"Я старший, а значить розумніший": чому не варто дотримуватися такої позиції
Нас із дитинства привчають до того, що треба поважати старших, адже це люди, які мають більше знань, досвіду та вже досягли певних висот у своєму житті.
Нещодавно широкого розголосу набула ситуація з дівчиною, на ім'я Ліза, яка стрибала на скакалці у своєму дворі та знімала це на відео. До неї підійшла жінка похилого віку і просила піти, на що дівчина відповіла відмовою, адже прийшла у двір першою. Після цього жінка почала її ображати, казати про її погане виховання і неповагу до старших.
Що таке ейджизм та едалтизм
Впродовж останніх років досить поширеним стало таке поняття, як "ейджизм", хоча виникло воно ще у другій половині XX століття.
Ейджизм — це дискримінація людини на підставі віку в будь-яких сферах життя суспільства.
Основні ознаки ейджизму:
♦ Ярликування або прирівнювання людини до певної вікової категорії;
♦ Наявність стереотипів та негативна оцінка якостей вікової групи, до якої належить людина;
♦ Дискримінація, негативна або навіть агресивна поведінка до людини через приписані негативні якості вікової категорії, до якої її віднесли.
Одним із різновидів ейджизму є едалтизм, а саме нанесення молодій людині чи дитині образи старшими людьми, водночас акцентується увага на молодості перших.
Едалтизм є одним із розповсюджених видів дискримінації, що стосується віку. Водночас він вважається досить прийнятним для більшості суспільства.
Деякі представники старшого покоління вважають, що вікові привілеї дають їм право засуджувати та критикувати молодих людей, а єдиним аргументом їхньої правоти стає саме вік.
Випадки едалтизму в Україні не поодинокі. У нашому суспільстві збереглися радянські традиції, які закарбували у свідомості людей звичку ставити на чолі певної соціальної групи саме людину старшого віку, адже вона розумніша, досвідченіша і має певну статусність у суспільстві.
"Попередні покоління дуже багато приділяли уваги, я б назвала це "дідівщина", коли той, хто має більше досвіду, не обов’язково правильного, має певну перевагу перед тим, хто цього досвіду не має. Традиція досить потужно закарбувалася в радянській системі. Наслідкова позиція досі присутня у людей старшого віку. Молоде покоління, яке вже дотичне до культури світової, а не тільки локальної, розуміє, що може бути інакше", — зазначає психологиня Катерина Гольцберг.
Про конфлікти між молоддю та дорослими
Отже, більшість конфліктів між молоддю та людьми старшого віку відбуваються саме через зіткнення поглядів і нездатність розглядати інші варіанти взаємовідносин, які також є нормою.
Важливо розуміти, що досягнення не мають вікових ознак. Успіху у своїй сфері може досягти людина молодого віку, так само як і людина старшого віку може не здобути певних досягнень за своє життя.
Значна кількість дорослих не розуміють, як на дитину впливають погрози, образи та приниження, і тому не вважають це чимось поганим, особливо, якщо вона для них чужа. Але весь негатив, з яким зіштовхується дитина під час конфлікту з дорослою людиною, сприймається нею досить гостро і має свої наслідки.
"Те, як до неї ставляться дорослі люди з її оточення, впливає на те, як вона оцінюватиме себе. Ставлення інших дорослих людей впливає на самоцінність дитини та на формування цієї самоцінності, на формування віри в себе", — пояснює психологиня Катерина Сердюк.
Нерідкими бувають випадки, коли молода людина намагається донести свою точку зору старшим, переконати їх у власній неправоті, або ж змушує хоча б замислитися над існуванням інших поглядів, які не були поширеними раніше. Але чи мають ці розмови сенс, пояснює експертка Катерина Гольцберг.
"Можна донести свою думку до людини, яка готова її слухати. Якщо людина повністю переконана у своїй власній правоті, то їй неможливо щось довести. Вона все одно буде наполягати на тому, що вона вважає правильним. Тому ми маємо розуміти, чи є в цьому сенс, чи чує нас людина".
Також психологиня зазначає, що можна доносити свою точку зору до батьків, вчителів та інших дорослих, з якими важливо знайти порозуміння, з якими можливі подальші стосунки та вони є важливими для дитини.
У такому випадку є більше шансів на те, що дитина буде почутою, а конфлікт — вирішеним.
Для власної безпеки дитині краще уникати суперечок зі старшими людьми, адже це може бути небезпечно. Але як правильно вийти з конфлікту, якщо він вже почався?
Психологиня Катерина Сердюк радить використовувати для виходу із конфліктної ситуації "Я — повідомлення". Коли старша людина поводить себе агресивно, краще не піддаватися і не відповідати тим же, а апелювати такими фразами: "Мені неприємно, не розмовляйте зі мною так, будь ласка". "Я готовий вислухати Вас та Вашу думку, але в іншому тоні"."Я Вас почув". "Я почув Вашу точку зору, але в мене інша думка". "Я погоджуюсь, що Ваша думка може існувати".
"Важлива тема особистих кордонів. Треба вчити дитину розуміти себе, розуміти, що, наприклад, мені [дитині] зараз не подобається, що зі мною [дитиною] так спілкуються, і вміти про це сказати, але екологічно і безпечно, тобто нікому не заподіявши зла", — звертає увагу експертка.
Отже, конфлікти поколінь – це досить поширене явище, але важливо пам’ятати, що людину визначає не вік, а її досягнення чи певні особисті якості. Під час таких суперечок не варто переходити на крик і образи, адже це може розпалити конфлікт і викликати агресію у протилежної сторони. Також варто пам'ятати, що краще просто завершити розмову і піти від агресивно налаштованої людини, щоб не наражати себе на небезпеку.