Високі шанси, що діти знову підуть вчитися онлайн. Як організували навчання в школах

Першу частину про те, наскільки подбали про безпеку дітей, читайте тут. У другій частині експерти розповідають про те, що відбувалося з організацією навчального процесу і чого чекати далі.

Ризик не почати навчальний рік був цілком реальним, тому те, що стартували, – це успіх, погоджуються опитані експерти. А далі – починаються нюанси.

 

Місцева владо, викручуйтесь! 

Цьогоріч місцевій владі ніхто не допомагав підготуватися до навчання в нових умовах, каже міністерка освіти і науки 2016-2019 років Лілія Гриневич. Бо скасували цільові субвенції, зазвичай спрямовані на допомогу місцевій владі у підготовці до нового навчального року.

Потім Верховна Рада розв'язала низку проблемних питань: легалізувала можливість вчителям працювати з-за кордону, повернула 56 днів щорічної відпустки педагогам. "Все, що не йшло у розріз по бюджету чи по ЗСУ, приймали", – пригадує нардеп освітнього комітету Сергій Колебошин.

Але певні рішення ухвалювали запізно. Лише нещодавно уряд розширив перелік шкіл, для яких можна закупити шкільні автобуси за залишки освітньої субвенції (зокрема, для зруйнованих закладів, або тих, які втратили свої шкільні автобуси під час бойових дій). Ці зміни слід було ухвалили не напередодні навчального року, а значно раніше, щоб влада на місцях встигла закупити автобуси, каже Гриневич.

 

5-класники, без підручників якось учіться

Цьогоріч у реформу "Нова українська школа" вступили п’ятикласники. Це – величезний етап змін, адже це нові підручники, новий державний стандарт, мала бути якісна підготовка вчителів.

Але через війну зняли субвенцію на підвищення кваліфікації вчителів і кошти на друк підручників для 5-го класу. 

У підсумку, навчальний рік більшість п’ятикласників розпочали без підручників. Але на них треба було б шукати кошти, каже Гриневич. Бо ніхто, крім уряду і МОН, не зможе цього зробити. 

"Для 5 класу немає підручників, ні старих, ні з помилками, ніяких. Їх не надрукували. Якісь два підручники МОН домовилося, що надрукують за кордоном, а решту – в електронному форматі", – пояснює співзасновниця ГО "Смарт Освіта" Оксана Макаренко.

Нардеп Сергій Колебошин підтверджує, що тут виконавча гілка влади – тобто уряд та МОН – недопрацювала: "Розумію, що грошей немає. Ми самі парламентом проголосували в березні "все, крім базових зарплат, на ЗСУ", але є донори, потрібна була комунікація".

До того ж, мали підготувати не лише підручники, але й вчителів. 

"Чи готові всі вчителі-предметники? Чи пройшли централізоване цільове підвищення кваліфікації? Чи була чітка комунікаційна кампанія, про що саме реформа НУШ у базовій школі? " – риторично запитує Лілія Гриневич. Опитані експерти відповідають коротко – ні. Хоча, зауважує ексміністерка, є речі, які можна робити не лише держкоштом. 

"Якщо вже вирішили зекономити на підвищенні кваліфікації вчителів-предметників для роботи в 5-х класах НУШ, то в співпраці з громадськими організаціями можна було б розробити централізований дистанційний курс для вчителів, пов’язаних з впровадженням реформи в 5-х класах", – переконана вона. Для вчителів початкової школи під час впровадження реформи курс розробили не за держкошти.

"Цьогоріч вчителями 5-х класів ніхто не займався. Лише нещодавно з’явився курс від "Освіторії". Він якісний, це круто. Але це не та підготовка, яка мала бути забезпечена МОН при переході реформи НУШ в базову школу", – додає голова правління ГО "Смарт Освіта" Галина Титиш.

Нещодавно, каже вона, за підтримки Олени Зеленської у відкритому доступі з’явився курс підвищення кваліфікації для педагогів "Перша психологічна допомога". Втім, і МОН організовував семінари з психологічної стійкості педагогів, публікував багато якісних матеріалів з початку широкомасштабного вторгнення.

Цей рік буде визначальним для реформи НУШ у середній школі, і тут є ризики для її успішності, додає Колебошин. 

 

Як поєднати офлайн з онлайном? Самі думайте!

Вчителі і директори наразі мають великі проблеми з організацією освітнього процесу, зауважує освітній омбудсмен Сергій Горбачов. Досі немає розуміння на рівні нормативної бази, як паралельно організувати офлайн- і онлайн-навчання: "Як розподілити клас, як скласти розклад? Як вчителю бути? Як тарифікацію провести? Як людям виплачувати кошти?". Все це складові освітньої політики, за яку відповідає МОН, зауважує експерт.

Тому вчителям довелося орієнтуватися самостійно, додає операційна директорка БФ SavED Анна Пуцова: "Не знаю, як це спрацює. Можливо, наступного семестру щось зміниться. Але я не бачила класних рекомендацій і пояснень від державних органів влади, як працювати тим, хто за кордоном. Хто готовий працювати онлайн в Україні, тим, хто очно". 

