Як українці у Празі очно вчать дітей, яким відмовили школи Чехії, за українською програмою

Українка Оксана Бреславська живе в Празі понад 20 років. Після 24 лютого стала співзасновницею спілки "Дітям України". Спочатку спілка робила благодійні акції, концерти на підтримку українських дітей. Шукали для них екскурсії, музеї, літні табори. 

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

А потім взялися організовувати навчання для українських школярів у Празі, які не змогли потрапити в чеські школи. Адже у великих містах, пояснює засновниця спілки, навчальні заклади переповнені. 

Основна умова, за якою українських дітей-біженців тут приймають на навчання, – їм відмовили у зарахуванні до чеської школи, зауважує Бреславська.

"У Празі багато українців. Коли почалося навчання, в Празі 3 (район міста. – Прим. ред.) не було місць. Там 200 учнів хочуть навчатися в школі. А тут відкрили уроки для українців. І це добре, бо мені треба було б рік десь чекати", – розповідає 4-класник Роман з Києва. 

LIGA.Life відвідала Nový Porg, де вчиться Роман. Школа стала одним з місць, де вчать українських дітей за українською програмою в Празі. 

Діти за навчання не платять

Nový Porg дозволила у своїх стінах навчатися українцям перших-четвертих класів. 

"Я сьогодні принесла до школи цукерки з України, льодяники з Черкас і "ромашки". Бабуся передала. І вже маю одну подружку з України й одну – чеську. Трохи знаю чеську, але коли говорю до неї українською, вона мене все одно розуміє", – розповідає першокласниця Лєра з Черкас. 

У першому класі вчаться шестеро дітлахів з різних куточків України. 

"Заяв до нас надійшло набагато більше, але місць – обмежена кількість. Приймаємо стільки дітей, скільки дозволяє школа", – розповідає вчителька першого класу Анастасія Зіміна.

Nový Porg виділяє спілці для навчання українців свої приміщення подовженого дня п’ять днів на тиждень. Тобто з першої дня туди приходять навчатися вже чеські школярі. На уроки українських учнів є не так багато часу, тож заняття починаються о 08:30 і закінчуються о 12:30. Є перерва і пів години на обід.

Вчать школярів українські вчителі, більшість із яких – самі біженці. Як Анастасія. Вона приїхала з Києва на початку березня. В українській столиці працювала в школі асистентом вчителя і психологом. До викладачів спілки "Дітям України" приєдналася у вересні.

В другому та третьому класах наразі 13 дітей. Деякі паралельно вчаться онлайн в українській школі, розповідає вчителька другого та третього класу Марія Соколовська. Вона в Празі живе вже 20 років. 

"Хочу насамперед навчити малечу добре читати. Так і кажу: вважатимемо, що навчилися читати, коли будете читати, як розмовляєте. Викладаю українською, також провели кілька уроків чеської, щоб вміли розмовляти", – розповідає вчителька. 

Каже, діти не говорять зараз про війну, якщо їм не нагадувати. Але якось на екскурсії в сільськогосподарському музеї діти побачили старий трактор з літерою Z. 

"Ви б бачили ті квадратні очі! "Дивіться, Zетка". Стараються руками закрити, шкрябають", – розповідає Марія. 

Від 160 000 крон на місяць

Україномовні класи від спілки в Празі відкривали поступово. Спочатку – перші-четверті класи, у вересні з’явився клас для п’ятикласників, нещодавно оголосили набір в шостий, сьомий та восьмий класи. Зараз у Празі так вчать 77 дітей.

Діти вчаться п’ять днів на тиждень у трьох різних приміщеннях, з управлінцями яких Оксана домовилася. Крім Nový Porg, українців прийняла протестантська церква, там вчать п’ятикласників. А шості, сьомі, восьмі класи ходять у другій половині дня в гімназію Святого Августина.

Дітей навчають тут безкоштовно. Батьки платять лише за гаряче харчування на перерві. Гроші на навчання українських дітей виділяє родина самої Оксани Бреславської та їхнього партнера з Великої Британії.

Щомісячно їм треба 160 000 -180 000 крон (€6500-7300), щоб вистачало на зарплати вчителям з урахуванням податків (в українських класах працює 12 вчителів, деякі – як волонтери).

А от з підручниками – проблема. Більшість дітлахів їх не мають, каже Соколовська, тому на кожен урок вона або робить роздруківки, або надсилає фото завдань у месенджерах. Їй підручники переслали з України. 

Вчителька-предметник Ольга Березюк теж не має підручників для роботи з дітьми. Працюють, з чим є – дистанційні матеріали, роздруківки, виведення на екран. 

Грошей, щоб закупити підручники, спілка не має. "Місцеві відділення освіти допомагали чим могли. Надали методички з навчання чеської мови, якісь розмальовки чесько-українські. Але вони не мають чим допомогти для української програми", – розповідає Бреславська. 

Які документи може дати таке навчання

Чимало учнів, яких вчить спілка, дистанційно ще вчаться в українських школах. 

"Просимо, щоб домовлялися зі своїми українськими класними керівниками, і ті враховувати потім для атестації свідоцтва досягнень, які ми складемо. Адже ми не можемо ставити оцінки, видавати документи. Ми даємо підтвердження, що дитина такий-то період була задіяна при спілці", – пояснює Березюк. 

Вона приїхала в Чехію в березні з дитиною, сестрою і племінницею. Коли в рідному Житомирі розбомбили ліцей, пологовий будинок і військову частину, каже, "це навело жаху". 

Приїхавши в Прагу, шукала, де себе реалізувати. І так потрапила до "Дітям України". Спочатку це було волонтерство, а потім – постійна робота. Також продовжує паралельно працювати у своїй українській школі №19 в Житомирі (переважно в другу зміну).

Є ризик, що дітей не зможуть тут далі вчити

Спілці потрібні спонсори. Інакше, каже Оксана, ризики закриття класів є. Хоча такий варіант вона не хоче розглядати. Навпаки, хоче заснувати в Празі українську школу, якої в Чехії ніколи не було, а російські – були. 

"Але буде це українська школа чи назвуть чесько-українською, чи нехай виключно чеська школа, де готові викладати також дітям українську мову, історію, літературу. Головне – щоб діти не забували, хто вони, яке коріння мають", – додає Бреславська.