"Ви – не терапевт для партнера". Як розпізнати нарциса і не втратити себе

Він (чи вона) – чарівний, впевнений, блискучий. Ви захоплюєтеся, слухаєте, підтримуєте. Але з часом помічаєте, що ваше "я" розчиняється. Починаєте вибачатись за те, чого не робили, сумніваєтесь у своїх емоціях, віддаляєтесь від друзів, мовчите, коли хочеться кричати. І що найстрашніше – думаєте, що це нормально. Ця стаття – для тих, хто після такого досвіду хоче повернути собі себе.

Психологиня Дарина Корнєва спеціально для LIGA.net дає відповіді на основні питання:

• Перші "червоні прапорці": як розпізнати нарцисів?
• Це діагноз чи риса характеру?
• Чим небезпечні стосунки з нарцисом?
• Чому не завжди можна "порвати" з нарцисом?
• Як захистити себе і вийти з виснажливих стосунків?

Як працює мозок людини з нарцисичним розладом

– Давайте одразу прояснимо – нарцисичні риси та нарцисичний розлад (NPD) – відмінні терміни. Існують різні прояви нарцисизму, і тільки деякі з них можуть свідчити про розлад на клінічному рівні, що підтвердити або діагностувати може лише лікар-психіатр або психотерапевт.

Нарцисичний розлад лікується через психотерапію і медикаментозно. Одразу зазначу – немає ліків від "нарцисичного розладу", проте антидепресанти (СІЗЗС), стабілізатори настрою або анксіолітики – призначає виключно психіатр після діагностики, і вони не лікують сам розлад, а застосовуються для коригування супутніх станів – тривожності, депресії, імпульсивності, агресії.

Нейробіологічно – нарцисичний розлад не хвороба, не інфекція чи незмінне клеймо, а структурна особливість мозку де виражена слабка емпатія та підвищена потреба у визнанні й захисті через нарцисичні прояви. У мозку людей з нарцисичними рисами підвищена активність і структура в ділянках префронтальної кори (відповідає за самооцінку, планування та соціальні функції) та знижена структура в центрі емпатії (інсулі). З цим можна працювати і навіть коригувати те, як працює мозок, бо він у нас пластичний, але коли людина цього дійсно захоче.

Не кожна людина яка має нарцисичні риси обов’язково є нарцисом. Саме тому діагностика себе або свого оточення, – такі собі ярлики або виправдання з метою полегшення свого стану – "а, то він просто нарцис" – є небезпечним, тому будьмо мудрими з інформацією, яку отримуємо з будь-яких джерел про цей розлад. Коротко і лаконічно по поличках до і без того забитої купою інформації голови:

Більшість людей мають нарцисичні риси – це нормально, якщо вони не руйнують стосунки та самих людей. Наявність рис не означає наявність розладу, бо є також багато супутніх факторів, але основні ознаки:

• грандіозна самооцінка;
• відсутність емпатії;
• потреба у захопленні;
• вразливість до критики;
• експлуатація інших.

Часто звучить фраза "нарцис – це не про любов, а про її брак". Наскільки це відповідає дійсності?

– Це правда: за фасадом самоповаги і потреби у визнанні часто приховується внутрішня порожнеча – нестача здатності відчувати глибоку близькість. Справа не у відсутності любові, а у порушеному механізмі її переживання.

Я б сказала трохи інакше – людина, яка не відчувала любов стабільно або зовсім, не може її зрозуміти і повторити, тож близькість для такої людини буде дуже небезпечною, невідомою.

Як відрізнити справжній розлад від токсичної поведінки?

– Це важливе питання, адже в сучасному інформаційному просторі нарцисом називають майже будь-кого, хто поводиться егоцентрично чи маніпулятивно. Насправді, нарцисичний розлад особистості (NPD) – це клінічний діагноз, який має чіткі критерії і вимагає професійної оцінки.