 

Немає гаджетів? Ну, придумайте щось

Напередодні цього навчального року Служба освітнього омбудсмена проводила опитування про проблеми щодо навчання дітей, які перебувають в Україні. Серед проблем, що перешкоджали дитині навчатися у дистанційній формі, найбільше батьків зазначили про поганий або відсутній інтернет – понад 36 % опитаних, розповідає Лілія Гриневич. 

"Тому якщо робимо ставку на дистанційне навчання, маючи нестабільний інтернет, – повинні чітко розуміти, в який спосіб дитині працювати. Вона тоді мусить мати гаджет, щоб завантажити освітні матеріали. Щоб могла працювати в будь-якому випадку", – зауважує Гриневич. 

Понад 50% шкіл наразі йдуть на дистанційне навчання. МОН офіційно заявляє, що освітня сфера України потребує 203 000 планшетів і 165 000 ноутбуків, розповідає Гриневич: "Це офіційні цифри, думаю, треба ще більше. Багато внутрішньо переміщених родин та родин низького достатку не мають окремого планшета для кожної дитини". 

Дистанційне чи змішане навчання напряму залежить від інтернету та наявності техніки, каже нардеп освітнього комітету Роман Грищук: "Якщо цього немає – про який доступ до освіти можна говорити?".

Щоб забезпечити школи інтернетом, можна було б знайти кілька рішень, переконаний нардеп Колебошин, наприклад, поставити Starlink: "Це не такі великі кошти для держави". Або шукати гроші на інтернет і забезпечення гаджетами у міжнародної спільноти, каже співзасновниця ГО "Батьки SOS" Олена Парфьонова: "Старлінк у кожну школу", приблизно з таким гаслом треба вже виходити на міжнародну спільноту". 

"Завдання МОН і уряду працювати з міжнародними партнерами. Доносити цю потребу і волати про неї. Насправді у світі багато вільних грошей", – переконана Гриневич.

Ви за кордоном? Хай діти або перевтомлюються, або забувають про українську освіту

Найкритичніше, на думку Горбачова, що практично нічого не зроблено для українських школярів, які, рятуючись від війни, опинилися за кордоном. Вони змушені йти в місцеві школи за законодавством країни перебування.

"Треба було укласти міжурядові угоди з іншими країнами, щоб там поставилися до українських дітей особливо, надали їм можливість підтримувати зв’язок з українською освітою. Адже більшість цих дітей повернеться в Україну, – підкреслює омбудсмен. – Цього не зроблено. Тому наші діти вранці мусять бути в чеській/німецькій школі, а в українській школі можуть працювати лише після обіду".

Наразі за кордоном залишаються майже 500 000 українських школярів, зауважує Лілія Гриневич. Щоб цим дітям залишитися в системі української шкільної освіти, МОН пропонує два варіанти: 

• або"дистанційку",

• або екстернат чи сімейну форму навчання.

Цього недостатньо. Бо будь-який варіант ще більше перевантажує школярів, пояснює Гриневич. Обравши дистанційку, дітям буде складно вчитися у двох школах паралельно. Екстернат передбачає, що потім треба проходити оцінювання з усіх предметів.

На думку багатьох освітніх експертів, розповідає експертка, для українських школярів за кордоном варто було б створити альтернативну пропозицію щодо форми навчання. 

"Мова про перезарахування предметів, які є спільними. Наприклад, математика, біологія, англійська. Натомість дати дітям можливість пройти екстернат або обрати для дистанційного навчання в українській школі саме українознавчі предмети (українська мова, література, історія та географія України)", – пояснює експертка. В такому разі ми б: 

• зекономили час дитини для позашкільних занять;

• дали можливість взяти з української освіти те, що не може здобути за кордоном. 

"А потім, після повернення, дитина змогла б легко інтегруватися в українську систему освіти знову. І не було б перевантаження", – підкреслює Гриневич.

Деякі країни, розповідає Галина Титиш, дають можливість українським школярам вивчати українознавчий компонент. Але не тому, що МОН над цим попрацювало, а тому, що це в межах політики цих урядів.

"Наше міністерство мало б цілеспрямовано працювати над цими питаннями, вести перемовини з урядами, обговорювати можливі варіанти, щоб наші діти або в межах їхньої системи вивчали українську мову, літературу й історію (шукати вчителів на місцях), або приєднувати їх до таких занять онлайн", – зауважує вона.

Наразі МОН декларує, що за кордоном відкривають освітні хаби, основною місією мережі яких буде надання можливостей українським дітям за кордоном продовжити навчання за українською державною програмою, розповідає Олена Парфьонова. "Знаю, що більше ніж 40 хабів роблять в країнах Європи суботні школи, щоб діти отримували український контент. Намагаються залучити наших вчителів. Але цього недостатньо. І, можливо, мало інформації і комунікації". 

