Зміст:
  1. Чому безбар’єрність — це для усіх
  2. Що не так з пандусами у містах
  3. Яким має бути правильний пандус
  4. Де потрібні пандуси і яка може бути альтернатива

Мешканці під’їзду одного з будинків у Дніпрі нещодавно обурились через пандус, який встановили для маломобільної жінки. Мовляв, пандус розмістили прямо на клумбі. Жителі навіть вирішили зібрати підписи, щоб пандус демонтували. 

Не тільки у Дніпрі, а й в інших українських містах далеко не всі громадські споруди з пандусами, не кажучи вже про житлові. А якщо пандус є, то часто він непрактичний — маломобільним складно, а то й взагалі неможливо ним користуватись. Відтак це лише "імітація" безбар’єрності, а не практичні рішення.

LIGA.Life поспілкувалася з Софією Брем, архітекторкою та спеціалісткою з фізичної доступності в урбан-бюро Big City Lab та розпитала експертку, якими мають бути інклюзивно правильні пандуси та чому сьогодні — це неодмінна складова міського безбар’єрного простору. 

Чому безбар’єрність — це для усіх

У 2019 році в Україні почали діяти оновлені будівельні норми — відповідно до них усі громадські та житлові будівлі мають бути облаштовані пандусами. Якщо йдеться про нове будівництво, то вхід взагалі має бути безбар'єрним або з підіймачем для маломобільних, якщо реконструкція — облаштування пандуса обов’язкове.  

Для людини на кріслі колісному пандус — єдина можливість потрапити всередину будівлі. А якщо будівля житлова й людина у ній мешкає, то без пандуса та сторонньої допомоги вона взагалі самостійно не зможе виходити з дому. 

Сьогодні, коли в країні триває війна, пандуси та інші елементи доступності мають стати безумовними складовими міського середовища. Кількість громадян, які дістали поранення й стали тимчасово чи постійно маломобільними, зростає — насамперед це стосується військових, які повертаються додому чи на реабілітацію, а також — цивільних, які постраждали внаслідок ударів ракет.

Однак маломобільні — це не тільки люди на кріслі колісному, наголошує Софія Брем. Це також і люди з дитячими візочками, велокористувачі й ті, хто отримав травму ніг і тимчасово пересувається на милицях. Взагалі будь-хто з багатоквартирного житлового будинку стає тимчасово маломобільним, коли, наприклад, несе важкі пакети з продуктами чи виходить з валізою у подорож. 

Фото: unsplash

"Вагітні, з валізами, втомлені, невиспані, в стані стресу, ейфорії, з важкими пакетами з супермаркету — це все про маломобільність", — каже Софія.

"Проблема в тому, що люди у наших містах навчилися звикати до бар'єрів, і тому не сприймають їх як перешкоди. Тільки отримавши комфортніший досвід, людина може відчути, що поріжок та важкі двері, вузький тамбур та довгі сходи — дійсно ускладнюють життя", — додає вона.

Що не так з пандусами у містах

Облаштовані пандуси не завжди відповідають вимогам інклюзивності та будівельним нормам. Найпоширенішим "багом" Софія Брем називає неправильний ухил — через це людина на кріслі колісному не може заїхати на пандус самостійно. 

Інша проблема — коли пандус "спрощують" і замінюють двома металевими рейками чи бетонними доріжками. Це дуже небезпечне рішення — як для усіх маломобільних, так і для пішоходів, наголошує Софія.

Один з таких прикладів — пандус до закладу CouCou Cafe на Кріпосному провулку у Києві. Там облаштували два бетонні схили та облицювали їх тактильною плиткою. 

Фото: Ніна Мацюк

"Мабуть, це для того, щоб більш зручно перетягувати візки з продуктами? Та якби власники закладу побудували нормативний пандус, то до них могли б приходити й люди з дитячими колясками, люди на кріслі колісному, на милицях та люди з іншими порушеннями нижніх кінцівок, яким важко чи неможливо скористатись сходами", — каже Софія.

Інший приклад, відомий як "страмп" — це поєднання пандуса та сходів в одному рішенні. Він не настільки поширений, але не менш небезпечний. Недолік такого рішення – відсутність чітких фізичних та візуальних меж для користувачів. Це призводить до того, що потоки людей, які підіймаються сходами та пандусом, перетинаються й створюють конфлікт, незручність.

Страмп у ЖК Французький квартал-2 у Києві

До того ж страмп зазвичай облаштовують без поручня, який дуже важливий — людина на кріслі завдяки йому допомагає собі підійматись, контролює свій шлях на схилі. Якщо користуватися стрампом без поручнів взимку чи у дощову погоду, можна з’їхати на кріслі колісному вбік і травмуватись.

Загалом страмп небезпечний для всіх користувачів — пішохід ризикує просто зачепитись та впасти, чи розтягнути зв’язки, адже сходи у цьому рішенні плавно переходять у пандус, без жодного візуального попередження.

