Міністр Шкарлет знову лауреат премії "Академічна недоброчесність". Але в новій номінації

Названо переможців у восьми номінаціях премії "Академічна недоброчесність року". Результати оголосили в ефірі програми "Точка зору" на I-UA.TV.

"Плагіатор року":

• професор Західноукраїнського національного університету Михайло Лучко за переклад українською тексту докторської дисертації Віктора Плотнікова;
• авторський колектив КНЕУ, який повторно видав монографію без згадування одного з авторів;
• генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, адже в її докторській дисертації виявили плагіат.

"Посіпака":

• міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет – за миттєве затвердження результатів виборів ректора Державного біотехнологічного університету на користь нардепа Андрія Одарченка, всупереч заявам інших кандидатів про фальсифікації;
• ексдиректор Інституту фізіології імені Богомольця Олег Кришталь – за сприяння негативним управлінським змінам у закладі, який він раніше очолював;
• суддя Жовківського районного суду Володимир Мікула, який виправдав доцента Соколовського, який за гроші писав наукові роботи студентам. 

"Фальсифікатор року":

• перше місце – Руслан Тихонченко та Олексій Вац, які сфальсифікували результати виборів ректора у Державному біотехнологічному університеті на користь народного депутата Андрія Одарченка;
• друге місце – Олеся Стасюк, гендиректорка Національного музею Голодомору-геноциду.

"Псевдонауковець року":

• голова Української асоціації християнської психології Людмила Гридковець за "лікування" гомосексуальності та "релігійно-упереджений cherry-picking" (вибіркове представлення фактів) у галузі психології;
• президентка ГО "Всеукраїнська асоціація інфекціоністів" Ольга Голубовська, яку звинувачують у "залякуванні населення побічними ефектами вакцин і просуванні сумнівних медпрепаратів";
• старша наукова співробітниця Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ Надія Жолобак – за "злісне заперечення небезпечності коронавірусу, твердження про шкоду від щеплень";
• "винахідник" двигуна з ККД 300% Герман Ізмалков;
• автор сексистського посібника "Ділова кар’єра" Іван Дахно.

"Токсичний ректор" – ректор Національного авіаційного університету Максим Луцький – "за загрозу відчуження земель через забудову, переслідування та звільнення провідних кадрів". 

"Скандал року" – інциденти, пов'язані з Інститутом фізіології НАНУ.

Зокрема, йдеться про оренду будівлі Управлінням державної охорони України за 1 гривню, проблеми з виборами до складу Вченої ради.

Труднощі Інститут фізіології мав і з виборами директора – наприклад, кандидатку на цю посаду Нану Войтенко звільнили неправомірним шляхом, кажуть організатори премії.

"Мурзилка":

• журнал Pain, Anaesthesia & Intensive Care, де опублікували упереджене і заангажоване дослідження щодо препарату "Біовен", яке призвело до внесення змін в інструкції та стандарти лікування COVID-19;
• антинаукові журнали, у яких радили лікуватися сечею, молитвою і поширювали сумнівні твердження про властивості води.

"Спец(з)рада року" – спецрада Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі, члени якої присудили ступінь доктора історичних наук Олесі Стасюк (яку згадували в двох інших номінаціях), попри плагіат і фальсифікації у її дисертації. 

Керівник МОН Шкарлет вже не вперше отримує цю антипремію: у 2020 році його назвали "Плагіатором року".

Читайте також: Шкарлет – не плагіатор: той самий Окружний суд Києва. Що не так в цій історії