 

Ви в окупації? Чекайте

До початку навчального року мало уваги приділяли тому, щоб підтримувати зв’язок з українською освітою школярів на тимчасово окупованих територіях, додає Горбачов. Каже, що лише нещодавно при міністерстві запрацювала робоча група, яка розробляє алгоритм дій для цих територій. 

Органи влади мають підтримувати вчителів на тимчасово окупованих територіях. І не лише морально, декларуючи державну позицію "це наші люди", переконаний Горбачов: "Важливо нараховувати людям зарплати". 

Навесні Верховна Рада, пригадує омбудсмен, змінила Кодекс законів про працю (ст. 60-2), легалізувавши можливість роботи з-за кордону. Водночас досі, попри неодноразові заклики, не змінили ст. 111-1 ККУ "Колабораційна діяльність": "Ми не маємо морального права вимагати героїзму від беззбройних цивільних людей, яким загрожує до зубів озброєна рашистська зграя. А тепер вчитель, якщо навіть викладає математику, відразу колаборант. Наративи про те, "хто на окупованій території – той колаборант", дуже шкідливі".

До того ж, освітній омбудсмен отримує шалену кількість звернень про затримки зарплати, примусові відпустки власним коштом, заборону працювати з-за кордону, вимоги повертатися і заповнювати паперові журнали. "Уявіть, вчителька, жінка з трьома дітьми, зараз у Чехії. А від неї вимагають повернутися до міста, яке обстрілюють кожного дня, щоб заповнити журнал", – розповідає він. 

Лілія Гриневич додає, що знає про випадки, коли директорів і вчителів у містах, де обстріли, змушують очно приходити в школу, щоб бути на робочому місці. 

 

Ви батьки? Самі шукайте, як "дірки" в знаннях дітей латати

"Діти будуть щось погано запам’ятовувати, щось забувати, не слухатися, довго опановувати матеріал. Є великі розриви в навчанні, діти можуть навчатися складно. Це нормальна реакція на ненормальні події. І до цього треба підготуватися, як вчителям, так і батькам", – каже співзасновниця ГО "Смарт Освіта" Оксана Макаренко.

Вона додає, що розриви у знаннях уже великі, накопичуються ще з ковіду. Особливо це стосується точних і природничих наук. Як це долати? На сьогодні офіційної відповіді немає, каже експертка: "Тут поки не побачила якісного системного профінансованого, оформленого документами рішення – лише окремі школи, окремі волонтерські організації". 

Позитив в тому, зауважує Лілія Гриневич, що наразі є більше освітніх цифрових ресурсів. Є розроблена і більше наповнена Всеукраїнська школа онлайн, багато дистанційних шкіл. Багато комунальних шкіл теж добре навчилися проводити дистанційне навчання".  

"Але мене непокоїть, що пригальмувався процес розвитку Всеукраїнської школи онлайн. Треба її далі розвивати (робити уроки для молодших класів, закрити весь тематичний спектр по 5-11 класах)", – додає Сергій Горбачов.

 

Що буде далі з освітою дітей і чого важливо не допустити

Вчителям доведеться виділяти більше часу для виявлення та усунення прогалин у знаннях дітей. Тобто роботи для педагогів, які справді хочуть навчити дітей, побільшало – поєднати офлайн/онлайн, латати "дірки" в знаннях – але водночас їм можуть ще більше врізати зарплатню.

"Зараз триває дискусія про зменшення освітньої субвенції коштом зменшення оплати праці вчителям. Але вчителі вже і так отримують зменшену оплату, не можна допустити, щоб з нового календарного року почали отримувати ще менше", – підкреслює Гриневич. 

Зрозуміло, що коштів недостатньо, всюди скорочення, розповідає Титиш. "Це складне питання. Але до вирішення треба підходити системно – така-то кількість вчителів в цих регіонах, їхня кваліфікація така-то, що ми робимо? Як втримати фахівців у системі освіти?".

На додачу до цього, є високі ризики поглиблення проблеми нерівності доступу до освіти. Бо регіони України залишаються в різних ситуаціях. Якісь більше постражали, якісь – менше, зауважує Парфьонова. Тому вона радить батькам використовувати будь-які можливості, щоб допомогти дітям вчитися.

Також опитані LIGA.Life експерти вважають, що, найімовірніше, за кілька місяців на дистанційку перейдуть якщо не всі, то більшість шкіл країни. 

На думку Макаренко, більшість шкіл буде очно навчатися лише до початку опалювального сезону. А коли не зможуть опалювати приміщення, підуть на дистанційку на кілька місяців. Цього очікує і Парфьонова: "Через важкий опалювальний сезон підемо на карантин чи канікули, щоб як мінімум на 2-2,5 місяці перейти на дистанційну освіту".

Рік буде складним, але українські школярі без освіти не залишаться, переконаний Горбачов: "Освіта вже встояла: ми матимемо українську освіту у вільній Україні".