1. Розлад – постійний, стабільний, незмінний. Він дає про себе знати і проявляється в багатьох сферах життя – є стабільним.

2. Токсична поведінка – дуже залежить від обставин, факторів впливу, настрою людини і тд. Це дії, які можуть бути болючими чи руйнівними, але не завжди мають глибинну патологію. Токсична поведінка (а ми всі часом її маємо), може бути реакцією на стрес, травму чи брак навичок. Водночас людина здатна усвідомлювати свої дії, жалкувати, змінюватися. Вона не обов’язково має розлад – скоріше, певні деструктивні моделі, які можна коригувати психотерапією.

Сподіваюсь, суть ви вловили: основна різниця – у гнучкості: токсичну поведінку можна змінити, якщо є бажання, а при розладі – зміни можливі лише через тривалу терапевтичну роботу. Самодіагностика або спроби "поставити діагноз" партнеру – не лише некоректні, а й небезпечні. Якщо є сумніви, краще звернутися до фахівця.

Якщо розладу немає, а є тільки ознаки, системної психотерапії для розвитку емпатії, набуттю навичок емоційної регуляції, побудови більш реалістичного образу себе та здатності до близькості без експлуатації – буде цілком достатньо.

Чому зв’язок "нарцис + емпат" вважається небезпечним і токсичним: що притягує цих людей одне до одного?

– Це дуже розповсюджена історія. Важливо усвідомлювати, чому так відбувається, і працювати над своїми несвідомими "нахилами", щоб психіка, яка звикла до певних схем з юного віку і веде до цих "нахилів", не створила перешкоди для побудови щасливих стосунків.

Зв’язок між нарцисом та емпатом, як "емоційний магніт" – їх притягання настільки сильне і водночас руйнівне.

Спершу нарцис вражає: харизма, впевненість, "love bombing". А емпат – той, хто глибоко відчуває і тоне у своїх відчуттях та людині, – миттєво відгукується на ці прояви, бо перекриває цим свої глибинні часто нереалізовані в дитинстві потреби.

• Нарцис шукає безумовне захоплення і емоційне "обслуговування".
• Емпат має необхідність бути потрібним, бачити сенс у допомозі, відчувати зв’язок.

Спочатку така пара здається партнерам ідеальною: один дає – інший бере. Але з часом це перетворюється на нерівний обмін, де емпат втрачає себе, адаптується до чужих потреб, ігнорує свої межі.

Небезпека полягає в тому, що емпат довго виправдовує токсичну поведінку нарциса, має схильність до самозвинувачення, а нарцис цим користується – часто несвідомо, і може користуватись все життя. Такий союз може тривати роками, підживлюючись емоційними крайнощами: від ідеалізації до знецінення.

Це виснажує та руйнує самооцінку емпата, тож тільки йому обирати чи погоджуватись на такий контакт. Найчастіше саме емпату з таких відносин вийти найважче – і руйнує це його найбільше.

Надмірно нарцисична особистість в даному контексті може просто "відпустити" людину, "викинути" з життя та зробити вигляд, ніби все в порядку, і взагалі емпат все ускладнює, все собі придумав. Дуже зручно – і дуже про захисну реакцію. Для них емоційна чуйність спочатку має стати вибором, але обов’язково має бути пережитою у здорових стосунках, щоб побачити – насправді, бути вільним – це відчувати, і це може бути безпечно.

Як нарциси впливають на психіку своїх партнерів або знайомих?

– Спілкування з нарцисом поступово змінює людину. Часто – непомітно. У стосунках із такою особистістю партнер може втратити себе: власні бажання, потреби, голос.

