміння опиратися спокусі маніпулювати своїм досвідом чи людьми і речами у світі навколо вас – залишати все таким, яким воно є. Щоразу, коли ви зауважили, наче щось робите – і зокрема думаєте, зосереджуєтеся на диханні чи будь-чому іншому, – припиніть це робити. (Якщо ви зауважуєте, що картаєте себе внутрішньо за якусь роботу, то це також думка, а тому припиняйте це).

Текст наданий видавництвом "Лабораторія"

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин