Вони не зрадили: як луганські прикордонники відбивали штурм бойовиків у 2014-му

2 червня 2014 року. Четверта ранку. Луганськ прокинувся від пострілів. Проросійські бойовики почали штурмувати останню "фортецю" міста – Луганський прикордонний загін. 

Через 8 років про цю атаку на "зелені берети" і той самий початок війни в окупованому Луганську бойовики намагаються не згадувати. Натомість щороку розповідають про іншу подію 2 червня – обстріл будівлі облдержадміністрації, в якому звинувачують Україну.

LIGA.Life продовжує освіжати пам’ять щодо подій 8-річної давнини, щоб проросійська влада окупованих територій України не перекручувала факти.

Авторка цього тексту, журналістка Ольга Модіна, жила у кварталі Мирному, де був Луганський прикордонний загін, і була свідком, як бойовики стріляли з житлових будинків, прикриваючись мирним населенням.

Передумови. Травень 2014 року

Перші спроби штурму військових частин були ще 3 травня. Тоді бойовики захопили військовий комісаріат у районі луганського автовокзалу. Там були 18-19-річні строковики. Поранили двох українських військових. Масово атакувати військові частини бойовики "ЛНР" почали наприкінці травня. 

28 травня стріляли в районі частини внутрішніх військ МВС у військовому містечку ВВАУШ. Першу хвилю штурму вдалося відбити, після другої українські військові мусили залишити деякі будівлі частини. Під час штурму поранили п’ятьох людей. 30 травня від вогнепальних поранень у голову помер 22-річний сержант Дмитро Шелемені.

29 травня пробували захопити частину Нацгвардії у місті Олександрівську. Одна з гранат від ручного протитанкового гранатомета бойовиків потрапила до складу боєприпасів. Склад вибухнув. 

30 травня терористичне угруповання "ЛНР" напало на прикордонну заставу "Дяково". Трьох прикордонників поранили.

31 травня бойовики штурмували військову частину №А1783 на Гострій Могилі. Викрали зброю та транспорт. 

"Серед знайомих часто лунало: "Чому нам не допомагали?" Пізніше, коли "брали" частину біля мого будинку, вдень зателефонувала знайома, у якої там працював чоловік. Він порекомендував переночувати деінде. Сказав, що вночі сепаратисти будуть захоплювати цю частину. Вночі так і сталося. Я почала роздуми: "А чи це не договірний театр?" – згадує луганчанка Катерина Мостова.

Щодо ряду державних оборонних установ – будівлі СБУ, міліції – у багатьох луганчан не залишилося сумнівів, що там "злили". Адже чимало офіцерського складу перейшло на бік сепаратистів.

Натомість прикордонники виявилися "червоною ганчіркою" – вони не здалися і вели бій з проросійськими бойовиками.

Читайте також: "А де ви були 8 років тому?": пояснюємо спекуляції щодо початку війни у 2014 році.

За кілька днів до штурму до Сергія Дейнеки, який був начальником Луганського прикордонного загону у 2014 році, приїхали представники "нової влади" та запропонували луганським "зеленим беретам" перейти на бік так званої "Новоросії". Він відмовився.

"Сергій Васильович зібрав особовий склад у кімнаті для нарад. Запитав: чи є ті, хто хоче залишити прикордонний загін. Бо штурм буде точно, і наша задача – відбивати атаки. Якщо хтось хоче йти, не затримуватимуть. Є лише одна можливість відмовитися – тут і зараз.

Тому заявили, що будемо боронити до кінця", – розповідає Олександр Трохимець, який у 2014 році був пресофіцером Луганського прикордонного загону. 

Штурм почався 2 червня на світанку. 

"Прокидаєшся і не розумієш, що за звуки. Постріли. Звідки? Телефонує дівчина: "Артеме, прикордонний загін штурмують. Я бачу, як по ньому стріляють". Я розгубився. Хто? Там наші!" – згадує луганчанин Артем Тетарєв.

Відтоді й по нині сепаратисти поширюють 7 основних фейків щодо подій того часу. 

Фейк 1. "Правий сектор" взяв у полон прикордонників

Тоді в прикордонному загоні було 170 військовослужбовців – усі з Луганщини. А ще – кінологи з Західного регіонального відділення і один офіцер із Харкова, розповідає Трохимець.

Але в місцевих та російських ЗМІ розповідали, що це "Правий сектор" захопив у полон луганських прикордонників, згадує луганчанка Вікторія Коваль.

