Пережите під час війни нам колись болітиме менше? Пояснює історія та біологія
Чоловік Наталії Кучер пішов воювати 24 лютого. Час від часу вони зустрічаються, але жінка називає це найболючішим: "Поряд з ним згадую, як це – жити нормальним життям. Коли ми нарізно, я наче заморожена – роблю те, що треба тут і зараз. Але його присутність здирає з мене кригу. Відчуваю страшенний біль втрат через війну".
У перші години зустрічі з чоловіком емоційний біль проявляється на фізичному рівні, каже Наталія. Болять зуби, руки, спина, голова, ноги. Згодом все стишується. Залишається лише туга.
Тетяна Пушнова з дітьми виїхали з Бучі за кордон. Чоловік залишився в Україні. У травні після відеорозмови з коханим Тетяна відчула біль у грудях – нервовий спазм, який не давав рухатись: "Викричала його сильно та гучно: "Я хочу додому!". Допомогло. Зателефонувала чоловіку, довго плакала. Стало ще легше. Це було фізичне розуміння, що не можу доторкнутися до людини, за якою дуже скучила".