На Подолі знищили 200-літній історичний будинок. Пояснюємо, чому він міг стати памʼяткою
Вранці 10 серпня на Подолі у Києві знесли історичний будинок, якому було понад 200 років. Будівля на Ярославській, 13-Б, не була визнана памʼяткою архітектури, але була рідкісним прикладом житлової деревʼяної забудови Києва початку XIX століття — подібних на Подолі не залишилось.
Знесення будинку викликало резонанс серед мешканців та у соцмережах. Депутатка Київміськради Ксенія Семенова назвала демонтаж "колективним злочином проти міста". Водночас дехто з мешканців не бачить нічого поганого у тому, що будинок знесли, й не вважає, що таку історичну забудову слід зберігати.
Як зʼясувалось згодом, дозвіл на "реконструкцію" будівлі дало Міністерство культури. Там кажуть, що оскільки садиба не мала жодного охоронного статусу, то "підстав відмовити міністерство не мало".
LIGA.Life зібрала в один текст усе, що наразі відомо про демонтаж історичного будинку на Подолі. А також — розпитала юриста, памʼяткоохоронного активіста Дмитра Перова й краєзнавицю Світлану Бучко, у чому цінність 200-літнього будинку на Подолі.
Демонтували, поки усі сплять: хронологія подій
Історичну будівлю на Ярославській, 13-Б, огородили риштуванням ще 31 липня. Одним із перших, хто це помітив — був кореспондент LIGA.Life Саша Дмитрук, який і сповістив громаду Подолу. Після розголосу інспектори "Київблагоустрою" внесли припис забудовнику, вимагаючи демонтувати будівельний паркан упродовж 3-х днів.
Однак забудовник припис проігнорував і 10 серпня, о 5:00 ранку, одразу після відбою повітряної тривоги привіз на вулицю Ярославську будівельну техніку й почав зносити будівлю. Демонтаж продовжувався упродовж кількох годин, дехто з місцевих згодом все ж викликав поліцію. Однак правоохоронці не перешкоджали знесенню будинку.
Що цікаво — на місце потім прибула й техніка "Київблагоустрою" й почала демонтаж будівельних риштувань. Та історичний будинок на той час вже знесли.
За інформацією ЗМІ, яку оприлюднив журналіст Володимир Хенгістов, "реконструкцію" історичної споруди проводить Сергій Боярчуков, співвласник компанії "Алєксєєв, Боярчуков і партнери". Згідно з повідомленням, будинок "реконструюють" під "клубний 4-поверховий дім".
Через демонтаж будівлі поліція Києва порушила кримінальну справу, кваліфікувавши дії забудовника як "самоправство". "Оглянули місце події, опитали очевидців і свідків події, та наразі перевіряємо надані власником будинку документи", — повідомили правоохоронці.
Єдина на Подолі. У чому цінність будівлі, яку знесли
Зруйнований будинок датується ще початком XIX століття. Він належав до типової житлової забудови того часу й не мав яскравих декоративних елементів — ліпнини чи колон, за якими більшість звикла розпізнавати памʼятку архітектури. Через це деякі користувачі соцмереж не бачать у будинку "нічого хорошого".
Втім відсутність характерних декоративних ознак не свідчить, що будівля не має цінності. У цьому випадку цінністю споруди є її вік та рідкість.
Якщо конкретно — унікальність будинку на Ярославській, 13-Б, полягала у тому, що це була фактично остання історична деревʼяна садиба на Подолі, яку не обкладали цеглою під час будівництва. Тобто в оригінальному вигляді вона була повністю деревʼяною, пояснює LIGA.Life активіст Дмитро Перов.
"Багато будинків із дерева в той час після будівництва обкладались цеглою — це спрощувало експлуатацію будівлі, тому що за деревом потрібен догляд. Простіше було обкласти цеглою. А цей будинок був повністю деревʼяний", — розповів Перов.
Активіст додав, що з цегли у цій будівлі виконаний тільки цоколь. Цоколь був потрібен, щоб у разі підтоплень дерево не псувалось — адже на Подолі у XIX столітті часто виникали повені. "Під час демонтажу було видно, як багато там старих деревʼяних брусів. І ось саме такий деревʼяний, не обкладений цеглою будинок, був останнім на Подолі, більше тут таких немає", — каже Перов.
Ще одна цінність будинку — він вважався однією із найстаріших будівель Подолу. Це забудова, яка зʼявилась тут після великої пожежі 1811 року. "Тоді згорів повністю весь Поділ і вирішили його не відновлювати, а все це попелище розгорнути й спроєктувати нові вулиці. І цей будинок був одним із перших, які будувались за новою сіткою вуличного планування", — пояснив Перов.
Гідеса по Києву та краєзнавиця Світлана Бучко розповіла LIGA.Life, що під час екскурсій показувала цю садибу туристам. "Ось ця садиба — вона чи не єдина за Нижнім Валом, яка показує нам, яким був Поділ першої половини XIX століття, й розповідає, як люди тоді жили", — каже Бучко.
За її словами, орієнтовно з 1882 року садиба належала родині Харичкових. "Вони були міщанами, купцями. Колись ця родина займалась тим, що продавала чоловічий одяг. В їхніх магазинах можна було купити все, від кучерського кожуха до фрака. До речі, ця родина подарувала Києву першу карету швидкої допомоги", — зазначила краєзнавиця.
Додала, що за радянських часів у будівлі вже ніхто не жив, натомість там облаштували "витверезник".
Кавʼярня або бар: як садиба могла б слугувати громаді
Стан демонтованої будівлі не був аварійним, тож за бажанням власника садибу можна було дійсно реставрувати та пристосувати до комерційних потреб, пояснює Дмитро Перов.
"Якщо говоримо про бізнес і комерцію, то там було б доречно облаштувати якусь кавʼярню або бар. Є чудові приклади на Подолі, коли у старих будівлях відкриваються кавʼярні або бари, й ці будинки приносять дохід власникам і водночас продовжують існувати", — каже Перов.
Як приклад наводить історичний будинок XIX ст. на розі вулиць Сковороди та Волоської на Подолі — там на першому поверсі розташовані дві кавʼярні.
"А ліворуч від знесеного будинку розташований теж історичний, одноповерховий будинок без цоколя — там раніше була ветклініка. Тож застосування йому (зруйнованому будинку. — Ред.) можна було б знайти, аби було бажання власника", — наголошує Перов й додає, що такі будівлі слід зберігати у першу чергу як історичну цінність — адже вони засвідчують автентичний архітектурний ландшафт київського Подолу.
Хто дозволив руйнувати: що кажуть у КМДА та Мінкульті
Демонтована садиба належала приватному власнику. Перед тим, як руйнувати її або проводити якісь будівельні роботи, він мав отримати відповідні дозволи від Міністерства культури, а також місцевої влади — Департаменту культурної спадщини КМДА. Дозвіл від КМДА був потрібен, адже будівля перебуває на території памʼятки історії ландшафту "Історичний рельєф київських гір та долини річки Дніпро".
У КМДА ще ввечері 10 серпня повідомили, що не погоджували демонтаж садиби на Ярославській, 13-Б. Також зазначили, що не отримували науково-проєктної документації на проведення будівельних робіт. Тобто, фактично, демонтаж був самовільним, отже є правопорушенням. Саме тому поліція й відкрила провадження.
Однак, як зʼясувалось згодом, дозвіл на роботи на садибі надало Міністерство культури. Це підтвердила заступниця міністра культури Катерина Чуєва у коментарі під постом активістки Катерини Бутко. За її словами, міністерство погодило роботи, але передбачалась "реконструкція" будинку, а не демонтаж. Чуєва пояснила, що оскільки садиба не мала жодного охоронного статусу, то "підстав відмовити замовнику не було".
У відповідь на запит LIGA.Life очільниця Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Ірина Черненко повідомила, що садиба на Подолі не мала статусу архітектурної памʼятки. Також вона зазначила, що Департамент направив припис і вимагає від замовника робіт на Ярославській, 1З-Б, припинити будівництво, допоки той не надасть відповідні документи, які це дозволяють.
Депутатка Київради Ксенія Семенова стверджує, що Департамент був зобовʼязаний раніше віднести садибу до памʼяток, адже мав інформацію про те, що будинок претендує на цей статус.
Глобальна проблема Києва у тому, що у столиці налічується близько 3000 історичних обʼєктів — але тільки 1000 мають охоронний статус памʼяток, пояснює для LIGA.Life юрист Дмитро Перов. А саме статус памʼятки дозволяє законно перешкоджати руйнуванню історичних будівель.
"Тобто в нас 2000 історичних будівель, які поза захистом закону. І це тільки тому, що Департамент працює в такому темпі, що памʼяткою визнається в середньому одна-дві будівлі за рік. Тобто повністю проблему ми вирішимо до 3023 року", — іронізує Перов.