Колоритні українські слова з поеми Котляревського, значення яких вас здивує

Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із новим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики. Сьогодні знову поговоримо про мову літератури, але для розмаїття почитаємо не популярні тексти 1920-х років (хоча до них іще обов’язково повернемося, не переживайте!), а найвідомішу й, либонь, найоригінальнішу шкільну класику — бурлескно-травестійну поему Івана Котляревського "Енеїда", яка виходила у світ частинами з 1798 до 1842 року.

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Усі знають, про що в ній ідеться, й бодай щось пам’ятають про долю головного героя, якому за сприяння олімпійських богів судилося доплисти зі зруйнованої Трої до Італії й заснувати там нову державу. Мабуть, немає людини, яка б не пригадала хоч перших рядків про "моторного парубка" і "хлопця хоть куди козака". А що далі — про це вже знають далеко не всі. Хоча далі саме починається територія тотального свята української мови, обмеженого хіба тільки особистим словниковим запасом автора, — нескінченні ряди синонімів, нанизування описів і назв традиційних страв, посад, знарядь війни та праці й, звісно ж, прокльонів із лайками. І якщо структура цих останніх усім давно й надійно знайома, то лексика, для них ужита, виглядає свіжо, хвацько й, чого гріха таїти, часом незрозуміло. Тому я вирішив узяти сім колоритних слівець і пояснити, що вони означають. Нумо розбиратися!

Суціга

Ти знаєш, він який суціга,

Паливода і горлоріз;

По світу як іще побіга,

Чиїхсь багацько виллє сліз.

Одинадцятитомний "Словник української мови" (1970–1980) визначає суцігу як "хитру, пронозливу, спритну у своїх вчинках людину; пройдисвіта". Друге подане значення — "сутяга", себто людина, яка любить позиватися (подавати на інших до суду) з корисливих міркувань. Вочевидь, зовнішня форма слова "суціга" з’явилась як варіант "сутяги", ну а "сутяга" пов’язаний з "тяжбою". Колись слово "тяжба" означало "змагання" — і цей зв’язок донині лишився в словацькій і чеській, де слова sút'až / soutěž означають саме змагання в усіх його формах — від спортивних до метафоричних.

Паливода

Знову гляньмо у словник. "Паливода, — читаємо там, — відчайдушна людина, яка нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється; бешкетник, пустун". Це слово має прозору структуру й походить від словосполучення "палити воду", яке й може означати "здійснювати нездійсненне". Лайкою його, звісно, назвати годі, але для урізноманітнення потоку негативу згодиться.

Дряпічка

Нептун іздавна був дряпічка,

Почув Енеїв голосок;

Шатнувся зараз із запічка,

Пів копи для його кусок!

Це слово розтлумачено вже в самій поемі чи то пак у примітках, якими її оснастив перший видавець — конотопський поміщик Максим Парпура, якого автор, на думку деяких дослідників, назвав у "Енеїді" "мацапурою" за видання свого твору без дозволу. "Дряпічка — взяточник", написано там. Борис Грінченко у своєму словнику дає схоже тлумачення — "обдирало, лихоимец". У "Словнику української мови" можна знайти, що "дряпічка" — це синонім до "драпіжник" чи "дряпіжник", себто той, хто обдирає, оббирає кого-небудь, займається здирством.

Мартопляс

Колись Юпітер ненароком

З Олімпу глянув і на нас

І кинув в Карфагену оком —

Аж там троянський мартопляс…

Одинадцятитомний СУМ каже, що "мартопляс" — це синонім до слів "вітрогін" і "жевжик", а ще те саме, що фокусник, акробат чи блазень. Зовнішня форма слова натякає на його зв’язок із березнем та святкуванням початку весни, а в коментарях до першого видання поеми "мартопляс" визначається як "франт".

Псяюха

Смикнув із полу, мов псяюху.

"А що ти робиш, п'єш сивуху?" —

Зо всього горла закричав.

"Псяюха", як і "мартопляс", розкладається на два компоненти: "пся", тобто собача, і "юха", тобто юшка, себто, метафорично, кров. Порівняйте з нашою "псяюхою" відоме польське "пся крев" і знайдіть 10 відмінностей.

Ланець

Забравши деяких троянців,

Осмалених, як гиря, ланців,

П'ятами з Трої накивав.

У одинадцятитомному СУМі "ланець" — це "одягнена в лахміття людина, старець; надзвичайно бідна людина, бідняк; лайливе слово". Для Котляревського втікачі зі спаленої Трої — либонь, передусім бідняки, постраждалі в бою й залишені без даху над головою, але цитати на третє словникове значення теж є.

Бахур

О пуцьверинку Купідоне!

Любуйся, як Дідона стогне...

Щоб ти маленьким був пропав!

Познайте, молодиці гожі,

З Енеєм бахурі всі схожі,

Щоб враг зрадливих всіх побрав!

У словнику до "Енеїди" слово "бахур" пояснюється російським "волокита", а споріднене з ним "бахуровать" — "волочиться".

У етимологічному словнику читаємо, що "бахур" — запозичення з єврейської, де воно первісно означало "юнак" або "коханець". Далі семантика (значення) цього гебраїзму передбачувано пішла врізнобіч: у польській bachor означає "байстрюк" або "вередлива дитина", в українській (за СУМом) — "полюбовник", "розпусник", "вередлива дитина" чи й просто "дитина". У чоловічого "бахура", звісно, є жіноча версія — "бахурка".

Читайте класику і вчіть нові слова!