1. Межі – ігноруються. Нарцис вважає, що має право втручатися в життя іншого, вказувати, що "правильно", контролювати, що відчувати. Людина поруч починає звикати, що її "ні" не чують.
2. Самооцінка – знижується. Починається все з компліментів і ідеалізації, а закінчується критикою, знеціненням, порівняннями. Це емоційні гойдалки, на яких важко втриматися.
3. Ідентичність – стирається. Людина перестає розуміти, ким вона є, чого хоче, чи має право на свої почуття. Вона адаптується до потреб іншого, втрачаючи зв'язок із собою.

Особливо небезпечний газлайтинг – коли нарцис заперечує очевидне, змушуючи сумніватися у власному сприйнятті. Це схоже на таку ситуацію: ви замовили в кав’ярні чай, а вам приносять каву. Ви кажете: "Вибачте, я просила чай", – а у відповідь чуєте: "Ви що, не бачите? Це ж і є чай!". І на якомусь етапі ви починаєте думати: може, зі мною щось не так?

Стосунки з нарцисом – це не про любов, а про виснаження. І щоб вийти з такого кола – треба спочатку повернути собі себе.

За якими ознаками розпізнати нарциса: чи є "червоні прапорці"?

– На початку знайомства нарцис часто здається ідеальним: харизматичний, уважний, впевнений у собі. Але за блиском легко не помітити тривожні сигнали – ті самі "червоні прапорці", які свідчать: перед вами не просто яскрава людина, а, можливо, хтось із токсичним впливом. Серед них:

1. Love bombing – надмірна увага, швидке зізнання в "коханні", подарунки, компліменти, що "перекривають кисень".
2. Не терпить критики – навіть на невинне зауваження реагує образою або агресією.
3. Все – про нього – розмови крутяться навколо його життя, до ваших тем інтересу мало.
4. Порушує ваші межі – "жартує" про болісне, контролює, змушує почуватися винним.
5. Маніпуляції через провину або страх втрати – мовляв, "ніхто тебе не любитиме так, як я".
6. Газлайтинг – змушує сумніватися у власних відчуттях: "Ти вигадуєш", "Це тобі здалося".
7. Швидке ідеалізування, а потім знецінення – спершу ви "найкраща людина", потім – "нічого особливого".

Коли тікати? Коли ви регулярно відчуваєте провину, страх сказати щось відверто, змінюєте свої звички, віддаляєтесь від близьких – це вже сигнал. Якщо помічаєте емоційну гойдалку, знецінення, контроль – не варто чекати, поки стане гірше. Особливо, коли ваш партнер закритий до діалогу і не визнає своїх токсичних проявів, відтак не готовий над собою працювати.

Втекти в цьому випадку – не означає "здатися", а означає зберегти себе. Якщо є сумніви – зверніться до психолога. Іноді токсичні патерни неочевидні, але результат завжди один: ви зникаєте як особистість.

Якщо ви постраждала сторона (партнер, друг, родич) – ваша травма і вибір партнера з нарсисичним розладом чи проявами – це наслідок систематичної взаємодії з людиною, яка не здатна на емпатію, бачення іншого як окремої особистості. Людина роками втрачає контакт із собою, підлаштовується, стає "дзеркалом", яке завжди має світитися – навіть коли темно. В такій парній взаємодії – одна сторона не вміла любити, інша – занадто старалася бути любленою. І хоч це різні досвіди – вихід із них можливий. Через терапію, відновлення себе, повернення емоційної реальності.

Як можуть проявлятися риси нарцисичний розладу серед родичів або знайомих?

– У родинному чи побутовому колі нарцисичні риси часто проявляються не так очевидно, як у романтичних стосунках – але вони не менш травматичні. Це можуть бути батьки, брати, сестри, колеги, сусіди – і з ними важко, бо розрив зв’язку не завжди можливий.