"Вони ж не могли зізнатися, що стріляють по наших батьках, чоловіках, братах, друзях. Тому розповідали, що ведуть бій проти "бандерівців", які ледь не вбивають луганських хлопців. А так звані "ЛНР" – захисники.

В них стріляють, бо прикордонники не захотіли прогнутися під Болотова (тоді очолював бойовиків "ЛНР". – Ред.)", – розповідає Вікторія Коваль.

"Моє тодішнє оточення розкололося: одні не розуміли, як Росія сміє таке робити. Інші кричали, що це все Нацгвардія і "Правий сектор", треба їх убити, бо "бандери", – згадує луганчанка Дар’я Левчук. 

Фейк 2. З будівлі прикордонного загону розстрілюють цивільних

Коли будівлю загону будували у 1992 році у кварталі Мирному, не розглядали її для бойових дій, розповідає Трохимець. Там умови створювали для того, щоб розмістити особовий склад, а не відбивати атаку.

"Тепер ми розуміємо, що невигідним було розташування. Майже кругом, крім об’їзного шляху, були житлові квартали.

Тоді ми не знали, чи евакуювали людей з будинків, які були через дорогу від нашого загону. Сепаратисти спеціально ховалися у квартирах, у підвалах, на даху будинків й звідти вели вогонь", – згадує Трохимець.

"Бойовики були на дахах Мирного, 13а та 13б – це кутові будинки й найзручніше для них розміщення. Є відео, де вони сидять під першим поверхом і стріляють по прикордонниках. До наших сусідів зайшли у квартиру і вели звідти вогонь. Заспокоювали, мовляв, прикордонники по вікнах стріляти не будуть, знають, що тут люди", – згадує Вікторія Коваль.

У перший день бойовики стріляли так активно, що у луганських "зелених беретів" не було змоги навіть підняти голову та подивитися: звідки ж стріляють, каже Трохимець. І додає: навіть це не завадило їм працювати "точково та ефективно" – російські ЗМІ вели стрім із цих обстрілів, куди потрапили, і кадри снайперської роботи – влучний постріл прикордонників в голову одного з бойовиків.

Фейк 3. Прикордонники готові перейти "на бік народу", але їх пообіцяло розстріляти керівництво

У бойовиків була схема: після кількох годин штурму до військових частин приходили батьки строковиків та російські ЗМІ, які записували жалібні плачі та вимоги "терміново відпустити діточок".

Через це юні військові були демотивовані. А в російських ЗМІ з’являлася картинка: луганські оборонці переходять на бік так званої "ЛНР". Не став виключенням і Луганський прикордонний загін. 

"14 мобілізованих військовослужбовців попросили залишити загін. Це були водії. Активних бойових дій вони не вели. Але нам було важливо, щоб поруч залишалися люди, в яких ми впевнені. А не чекати ножа в спину від тих, хто не хоче тут бути. Ввечері, о 21:00, прийшли батьки деяких контрактників. Вимагали відпустити "дітей". Ми їх попередили про кримінальну відповідальність, що проінформуємо військову прокуратуру, і відпустили", – розповідає Олександр Трохимець.

Фейк 4. Луганський прикордонний загін демотивований і готовий здатися

Для Луганського прикордонного загону штурм 2014 року був першим бойовим досвідом. Були планові заняття зі стрільб, тактики ведення бою та тактики прикордонної служби, але ще не воювали. Тому коли був перший поранений серед своїх, трохи розгубилися, каже Олександр Трохимець.

Але коли ми з колегами-журналістами телефонували їм з "Як у вас справи?", то чули: "Все добре. Тримаємо бій".

У 2022 році боротьба прикордонників з російською армією асоціюється з островом Зміїний і адресою, за якою має пливти "русский корабль". Але "фішка" дратувати росіян з'явилася ще у 2014 році – тоді луганські прикордонники вмикали гімн України та вели бій.

"З одного боку, це було і для нашої підтримки. Ми нагадували, що відстоюємо своє. А з іншого – для сепаратистів, щоб допікати їм.

Цілилися в гучномовці, щоб вимкнути "Ще не вмерла", – каже Трохимець. 

Фейк 5. Є докази, що обстріл ОДА – робота України

2 червня 2014 року, о 14:55, поки бойовики обстрілювали прикордонників, у центрі міста стався вибух біля захопленої будівлі ОДА – 8 людей загинуло, 28 поранено.

Терористи "ЛНР" звинуватили Україну – ніби це вона "завдала авіаційний удар і вбила мирне населення Донбасу". Українська сторона цю інформацію не підтвердила. А бойовики "ЛНР" переконували, що є докази провини України. Щоправда, за 8 років досі їх не опублікували.

