Джипінг у Карпатах. Чим шкодить такий відпочинок і як його врегулювати
Карпати завжди були одним із найпопулярніших напрямків внутрішнього відпочинку в Україні. Гори, ліси та місцева культура приваблюють у регіон людей, які щороку приносять у бюджет країни сотні мільйонів гривень лише податкових надходжень від тургалузі.
Однак не всі види відпочинку однаково безпечні як для людей, так і для природи українських Карпат. Приміром, великою популярністю користується екстремальний туризм, зокрема джипінг. "Фонтан із бруду", "захоплюючі краєвиди", "порція адреналіну" та "неймовірні враження" — так туристичні компанії описують ці поїздки на позашляховиках. Натомість екологи стверджують, що джипінг не лише заважає пішим туристам, а й шкодить природі.
Як саме джип-тури впливають на природу українських Карпат, чому покататися горами на позашляховиках до нас їдуть навіть із інших країн та як врегулювати цей вид відпочинку? У всьому цьому розбиралася LIGA.Life.
Що таке джипінг і чому він шкідливий?
Досить поширене явище – коли людина замовляє тур у тієї чи іншої компанії, щоб покататися на позашляховику в Карпатах та отримати дозу адреналіну. Наш аналіз показав, що серед популярних напрямків та локацій для такого відпочинку — колоритні міста, села та селища, наприклад, Яремче, Яблуниця, Татарів, Микуличин, Поляниця, Верховина. Також подібні тури організовують у районах гірськолижних курортів Буковель і Драгобрат. Вартість коливається від 1800 до 5790 гривень, залежно від тривалості програми, рівня складності маршруту, кількості учасників тощо.
На думку старшого наукового співробітника Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України Тимура Бедернічека, джипінг — це комплексна проблема, що призводить до негативних наслідків: ерозії ґрунтів, засмічення та порушення "сезону тиші". Це період із 1 квітня по 15 червня, під час якого не можна полювати та шуміти у лісі. Однак деякі поціновувачі джипінгу навіть не здогадуються про такі заборони, зазначає науковець:
Частина негативних наслідків джипінгу не відома широкому загалу й на неї звертають увагу лише вузькоспеціалізовані фахівці. Це, наприклад, занесення чужорідних, часто інвазійних видів організмів: насіння чужорідних рослин, спори грибів і не тільки. Тимур Бедернічек вважає, що зараз вони не становлять великої загрози, та в перспективі на наступні декілька років ці ніби малозначущі наслідки виглядають не такими вже й дрібницями.
Тож, зазначає він, справу з врегулюванням джипінгу треба починати із "теорії розбитих вікон": найбільша небезпека — не вищезгадані прямі наслідки, а інші небезпечні процеси та явища, яким джипінг дає "зелене світло".
"Це добре видно на прикладі ситуації зі Свидовцем. Недобросовісні ділки, щоб применшити в очах громади цінність екосистем високогір’я Свидовця, часто просувають тезу: "Які там можуть бути цінні екосистеми, рідкісні види рослин і тварин. Ви ж бачили, як там дорогу роз’їздили! От якщо ми побудуємо курорт — наведемо порядок!" Аналогічні історії на Боржаві. Вже інші ділки намагаються легітимізувати забудову високогір’я тим, що там вже нічого цінного нема; екосистеми і так фрагментовані, а по самому хребту прокладено дорогу. І що вони лише дещо розширять і покращать цю дорогу. Це такий собі класичний приклад "теорії розбитих вікон". А починається все традиційно, з джипінгу", — пояснює Бедернічек.
Законодавче врегулювання
Наразі в Україні діє закон "Про природно-заповідний фонд" та наказ 2015 року тоді ще Міністерства екології та природних ресурсів "Про додаткові заходи щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду". Ці документи забороняють пересуватися механічними транспортними засобами на території природних заповідників і в зонах регульованої рекреації. Виняток зробили лише для проїзду дорогами загального користування, які можуть проходити через ці території. Однак всупереч законодавству туристичні компанії й досі пропонують для джипінгу маршрути в заповідних зонах.
Багато років поспіль природозахисники звертали увагу на шкоду такого виду відпочинку. Аж ось лютий 2024 року приніс противникам джипінгу надію, що цю сферу вдасться врегулювати на національному і місцевому рівнях. Зокрема, Київрада ухвалила рішення про заборону джипінгу на заповідних територіях міста. Йдеться про змагання, перегони, ралі, трофі-рейди на позашляховиках і квадроциклах, від яких, за словами депутатки Ксенії Семенової, найбільше страждали заказники Муромець-Лопохувате та Осокорківські луки.
У той же місяць Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів спільно з низкою природозахисних організацій розробило законопроєкт №11024, який би поширював заборону джипінгу на всі природно-заповідні території України. Текст проєкту оприлюднили на сайті Верховної Ради 21 березня.
"Законопроєкт передбачає внесення змін до закону "Про природно-заповідний фонд України" в частині заборони руху механічних транспортних засобів в об’єктах природно-заповідного фонду. Не тільки джипів, це стосується квадроциклів, мотоциклів, автомобілів тощо. І не тільки Карпат, а взагалі природно-заповідного фонду на території України", — розповідає Людмила Сломінська, менеджерка проєктів напрямку "Ліси" WWF-Україна, фонду, який розробляв законопроєкт разом із Міндовкілля та іншими організаціями.