• Потреба в контролі – "краще я вирішу за тебе", "ти не здатен(на) сам(а) впоратись".
• Публічне знецінення – у родині нарцис може жартувати над вами, критикувати при інших, щоб "показати, хто головний".
• Ігнорування ваших почуттів – навіть коли ви прямо говорите, що вам боляче, це сприймається як "перебільшення" або "драматизація".
• Образливість і помста – навіть на незначну незгоду може бути реакція у вигляді мовчання, відсторонення або пасивної агресії.
• Очікування поклоніння – все має крутитися навколо їхніх потреб, історій, досягнень.
• Конкуренція навіть із дітьми – наприклад, мати з нарцисичними рисами може змагатися з донькою за увагу, зовнішність або статус.

Такі родичі часто створюють атмосферу, в якій почуття провини – основний засіб впливу.

Вони рідко визнають провину, не вміють просити пробачення і не здатні до емоційної близькості. У таких стосунках часто виникає внутрішній конфлікт: "Це ж рідні, як можна образитись?".

Але емоційні межі – потрібні навіть у родині. Побудувати їх можна у безпечних стосунках та якісній психотерапії.

Що допомагає не потрапити в пастку із нарцисом?

– Якщо ми говоримо про яскраво-виражені прояви нарцисизму чи безпосередньо нарцисичний розлад (NPD), то така особистість завжди шукає того, хто здатен його "підживлювати": захоплюватися, терпіти, пристосовуватись.

Часто це люди з відкритим серцем, але слабкими межами. Уникнути пастки чи не стати жертвою – не означає відмовитись від партнера взагалі. Адже це можуть бути люди, з якими через певні причини поки перервати спілкування не є можливим (родинні зв'язки та інші вагомі причини).

Найкраща турбота про людину з нарцисизмом, – це турбота про себе, а відтак – відмова від підживлення його викривлених потреб. Уникнути пастки чи не стати жертвою– означає навчитися вчасно бачити сигнали і знати, як себе захищати.

Якщо ви потрапили у такі стосунки, перебуваєте в них і не маєте можливості вийти, буквально озбройтеся:

1. Сильними особистими межами

– Кажіть "ні" без почуття провини.

– Плекайте усвідомлення: ви не зобов’язані виправдовуватись за свої бажання чи відмову.

2. Самоповагою без залежності від схвалення

– Якщо ваша самооцінка залежить лише від чужої думки – це вразливе місце.

– Працюйте над внутрішньою опорою: "Я знаю, хто я – незалежно від оцінок".

3. Спостереженням за поведінкою, а не словами

– Нарциси можуть говорити дуже переконливо. Дивіться не що кажуть, а як діють.

4. Зниженням потреби "рятувати" когось

– Бажання допомогти – це прекрасно, але не за рахунок себе. Ви не терапевт для партнера.

5. Розпізнаванням його емоційних маніпуляцій

– Газлайтинг, почуття провини, ідеалізація, а потім знецінення – вам ці моделі партнера варто знати напам’ять.

6. Підтримкою ззовні

– Спілкуйтесь із друзями, які допомагають бачити ситуацію збоку.

– Якщо сумніваєтесь – краще поговорити з психотерапевтом, ніж втрачати себе.

Бути не "жертвою" – означає не бути ідеально зручною. І це нормально. Бо ви маєте право на свої межі, голос і вибір.

Як проявляється нарцисична травма

– Нарцисична травма формується ще в дитинстві – часто в емоційно холодному або надконтрольному середовищі. Це не завжди про фізичне насилля. Часто – про дефіцит емоційного прийняття.

Майбутній нарцис у дитинстві переживає відчуття, що його люблять не за те, ким він є, а за досягнення, слухняність, зовнішній вигляд.

Батьки могли бути перфекціоністами чи емоційно відсутніми. Потреби дитини (страх, сором, сум) – ігноруються або висміюються. Дитина вчиться: "Я цінний лише тоді, коли я ідеальний/корисний". Щоб вижити емоційно, така дитина створює "захисне Я" – образ успішного, сильного, надзвичайного. Але всередині залишається глибока незадоволена потреба в любові, яку ніхто не помітив.

