Як відбудова руйнує гендерні стереотипи
Будівництво й архітектура від самого початку сприймалися чоловічими справами. Для багатьох жінка на керівній посаді у цій сфері – нонсенс. Як взагалі жінка може конкурувати із чоловіками, які працюють у компаніях із багаторічним досвідом на ринку?
Існують дві поширені соціальні стигми, із якими борються вже не перше десятиліття. Перша – жінки не можуть обіймати керівних посад. Адже виникає дискусія: що вони розуміють у керівництві? Друга – жінки не можуть працювати на роботі, яка початково призначена для чоловіків.
Звісно, суспільство змінює ставлення до таких речей. Згідно зі звітом ООН, у 2021 році кількість жінок на керівних посадах в Україні максимально сягала 40%. І це за середнього показника у 29% у всій Європі. До того ж, за даними інституту соціології НАНУ, 70% українців вважають, що жінки можуть обіймати керівні посади.
Втім, звіт Deloitte за той самий рік уточнює: жінок на найвищих керівних посадах – наприклад, бути членом правління або його очолювати – все ж менше. Показник в Україні – 18,3%. Тоді лідером у цій сфері була Франція із 43% завдяки гендерним квотам, що введені на державному рівні. Так має бути й у будівельній сфері України. Особливо зараз, коли питання відбудови стоїть дуже гостро й для цього треба залучити усі сили, що є.
Власне, це вже відбувається. Жінки створюють проєкти, у яких міста й села стають зручними з погляду пересування, сервісу й цінності. Вони викристалізовують нові сенси, створюють універсальні простори, де знайдеться місце для кожного. Перетворюють нерухоме середовище з консервативного у прогресивне.
Нещодавно у Лондоні відбулася чергова Ukraine Recovery Conference. І судячи з тем, які там обговорювалися, на інклюзивні й гендерночутливі простори є великий запит як від суспільства, так і від західних інвесторів. Це означає не тільки посилення й розширення можливостей для жінок у сфері архітектури, а ще й значне збільшення їх ролі у відбудові України.
Також жінки мають чимало лідерських якостей, які через стереотипи й ті самі соціальні стигми не завжди використовують чоловіки. Мені на моїй посаді дуже допомагає природна емпатія, м'яка сила, а саме навички проведення переговорів та якісна модерація процесу. Через зустрічі, спілкування, пошук спільних точок дотику виходити на необхідний результат. Часто необхідно бути не пробивною людиною, а саме гнучкою.
Вихід із цієї ситуації лише один: зсунути стіну упереджень. Робити освіту, навчання в архітектурі чи будівництві доступнішими для жінок. Зсув у цьому напрямі вже є – приміром, ГО STEM is FEM зробили безкоштовне навчання для дівчат у будівельній сфері. Таких освітніх ініціатив треба більше. До речі, про це також зауважують і у Global Gender Gap Report для цьогорічного Всесвітнього економічного форуму.
Також треба змінювати внутрішні політики компаній. Вводити системи моніторингу, оцінки й реагування, щоб жінки могли просуватися кар’єрними сходами із тією ж швидкістю, що й чоловіки. Як приклад можна навести енергетичну сферу, а саме ДТЕК. З 2013 року вони впроваджують політику гендерної рівності. У 2023 році вони вже мають 44% жінок у штаті, що керують процесами. А загальна кількість жінок у сфері української енергетики становить 27% проти 20% в середньому у світі.
Час остаточно відкинути заіржавілі стереотипи. Достатньо згадати історію кількох афроамериканок, які у 1960-х завдяки своїм знанням й навичкам допомогли НАСА перемогти у космічних перегонах із Радянським Союзом. Українські жінки не тільки можуть, а й жадають зробити усе для того, щоб створювати інноваційне й корисне та допомагати у відбудові України.