Зміст:
  1. Діти за навчання не платять
  2. Від 160 000 крон на місяць
  3. Які документи може дати таке навчання
  4. Є ризик, що дітей не зможуть тут далі вчити

Українка Оксана Бреславська живе в Празі понад 20 років. Після 24 лютого стала співзасновницею спілки "Дітям України". Спочатку спілка робила благодійні акції, концерти на підтримку українських дітей. Шукали для них екскурсії, музеї, літні табори. 

А потім взялися організовувати навчання для українських школярів у Празі, які не змогли потрапити в чеські школи. Адже у великих містах, пояснює засновниця спілки, навчальні заклади переповнені. 

Основна умова, за якою українських дітей-біженців тут приймають на навчання, – їм відмовили у зарахуванні до чеської школи, зауважує Бреславська.

"У Празі багато українців. Коли почалося навчання, в Празі 3 (район міста. – Прим. ред.) не було місць. Там 200 учнів хочуть навчатися в школі. А тут відкрили уроки для українців. І це добре, бо мені треба було б рік десь чекати", – розповідає 4-класник Роман з Києва. 

LIGA.Life відвідала Nový Porg, де вчиться Роман. Школа стала одним з місць, де вчать українських дітей за українською програмою в Празі. 

Фото: Ірина Петренко

Діти за навчання не платять

Nový Porg дозволила у своїх стінах навчатися українцям перших-четвертих класів. 

"Я сьогодні принесла до школи цукерки з України, льодяники з Черкас і "ромашки". Бабуся передала. І вже маю одну подружку з України й одну – чеську. Трохи знаю чеську, але коли говорю до неї українською, вона мене все одно розуміє", – розповідає першокласниця Лєра з Черкас. 

Фото: Ірина Петренко

У першому класі вчаться шестеро дітлахів з різних куточків України. 

"Заяв до нас надійшло набагато більше, але місць – обмежена кількість. Приймаємо стільки дітей, скільки дозволяє школа", – розповідає вчителька першого класу Анастасія Зіміна.

Nový Porg виділяє спілці для навчання українців свої приміщення подовженого дня п’ять днів на тиждень. Тобто з першої дня туди приходять навчатися вже чеські школярі. На уроки українських учнів є не так багато часу, тож заняття починаються о 08:30 і закінчуються о 12:30. Є перерва і пів години на обід.

Фото: Ірина Петренко

Вчать школярів українські вчителі, більшість із яких – самі біженці. Як Анастасія. Вона приїхала з Києва на початку березня. В українській столиці працювала в школі асистентом вчителя і психологом. До викладачів спілки "Дітям України" приєдналася у вересні.

В другому та третьому класах наразі 13 дітей. Деякі паралельно вчаться онлайн в українській школі, розповідає вчителька другого та третього класу Марія Соколовська. Вона в Празі живе вже 20 років. 

"Хочу насамперед навчити малечу добре читати. Так і кажу: вважатимемо, що навчилися читати, коли будете читати, як розмовляєте. Викладаю українською, також провели кілька уроків чеської, щоб вміли розмовляти", – розповідає вчителька. 

Фото: Ірина Петренко

Каже, діти не говорять зараз про війну, якщо їм не нагадувати. Але якось на екскурсії в сільськогосподарському музеї діти побачили старий трактор з літерою Z. 

"Ви б бачили ті квадратні очі! "Дивіться, Zетка". Стараються руками закрити, шкрябають", – розповідає Марія. 

Фото: Ірина Петренко

Від 160 000 крон на місяць

Україномовні класи від спілки в Празі відкривали поступово. Спочатку – перші-четверті класи, у вересні з’явився клас для п’ятикласників, нещодавно оголосили набір в шостий, сьомий та восьмий класи. Зараз у Празі так вчать 77 дітей.

Діти вчаться п’ять днів на тиждень у трьох різних приміщеннях, з управлінцями яких Оксана домовилася. Крім Nový Porg, українців прийняла протестантська церква, там вчать п’ятикласників. А шості, сьомі, восьмі класи ходять у другій половині дня в гімназію Святого Августина.

Дітей навчають тут безкоштовно. Батьки платять лише за гаряче харчування на перерві. Гроші на навчання українських дітей виділяє родина самої Оксани Бреславської та їхнього партнера з Великої Британії.

Щомісячно їм треба 160 000 -180 000 крон (€6500-7300), щоб вистачало на зарплати вчителям з урахуванням податків (в українських класах працює 12 вчителів, деякі – як волонтери).

А от з підручниками – проблема. Більшість дітлахів їх не мають, каже Соколовська, тому на кожен урок вона або робить роздруківки, або надсилає фото завдань у месенджерах. Їй підручники переслали з України. 

Вчителька-предметник Ольга Березюк теж не має підручників для роботи з дітьми. Працюють, з чим є – дистанційні матеріали, роздруківки, виведення на екран. 

Грошей, щоб закупити підручники, спілка не має. "Місцеві відділення освіти допомагали чим могли. Надали методички з навчання чеської мови, якісь розмальовки чесько-українські. Але вони не мають чим допомогти для української програми", – розповідає Бреславська. 

Ольга Березюк і Оксана Бреславська. Фото: Ірина Петренко

Які документи може дати таке навчання

Чимало учнів, яких вчить спілка, дистанційно ще вчаться в українських школах. 

"Просимо, щоб домовлялися зі своїми українськими класними керівниками, і ті враховувати потім для атестації свідоцтва досягнень, які ми складемо. Адже ми не можемо ставити оцінки, видавати документи. Ми даємо підтвердження, що дитина такий-то період була задіяна при спілці", – пояснює Березюк. 

Вона приїхала в Чехію в березні з дитиною, сестрою і племінницею. Коли в рідному Житомирі розбомбили ліцей, пологовий будинок і військову частину, каже, "це навело жаху". 

Приїхавши в Прагу, шукала, де себе реалізувати. І так потрапила до "Дітям України". Спочатку це було волонтерство, а потім – постійна робота. Також продовжує паралельно працювати у своїй українській школі №19 в Житомирі (переважно в другу зміну).

Фото: Ірина Петренко

Є ризик, що дітей не зможуть тут далі вчити

Спілці потрібні спонсори. Інакше, каже Оксана, ризики закриття класів є. Хоча такий варіант вона не хоче розглядати. Навпаки, хоче заснувати в Празі українську школу, якої в Чехії ніколи не було, а російські – були. 

"Але буде це українська школа чи назвуть чесько-українською, чи нехай виключно чеська школа, де готові викладати також дітям українську мову, історію, літературу. Головне – щоб діти не забували, хто вони, яке коріння мають", – додає Бреславська.