"З тих подій опубліковане лише одне відео з камери спостереження, яка була на "Дураківці" (так луганчани називають центральну площу біля пам'ятника Тараса Шевченка). Там один момент: проїжджає машина, а потім – вибухи. Чому не опубліковано відео з інших камер? На тих самих банках в центрі міста вони були. Є машини з реєстраторами, мали б зафіксувати. Тоді під контролем бойовиків уже були будівлі поліції та ДАІ, взяти відео їм було де. Але його не публікують", – каже луганський журналіст Олексій Фалін.

"Була купа версій. Серед них – що бойовики спробували підбити літак, але влучили в будівлю ОДА. Що літак випустив касетні ракети, а сепаратисти спробували їх перехопити. Я бачив літак, бачив вибух, бачив загиблих, але досі не бачив обіцяних бойовиками доказів", – розповідає луганчанин Артем Тетарєв. 

Луганський журналіст Олексій Фалін додає, що вибух в ОДА був зручним для терористів "ЛНР", адже смертями серед цивільних вони змогли перевести увагу від обстрілів прикордонників.

"Місцеві почали обурюватися: чому стріляєте по луганських прикордонниках, якщо ви прийшли захищати луганчан?" – згадує Фалін. 

Він розповідає, як до атаки на ОДА бойовики спалили радіолокаційну частину, яка відстежувала небо, і підіймали в повітря українські літаки, захоплені в Криму. 

"Ці літаки відповідали на сигнал "свій-чужий" як українські. І керівництво бойовиків за 15-20 хв до "авіаудару" сховалися в бомбосховище, а людей, які були ззовні, ніхто не попередив. От і вибух, загиблі серед місцевих – і купа негативу на українську владу", – каже Олексій Фалін. 

Обстріл ОДА зробив своє. Дар'я Левчук пригадує, що тоді була паніка: "Люди побігли у супермаркет купувати товари, їжу, сіль тощо. Казали, що це українська влада зробила. Наступного дня сирени почали вмикати та клеїти показники до бомбосховищ". 

Фейк 6. Прикордонники втекли та залишили купу зброї

Бій другого червня завершився о 20:15. Прикордонники відбивалися й третього червня, а в ніч на четверте отримали наказ про передислокацію. Головна причина – допомогти їм було неможливо. Вони "відрізані". Керівництво Держприкордонслужби запропонувало три варіанти:

• йти на ділянку відділу прикордонної служби "Краснодон", яка не була ніяк захищена, отже, був ризик для життя;

• добиратися до Станиці Луганської, а це понад 50 км пішки, а також водні перешкоди та кілька блокпостів, які були під контролем проросійських бойовиків;

• передислокуватися до Луганського аеропорту, де тоді вже були десантники 80 окремої бригади.

Обрали третій варіант. Останній прикордонник залишив загін близько пів на четверту ранку в ніч на 4 червня. Але на відміну від будівлі СБУ, де під час захоплення знайшли 300 автоматів, луганські прикордонники таких "подарунків" не залишили.

"Завантажили по кілька автоматів на себе, взяли боєприпаси й вирушили на нову дислокацію. Забрали зі всіх автоматів ударні механізми, які давали змогу працювати зброї. Десь погнули дуло, десь збили приціли, які не змогли забрати, максимально знищили. Після себе максимально намагалися нічого не залишити", – каже Трохимець.

А що після 2014-го?

За словами Олександра Трохимця, більшість колишніх луганських прикордонників продовжують захищати Україну і зараз. Навіть колега, який був тяжкопоранений, лікувався в Ізраілі, маючи імплант, повернувся до лав оборонців.

Сергій Дейнеко, який у 2014 році був командиром Луганського прикордонного загону, очолює Державну прикордонну службу України. 

У травні 2022 року мала відбутися прем’єра фільму Ахтема Сеітаблаєва  "Мирний-21", який розповідав про подвиг луганських прикордонників, але повномасштабне вторгнення Росії на українську території змусило перенести дату релізу на невизначений термін. 

Зараз режисер Ахтем Сеітаблаєв, актори Олексій Тритенко та Максим Девізоров захищають Україну, як і їхні герої у фільмі "Мирний-21". Євген Ламах та Роман Ясиновський – волонтери. 6 березня  під час евакуації мирного населення з Ірпеня загинув актор Павло Лі, який служив у лавах ЗСУ. 

Читайте також: Вони не зрадили. Все, що відомо про новий фільм Сеітаблаєва