95-та церемонія вручення премії "Оскар" вкотре підкреслила: кіно не може бути поза політикою, хто б і що не говорив. Тому що фільми – це не лише про роботу режисерів, сценаристів, операторів чи акторів, але й про закладені сенси та просування наративів, що в деяких випадках переростає у лобізм. 

Цьогорічна перемога у номінації "Найкращий документальний повнометражний фільм" лише підтверджує цю думку. Адже нагороду отримала стрічка "Навальний" канадського режисера Даніела Роера, а зі сцени лунали слова дружини російського політика про "звільнення" РФ. Натомість Володимиру Зеленському вдруге відмовили у виступі на церемонії, а згадки про війну в Україні, розпочату тією ж Росією, звели до мінімуму. 

Однак "Оскар-2023" став для нас визначною подією. Адже вдруге в історії стрічка, знята в Україні та про Україну, була номінована у категорії "Найкращий документальний повнометражний фільм. Що це означає для українського кінематографа і чому західна спільнота досі хоче вірити у "хороших росіян", LIGA.Life запитала у секретарки Українського Оскарівського Комітету та виконавчої директорки Української кіноакадемії Анни Мачух. 

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
кінофільмипреміїОскар 2023