Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із новим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики. Сьогодні знову поговоримо про мову літератури, але для розмаїття почитаємо не популярні тексти 1920-х років (хоча до них іще обов’язково повернемося, не переживайте!), а найвідомішу й, либонь, найоригінальнішу шкільну класику — бурлескно-травестійну поему Івана Котляревського "Енеїда", яка виходила у світ частинами з 1798 до 1842 року.

Усі знають, про що в ній ідеться, й бодай щось пам’ятають про долю головного героя, якому за сприяння олімпійських богів судилося доплисти зі зруйнованої Трої до Італії й заснувати там нову державу. Мабуть, немає людини, яка б не пригадала хоч перших рядків про "моторного парубка" і "хлопця хоть куди козака". А що далі — про це вже знають далеко не всі. Хоча далі саме починається територія тотального свята української мови, обмеженого хіба тільки особистим словниковим запасом автора, — нескінченні ряди синонімів, нанизування описів і назв традиційних страв, посад, знарядь війни та праці й, звісно ж, прокльонів із лайками. І якщо структура цих останніх усім давно й надійно знайома, то лексика, для них ужита, виглядає свіжо, хвацько й, чого гріха таїти, часом незрозуміло. Тому я вирішив узяти сім колоритних слівець і пояснити, що вони означають. Нумо розбиратися!

Суціга

Ти знаєш, він який суціга,

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
українська мовапро що моваЕнеїда