Дев'ять незрозумілих слів в українській мові, значення яких вас здивують

Любі читачі й ще любіші читачки! Вітаю вас із новим, 52-м випуском нашої мовно-дорадчої рубрики. 52 тижні — це рівно рік. Рівно рік, відколи я написав першу колонку, ще не знаючи, що ця пригода затягнеться аж настільки й стане такою цікавою. Вітаю нас усіх! 

А сьогодні ми з вами поговоримо про незрозумілі українські слова — себто, авжеж, про діалекти! 

Бо в літературній мові слова все-таки якісь звичніші — їх туди й відбирають переважно за принципом зрозумілості та універсальності (хоч і не без перегинів — подивіться-но 11-томний словник, і точно знайдете там сліди говірок наших літературних класиків!). Ну а по-друге, літературну мову разом з усіма її говірковими перегинами регулярно показують у фільмах і друкують у книжках. Завдяки цьому вона постійно збільшує охоплення й стає зрозумілішою. 

А от говірки з діалектами, якими не говорять і не пишуть класики, не використовують у фільмах і не обговорюють у соцмережах, завжди лишатимуться екзотичними. І слова їхні будуть викликати цілу гаму емоцій — від збентежених посмішок і щирих перепитувань до замилування, впізнавання й радості. Ну, як завжди буває з усім незатертим і свіжим. 

До речі, в цій рубриці вже був допис про українські діалекти: хто пропустив чи не бачив — насолоджуйтеся, там є цілі речення з регіональних слів (звісно, з перекладом).

Для сьогоднішнього матеріалу я теж скористався колективним розумом: спитав у людей з інтернету, які говіркові слова, почуті вперше, були для них абсолютно незрозумілими, — і назбирав чимало діалектного матеріалу. Ходім на нього подивимося!

Маланка 

Так на Поліссі подекуди називають блискавку. Білоруською, до речі, вона теж зветься маланкою. Слово це походить від давньоруського мълнии і споріднене з деякими іншими слов’янськими назвами блискавки — болгарською мълния чи сербською му́ња. Всі вони врешті-решт виявляються родичами давньоісландського mjollnir, яким називали не тільки саму блискавку, а й молот бога грому Тора (родича слов’янського Перуна), котрий відповідає за звуковий компонент грози.

Таранчук

Цим словом у деяких північно-центральних регіонах називають страву зі свіжої свинини: попередньо обсмажені, а потім тушковані в печі шматки м’яса, сала, печінки й нирок. Оскільки свинина має бути свіжою, готується таранчук саме в день свіжини. 

Бамбетель

Це українське слово недаремно здається вам якимось іноземним, адже воно й справді утворилося буквально за допомогою запису нашими літерами німецького Bankbettel (буквально — "лавка-ліжко"). Власне, ним і називають дерев’яний предмет меблів, на якому в складеному вигляді сидять, у розкладеному — лежать, а нижню висувну шухляду використовують для зберігання побутових речей. 

Коц(ик)

Цим словом на Галичині називають килим(ок) чи ковдру. Походить воно з давньонімецької мови, де його родичами були kozzo/chozzo ("ковдра", "груба вовняна тканина"). Схожі слова можна знайти у нижньолужицькій (де kuca — це вид домотканої ковдри) чи словенській (де kóc — це теж ковдра). 

Балсанка

Балсанкою на Чернігівщині називають пластикову пляшку або ж іншу видовжену велику тару, схожу на неї (скажімо, бляшанку з-під фарби). Про походження слова я, на жаль, нічого пристойного не знайшов, окрім пунктирних зближень із "балсать" і "болтать". Знайдете ви — дайте знати. 

Путня

Словом "путня" в західних регіонах України й на Буковині називають відро чи діжку. Походження його непевне: дехто вважає путню запозиченням із давньонімецької, яке примандрувало до нас через польську, — а саме по собі виводиться з латинського butina чи putina і грецького πυτίνη (обплетена пляшка). 

Рискаль і заступ

Обидва ці слова означають пласку залізну лопату для земляних робіт (ту, якою зазвичай копають картоплю). Перше з них уживається головно в західних регіонах і з’явилось, як пише словник, унаслідок метатези (переставляння) звуків з давнішого "лискар". Друге — північне, поліське і (оскільки є в СУМі без примітки) літературне. Заступ — бо на залізну частину лопати згори наступають ногою й горішня її частина для цього робиться не вузькою й гострою, а підігнутою й ширшою.

Папшоя

Папшоя, папшой, папушой — саме так у прикордонних із Румунією й Молдовою областях називають кукурудзу. Цікаво, що румунське слово păpușoi походить від păpușă, себто "лялька" (бо качан кукурудзи з чубом нагорі й справді нагадує ляльку). Не менш цікаво, що через усі ці румунські впливи й зовнішню подібність слів кукурудзу в Одесі, скажімо, називають "пшінкою".  

Говоріть українською — якою б вона у вас не була!