"Це рішення використовують, вважаючи його естетичним, проте воно не враховує право людини на помилку, а це один із принципів універсального міського дизайну, щоби комфортно було всім", — підкреслює Софія.

Яким має бути правильний пандус

Згідно з новими будівельними нормами до облаштування пандусів є конкретні вимоги. Втім, залежно від довжини пандуса та висоти вхідної групи деякі вимоги можуть варіюватись — ці показники можна подивитись у додатку Д до ДБН-ів "Інклюзивність будівель і споруд". 

Серед основних вимог — це ширина пандуса, яка має бути не менше 1,2 метра, а також — нахил поверхні, який не має перевищувати 4,5°.

Якщо пандус має кілька підйомів, то висота одного підйому має складати 80 см, також повинні бути передбачені горизонтальні майданчики для відпочинку розміром 1,5х1,5 метра, та захисний бортик з відкритого боку (без стіни) висотою 5 см.

Важливим елементом правильного пандуса є поручні — вони мають бути округлі, 35-45 мм у діаметрі, та розміщені на висоті 90 та 70 см обабіч пандуса. У дитсадках поручні розташовують також на висоті 50 см. "Поручні мають бути суцільними та заокругленими в кінці на 30 см далі від початку та кінця пандуса. Ця частина поручнів має бути контрастною, щоб їх можна було помітити", — пояснює Софія.

Поверхня пандуса має бути рівною і шорсткою (не ковзкою), а сам пандус в ідеалі має бути під накриттям, щоб взимку його не засипало снігом. 

Пандус має бути не тільки правильним і зручним, а й естетичним і не заважати іншим учасникам руху на вулиці. Перед пандусом варто встановлювати тактильну плитку або візуально виділяти його, щоб містяни не перечепились об нього. 

Фото: AWL Arkitekter

"Однак зробити естетичні та правильні за всіма нормами пандуси одночасно — це завдання з зірочкою для архітекторів. Я вірю, що це реально і хочу, щоб наші архітектори ставили собі таке завдання", — підкреслює Брем.

Як приклад вдалого інклюзивного пандуса вона наводить об’єднаний з ландшафтним дизайном пандус в одному з житлових комплексів Стокгольма. 

Де потрібні пандуси і яка може бути альтернатива

У громадських будівлях пандуси мають бути обов’язково — це про право на доступ до послуг, освіти та роботи для різних громадян, наголошує Софія. Житлові приміщення не є винятком — вони також мають бути доступними, адже кожен із нас може стати маломобільним в будь-який момент. Однак з доступністю житла в Україні ситуація складна. Більшість радянських житлових будинків проєктувались без пандусів, а 90% наявних — побудовані неправильно.

Ініціювати встановлення пандуса у житловому будинку мешканці можуть самостійно — для цього не потрібно збирати підписи про згоду всіх інших жителів. А для спрощення процедури Мінрегіон скасував необхідність отримання містобудівних умов та обмежень.

Втім Софія Брем переконана, що процес встановлення пандуса не має бути "дилетантським". "Якщо в якомусь будинку ОСББ вирішило самостійно це питання, бо звернулось до експертів, то в іншому, можливо, потрібен підіймач, або більш цілісна конструкція замість звичайного пандуса, як часто це роблять", — зазначає вона.

Пандус у канадскому місті Лондон

В ідеалі у містах цей процес має бути комплексним — міська влада має розробити стратегію та план переоблаштування під’їздів житлових будинків й передбачити кошти в бюджеті. А перед будівництвом мали б проводитись проєктні роботи, щоб пандус проєктували відповідно до чинних норм. 

Якщо мешканці уже взялись встановлювати пандус, то Софія радить спроєктувати  коректне адаптаційне рішення, а не віддавати цю роботу виконробам. Міські архітектори та проєктувальники можуть використовувати для цього Альбом безбар'єрних рішень, розроблений у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської — це посібник з рекомендаціями, що пояснюють, як зробити місто дружнім для усіх містян.

Ми також запитали у Софії Брем, як бути у ситуаціях з важливими архітектурними пам’ятками, де пандуси можуть зіпсувати архітектурну концепцію споруди тощо. За її словами, у такому разі рішенням можуть стати різні адаптаційні втручання — наприклад, облаштування зовнішнього підіймача чи підіймача на сходи.

"У багатьох музеях за кордоном у випадках, коли не можна було робити адаптації головного входу, робили альтернативний вхід з того боку фасаду, де це робити дозволено", — додає вона.

Втім кожну ситуацію необхідно розглядати окремо, але адаптація об’єктів культурної спадщини є обов’язковою. Адже ізоляція пам’яток тільки ускладнить процес їх майбутнього збереження. "Що доступнішим буде об’єкт, то більше шансів у нього отримати фінансування та можливості для масштабування", — підкреслює Софія.