П’ятнадцять рідкісних українських слів, які збагатять вашу мову
Любі читачі й ще любіші читачки!
Редакція вітає вас із новим тижнем і новим, уже одинадцятим, випуском нашої літературно-дорадчої рубрики "Про що мова"!
Іще раз нагадаю: всі ваші запитання, терзання й вагання можна надсилати на редакційну пошту. Щотижня ми відповідатимемо на два листи, намагаючись вас заспокоїти, розрадити й підтримати в цьому листопадно-холодному світі.
Сьогоднішній випуск буде присвячено цікавим українським словам. Звісно, на колір і смак усяк одинак — те, що комусь цікаве й невідоме, хтось інший уживає щодня й зовсім не розуміє загального захвату. Щоб трохи віддалитись від сучасності, ми вирішили назбирати слів у книжках столітньої давнини. І то, не якихось елітарно-рідкісних, а популярних і жанрових — у детективах, міських повістях, любовній прозі чи репортажах, писаних українськими молодими авторами 1920-х років.
Тодішню літературу творили вихідці з дуже різних регіонів. Правописи й словники почали виходити лиш недавно — тому цих людей ніщо не стримувало. Вони ще не розуміли, що таке русизми, не знали, що певні слова можна вживати лиш обраним, і не могли уявити, що якісь із них можна твердо заборонити в черговому популярному стилістичному пораднику, що раптово став нормотворчим. У них була свобода. Зазирнімо ж у ті часи!
Спершу поглянемо, як по-іншому тоді називали знайомі нам реалії.
- Указовий палець — вказівний палець.
- Електричні наснаги — електричні заряди.
- Нескоропалкий газ — важкозаймистий газ.
- Водолазький костюм — водолазний костюм.
- Житлогурток — гуртожиток.
- Пішохід — тротуар.
- Підгородній — приміський.
- Гучнопромовець — гучномовець.
- Радіовуха — навушники.
- Розмовна трубка — слухавка.
А тепер — просто п’ять ретрокрасивостей, що прикрасять будь-чию мову!
- Власновільно — самовільно, з власної волі.
- Руїнник, руйнатор — руйнівник.
- Подіркуватий аркушик — аркушик у дірках, подертий.
- Нахабливий — нахабний.
- Ощадити — берегти, економити.
Уживайте свіжих слів, вони добре рятують від осіннього авітамінозу!