П'ять українських слів, які не вимовлять росіяни
Доброго дня всім читачкам і читачам нашої мовознавчо-дорадчої рубрики! Готуючи її дев’ятий випуск, редакція поцікавилася, чим узагалі переймається прогресивне людство в царині української мови, — про що питає у всевідного гуглу, в чому сумнівається, які слова шукає в інтернеті. Щиро кажучи, очікуваного ми побачили доволі, але були й сюрпризи. "Не" з дієсловами, кома перед "а" чи "але" і префікс "прі-" — нудний учорашній день, який усі давно прожили й забули (чи навіть не проживали). Справжнім фанатам української мови цікаві рекорди, екзотика й естетика. Яке найдовше слово української мови? А найпоетичніше? А які красиві слова ми даремно призабули? А чи є в українській мові слова-дивовижі? Правописні правила в цьому рейтингу точно пасуть задніх.
Тому сьогодні ми поговоримо про дещо інше. Нумо, до справи!
Які українські слова складні для росіян?
Так-так, ви цим теж цікавилися. Росіян, які вчать або вчили українську, звісно, кіт наплакав, але є й такі. Що ж їм найскладніше вимовляти? Ось наша топова п’ятірка українських неповторностей.
Звук г
Можна сміливо стверджувати, що будь-які слова з цим звуком росіяни (а з ними, скажімо, й поляки) ніколи не вимовлять правильно з першого разу — бо його просто немає в їхніх рідних мовах. Тому замість г росіяни казатимуть х або ґ. Хочете перевірити? Попросіть їх вимовити:
Гарно гратись горобцям у гілках горобини.
Розрізнення и/і
У російській мові, звісно, є свої звуки, схожі на українські и/і, але стоять вони дуже часто зовсім не так, не там, не тоді й не за тими правилами. Тому наші слова, де вони стоять поряд, теж видаватимуться росіянам (і, скажімо, чехам, які и/і взагалі не розрізняють) неабиякими ломиголовками. Ось вам наступне експериментально-перевірне речення:
Привіт, привиде, ти знайшов свіжий привід і прийшов місити залиті сірими калюжами вулиці?
М’які ж і ш
Редакції свого часу довелося вчити в школі російську мову, й тому правило про "жи" і "ши", які пишуться з м’яким и, але вимовляються твердо, досі балабамкається десь між вухами. Українська мова натомість любить і шанує м’які склади. Хочете, щоб язик спраглого до неї росіянина зав’язався в бантик? Ось вам речення:
Шість жінок після подорожі нашіптували одна одній ніжні слова про свіжі суші й чужі гаражі.
Закінчення -ння і -ття
Тим, хто вчить українську мову з першою російською, вони неабияк ускладнять життя. Там, де в українській -ння/-ття, росіяни мають або -нье/-тье, або зовсім інші закінчення й суфікси. Подовжених звуків у російській теж немає. Тому в процесі українофілам доведеться пізнати свою артикуляційну систему й налаштувати її на новий лад. Ось тренувальне речення:
Якби ж знаття, що потрібні знання і вміння часом рятують життя!
Твердий ч
Для нас він знайомий і рідний, хоча, звісно, й не для всіх говірок чи діалектів. Загалом вимовляти його супертвердо (як у польській) не обов’язково, але й надм’яко — теж не комільфо. У росіян він завжди м’який. Ось вправа для їхніх язиків:
Чи ти чистила його, чи не чистила, а чистішим цей м’ячик не став.
Шануйтеся, вчіть мову, тренуйте рот і бережіть нерви!