Десять галицьких слів та їхні відповідники: як змінювалися діалектизми в літературній мові
Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із новим випуском нашої мовнопорадної рубрики!
У ньому йтиметься про слова і зміну наших уявлень про них.
Ви, мабуть, часто чули або читали дискусії про те, хто яких слів української мови не розуміє й кому які слова видаються дивними. Такі розмови — річ дуже природна: всі ми говоримо українською, всі її пізнаємо й усі обмацуємо, як сліпі слона, потроху дізнаючися про неї з різних боків: фахового чи вжитково-побутового. Кожен має право на думку про неї, й думки ці можуть бути ну дуже вже різні.
Один не розуміє північнополіських говірок, другій видаються суржиком полтавські, третьому ріже вухо Закарпаття, а четверта закохана у слівця рідного Покуття чи Опілля.
Я, скажімо, дуже цікавлюся не лише походженням різних українських слівець (до речі, якщо ви теж любитель етимології, читайте минулу колонку цієї рубрики), а й тим, як їх сприймають мовці. І одне з відгалужень цього мого зацікавлення — так звані галицькі діалектизми, себто слова, що побутують передусім у західних регіонах України.
Ставитись до них можна по-різному, від безумовної любові як до найукраїнськіших в українській мові слів — і аж до обурення ситуаціями, коли їх уважають загальнозрозумілими, — але я зараз не про те.
Значно цікавіше питання для мене — чи змінювалося "народне" розуміння цих діалектизмів із часом, себто чи однакові слова ми вважаємо "галицькими" зараз і сто років тому. Про це сьогодні й поговоримо.
1912 року в Києві виходить стаття письменника Івана Семеновича Нечуя-Левицького (1838–1918) "Криве дзеркало української мови". Класик української літератури ("Кайдашева сім’я", "Хмари", "Микола Джеря", "Дві московки", "Над Чорним морем" тощо) на схилі віку (йому вже 74!) вирішує зі своєї почесної позиції висловитися про пресу Наукового товариства імені Т. Шевченка, про історика й громадського діяча Михайла Грушевського та його план зробити публіцистику "для народу", причім загальнозрозумілою з обох боків Дніпра і Збруча мовою.
Нечуй обурюється: "Заводячи журнали, проф. Грушевський обіцяв виправлять галицьку мову в ціх журналах і згодом спростить і галицький поплутаний чудний правопис. Але, як кажуть, "обіцянка-цяцянка", і та обіцянка так і зостається й досі цяцянкою і не справдилась, а ні трошечки". Після кількасторінкового буйноквітного обурення автор урешті переходить до конкретики, яка нам найдужче треба: до слів, які він, народжений на межі Київщини з Черкащиною, вважає незрозумілими, неправильними й точно негодящими для видань, чия ЦА — баба Параска з села Семигори чи, загальнополітичніше, читачі з підросійської України.
Вашій увазі — "галицькі", "заведяні проф. Грушевським" слова — і їхні природні станом на початок ХХ століття для Івана Нечуя-Левицького еквіваленти. Роздивіться цей список, у ньому чимало несподіванок у вигляді півзабутих "наддніпрянських" слів і тих "галичанізмів", які зараз уже сприймаються як нейтральні. Його можна використовувати по-різному — скажімо, щоб збагатити особистий словник або довідатись, які газетні слова були незрозумілими для Кайдашів.
Ось, скажімо, Нечуй подає знайомі йому слова з-над Дніпра — але нам сьогоднішнім вони вже чужіші, ніж галичанізми Грушевського, котрі міцно й давно ввійшли в літературну мову (правда, вже після Нечуєвої смерті):
ГРУШЕВСЬКИЙ — НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ
- кроки — ступіні
- явище — з’явище
- штучний — робляний
- мистецький — штучний
- рух — рушення
- майже — сливé
- доробок — добуток
- короткозорий — низькоокий
- відчувається — почувається
- проникали — промикувались
- рішучо — наважливо
- окремий — опрічний
- сучасний — сьогочасний
- переконати — пересвідчити
- рахунок — облічка
- виконувати обов’язки — робити повинності
А ось — порція словесних пар, де обидва слова нам нинішнім видаються загальноукраїнськими, без жодної територіальної прив’язки, — адже їх уже давно освоїли як різножанрова література, так і кінематограф, хоч місцевий, а хоч дубльований іноземний.
ГРУШЕВСЬКИЙ — НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ
- помешкання — житло
- граничити — межувати
- чуття — почування
- сумніватися — вагатися
- старатися, дбати — піклуватися
- відносини — стосунки
- рахувати — лічити
- скоріше — швидше
- збільшитися — побільшати
- чекати — ждати
- річниця — роковини
Як бачите, ситуація зараз змінилася кардинально (а якщо почитаєте статтю, зрозумієте, що автор Кайдашів би від цього точно не був у захваті). Є, звісно, в його статті й приклади "вічних" галичанізмів, які навіть за сто років не стали загальним набутком і радше нагадують про мову старих діаспорян (скажімо, руханка, здвиг, розвій, відруховність чи змагове товариство), але майже (чи, як би сказав сам автор, сливе) половина з наведених прикладів міцно й надійно об’єднала жителів усіх куточків нашої давно об’єднаної країни. Хтозна, може, слова, які нам зараз видаються вузькодіалектними, колись стануть загальнозрозумілими? Побачимо.
Дізнавайтесь нове, вчіть мову — в ній майбутнє.