Втім, додає вона, проєкт закону стосується винятково природно-заповідних територій. Тобто він не поширюється на зони, що не мають відповідного статусу. Тому в перспективі представниця WWF-Україна бачить необхідність встановлювати більш суворі правила пересування і на інших територіях:
Перед тим, як їхати у відпустку, зазначає Людмила Сломінська, туристам слід врахувати шкоду від такого відпочинку. Аби її мінімізувати, варто дізнатися у туристичної компанії відповіді на кілька запитань:
- Що саме пропонують? Що входить до туру?
- Яким буде маршрут туру? Він пролягатиме через дороги загального користування чи гірські дороги?
- Чи буде вибір маршрутів, організованих операторами?
"Якщо це організований тур, варто усім цим поцікавитися. Якщо ж це просто десь у Карпатах стоять люди і пропонують свої послуги, то навряд чи вони скажуть правду. Тому за можливості від таких послуг потрібно відмовлятися. Не буде попиту — не буде пропозицій", — підсумовує експертка.
Екстремальний туризм і екологія
Наразі немає достовірних даних щодо попиту на джипінг в Україні — подібних досліджень ще не проводили. Однак, каже очільниця Державного агентства з розвитку туризму (ДАРТ) Мар’яна Олеськів, було чимало випадків, коли громадяни інших країн, зокрема Польщі, приїжджали кататися на своїх позашляховиках українськими Карпатами:
"На мою думку, ця сфера має регулюватися дуже просто: є закони України і правила дорожнього руху, які передбачають, що чотириколісний механічний транспорт може пересуватися винятково дорогами. Але сьогодні штрафи за порушення цього правила в Україні становлять близько 500 гривень, тоді як у Польщі в гривневому еквіваленті це 50 тисяч. Тож, аби не платити великий штраф, іноземці приїжджають сюди".
На думку керівниці Держагентства з розвитку туризму, штрафи за подібні порушення в Україні необхідно підвищити, а контроль за дотриманням правил — посилити. Зокрема, такі повноваження можна надати балансоутримувачам відповідних територій. Приміром, якщо це національний парк, дати йому можливість самостійно накладати штрафи за порушення.
"Але джипінг відбувається не лише у національних парках. На жаль, в Україні такий вид "відпочинку" досить популярний. Позашляховики їздять, зокрема, просто горами, які не є природними заповідниками. Я особисто зіштовхнулася з ними, коли піднімалася з дітьми на гору. Нам хотілося піти вгору, але через квадроцикли та позашляховики піднявся такий пил, що ми спустилися назад. Тобто ми не змогли навіть просто пішки пройти велику частину запланованого маршруту", — ділиться вона.
У такому випадку, зазначає Мар’яна Олеськів, йдеться також про регулювання законодавства у сфері туризму, зокрема що стосується гідів та захисту туристів надавачами послуг екстремального відпочинку. Такі туроператори повинні забезпечити страхування та мати відповідні дозволи.
У більшості країн за це відповідають органи, аналогічні українському ДСНС. Натомість в Україні деякі туристи можуть їздити горами на позашляховиках самостійно, без страхування чи дозволів, а нелегальні надавачі послуг із джипінгу не завжди можуть гарантувати справність свого транспорту. Тому питання полягає також у комунікації та вихованні споживачів, пояснює очільниця агентства:
Втім, просто надати туристам безпечну альтернативу — не вихід. Адже люди завжди шукають унікальні, екстремальні та незвичайні маршрути. Тому до проблеми потрібно підходити системно. Зокрема, зазначає Мар’яна Олеськів, прецедентом повинна стати повна заборона нелегальних маршрутів для джипінгу.
"Проблема велика, бо не працює до кінця система контролю. Це має бути важлива державна політика. У нас зараз за станом контролю та взагалі легалізації туристичного бізнесу, напевно, якесь XIX століття. Тому українські туристи часто обирають відпочинок за кордоном, де вони впевнені, що отримають якісні безпечні послуги, а не вб’ються на цих позашляховиках", — додає вона.
Чи є майбутнє у джипінгу в Україні?
Одна із причин популярності джипінгу — його неврегульованість та бажання людей йти легким шляхом. Тому що буде з цією сферою туризму в разі ухвалення відповідних законів, підвищення штрафів і посилення контролю за дотриманням правил — питання відкрите.
На думку очільниці ДАРТ Мар’яни Олеськів, після регулювання джипінг втратить свій потенціал в Україні. Але натомість з’явиться потенціал для розвитку екотуризму та залучення заможних іноземних туристів із європейських країн, які мають запит на стійкий туризм без шкоди природі та втручання у життя місцевої громади:
"З’явиться зовсім інший вид туризму, про який, напевно, сьогодні мешканці цих регіонів і не знають. Адже джипінг — це не світовий тренд. Це позавчорашній день країн третього світу, де немає жодної регуляції. Де повний хаос — туди їздять на джипінг. Тому він просто зникне, щойно ми це врегулюємо".
Водночас, на думку Тимура Бедернічека, джип-тури можуть мати хороші перспективи як спосіб активного відпочинку за умов регулювання. Як результат, це дозволить прибрати негативну конотацію слова "джипінг" в цілому. Науковець вважає, що цей вид відпочинку нічим не кращий і не гірший за інші. Однак потрібна чітка регламентація цієї сфери і забезпечення невідворотності покарання за порушення:
"Тому коли будуть конкретні вимоги та покарання, коли будуть облаштовані відповідні маршрути і категорично заборонені інші, — тоді цей вид діяльності може навіть приносити користь місцевим громадам", — зазначив він.