Дорослий нарцис сьогодні часто не відчуває себе справжнім; йому боляче бачити свої слабкості, бо вони нагадують про ту внутрішню порожнечу. Будь-яка критика або зміни у його картині світу – це загроза його гарно побудованому "захисному фасаду". Він відчуває заздрість, сором, емоційну ізоляцію, хоч і вдає впевненість. Він не завжди "поганий" – він просто не навчився по-іншому.

Чи допоможе психотерапія, якщо ви у стосунках із нарцисом

– Стосунки можна врятувати лише, якщо нарцисична особистість усвідомлює проблему і працює над собою (рідко), а партнер має межі.

Коли є усвідомлення – це вже для такої особистості дуже великий прогресуючий крок. Часто люди прибігають до терапії лише після розриву. Самодіагностика – неефективна, небезпечна. Інформаційний простір вагомо перемішує факти і стереотипи. Якщо стосунки викликають тривогу, ви починаєте сумніватися в собі, відчуваєте депресію – час звертатися. Взагалі, якщо це впливає на вашу якість життя, або на стосунки з іншими людьми – це головний показник.

Що таке "темна тріада": як відрізняються маніпулятор, нарцис і психопат?

• Маніпулятор – може використовувати психологічні тактики для досягнення мети, але не обов’язково має порушення.
• Нарцис – фокус на собі, потреба у визнанні, слабка емпатія.
• Психопат – жорстокий, холоднокровний, експлуататор, без почуттів провини. У повсякденному житті легко сплутати, але психопат характеризується системною відсутністю емоційної прив’язаності і готовністю порушувати нормативи у спільноті загалом.

Що можете порекомендувати людям, які мають досвід токсичних стосунків з нарцисами?

– Перш за все – ви не вигадуєте, і ваш біль справжній. Подібні стосунки часто залишають не синці, а невидимі тріщини: у самооцінці, довірі, у здатності відчувати себе "живим". Відновлення можливе – але воно потребує часу, терпіння й м’якого ставлення до себе.

З чого почати шлях відновлення?

1. Зрозуміти, чому саме ви потрапили в такі стосунки

Яка ваша незадоволена потреба (травма) привела до зв’язку з нарцисом? Це могла бути потреба в схваленні, у визнанні, у відчутті цінності через чужі очі? Що сприяло? Що несвідоме притягнуло?

Робота з цим новим усвідомленням про себе – ключ до того, щоб не повторювати патерн і не шукати "зцілення" через нові, схожі стосунки.

2. Визнати пережитий досвід

Дозволити собі мати цей пазл в вашій книзі життя і рухатись далі.

3. Повернутися до себе

Слухати себе: "Що я відчуваю?", "Чого я хочу зараз?". Навіть дрібниці – це вже контакт із собою. Дуже тут радила б тілесно-орієнтовану психотерапію.

4. Встановити нові межі

Із собою, родиною, новими людьми. Це не про жорсткість, а про повагу до себе.

5. Зміцнювати внутрішню опору

Вести щоденник, ходити на терапію, займатись тим, що повертає "відчуття себе".

6. Навчитися довіряти іншим людям поступово

Не кидатись у нові зв’язки з надією "реабілітації" через іншу людину. Ваша цілісність – не в тому, хто поруч, а в тому, яким ви є із собою.

Пам’ятайте: нарциси – не монстри і не відлюдники, яких треба беззастережно відштовхувати. Це часто поранені люди, які побудували свій характер навколо захисту, а не відкритості. Але – і це теж правда – будувати з ними стосунки дуже важко, особливо якщо вони не хочуть бачити потребу в зміні, або просто не здатні це усвідомити через глибоко закріплену структуру своєї особистості.

У таких випадках найкраще, що ми можемо зробити – бути чутливими до себе, оберігати своє серце й простір, а також – сподіватися, що такі люди побачать свій потенціал зростання, який може зцілити їх по-справжньому.