Крім заяв світових політиків і реакцій на загострення російської агресії, західні та американські медіа звертають увагу на ще одну сторону війни в Україні – людей, які живуть із цим не один рік. Хтось переїжджає, щоби почуватися безпечніше, хтось – йде тренуватися давати відсіч ворогу.

LIGA.Life зібрала, що пишуть світові ЗМІ про українців та їхню реакцію на події.

The New York Times, стаття "На сході України деякі не чекають на наступний крок Путіна". В ній розповідають про українців, які вирішили переїхати з Донбасу в ці дні. 

Одна з героїнь – 41-річна Вікторія Гадяцька та її 14-річна донька Світлана. Вони сідають у поїзд до Києва, де планують перечекати у брата жінки, поки ситуація на Донбасі не стабілізується.

"Пані Гадяцька, яка кілька годин тому стояла на платформі поїзда в холодному ранковому повітрі з однією валізою і не знала, коли повернеться додому, сказала, що звинувачує у своєму скрутному становищі Путіна.

[...]

Світлана, її донька, яка мала на собі рюкзак з веселковими шлейками, говорила, що хоче стати автомеханіком або медсестрою. Дівчинка каже, що не так хвилюється, як її мати. "Все гаразд", – сказала вона, сідаючи в поїзд. "Наші хлопці переможуть. Ми переможемо Росію і Росія розвалиться". 

Пані Гадяцька похитала головою. 

"Вірити – це завжди добре, Свєто, – сказала вона. – Але я хвилююсь", – цитує видання матір дівчинки.

За темою: Як говорити з дітьми про РФ і росіян? 6 порад батькам від психологині Катерини Гольцберг

ABC news, стаття "В міру того, як Росія за крок до війни, західноукраїнське місто Львів перетворилося на притулок"

"Запитайте будь-якого українця в місті, і багато хто обуриться за згадки про можливість повномасштабної війни – деякі прямо заперечують, що це можливо. Часто можна почути про те, що марно панікувати через те, чого не сталося. 

"Я все ще вважаю, що це 50 на 50", – каже Жанна Шевченко, консультантка зі зв'язків із громадськістю у Львові, яка допомогла кільком українцям, які втекли з інших частин країни, знайти тимчасове житло у місті. 

"Людській природі властиво думати, що найгіршого не станеться. Ми не віримо, що колись помремо. Ми хотіли би вірити, що цієї війни ніколи не станеться", – каже вона.

У руці у пані Шевченко смартфон, вона ретельно перевіряє кожні кілька хвилин новини про російські війська вздовж кордонів України.

"Моє тіло тут. Але мій розум – на сході України", – цитує героїню видання.

Atlantic Council, стаття "Путінська, приречена на провал, війна зуміла об'єднати українців".

"Українська національна ідентичність зазнала радикальної консолідації з 2014 року. Цей процес особливо помітний в українських містах з переважно російськомовним населенням, таких як Харків та Одеса, які раніше вважалися бастіонами прокремлівських політичних настроїв. 

Доктор Юлія Біденко, доцент кафедри політології Харківського національного університету імені Каразіна, визнає, що з моменту здобуття незалежності між багатьма регіонами України стали помітними політичні та особистісні розбіжності. Проте вона каже, що восьмирічна війна із Росією змусила їх зникнути. Біденко зазначає разючу схожість голосів мешканців Харкова та Луцька, міста на іншому кінці країни на північному заході України, на президентських та парламентських виборах 2019 року.

Доктор Сергій Глібов, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова, спостерігав таке саме явище у чорноморському портовому місті на півдні України. Глібов бачить у конфлікті з путінською Росією об'єднуючу силу для всієї країни. "Незважаючи на збереження певних розбіжностей, російська гібридна війна проти України як ніколи посилила почуття української єдності".

[...]

Експерти критикують висвітлення у міжнародних ЗМІ останньої ескалації в Росії як "кризи". Вони стверджують, що нинішню ситуацію можна правильно зрозуміти, тільки якщо розглядати її як частину війни, яка триває вже вісім років, і забрала понад 13 000 життів.

[...]

Коли Зеленський припустив у Washington Post, що Харків може бути окупований Росією, це змусило багатьох журналістів, активістів та представників міської інтелігенції занервуватись. Проте Біденко каже, що у сьогоднішньому Харкові мало реальних ознак паніки, незважаючи на його безпосередню близькість до кордону з Росією.

Настрій в Одесі схожий: люди добре обізнані про потенційну військову загрозу, що стоїть перед містом, але не дозволяють їй порушити їхнє повсякденне життя. Водночас, за словами Глєбова, ведеться і попередня підготовка до можливого російського вторгнення".

CNBC у публікації "Україна віддана дипломатії, але "нікого не боїться", заявив президент Зеленський у телезверненні" згадує чисельність української армії, а також готовність українців обороняти свою землю:

"За даними NBC News, на додаток до постійних збройних сил України, чисельність яких перевищує 200 000 людей, країна також може мобілізувати близько 300 000 солдатів, з яких 130 000 сформують нові батальйони територіальної оборони. 

За даними грудневого опитування Київського міжнародного інституту соціології, більше половини українців боротимуться у разі вторгнення Росії".

У лютому The Washington Post опублікував фоторепортаж із тренувань української тероборони.

У серії фотографій – знімок 59-річної волонтерки Румії Романенко, переселенки зі сходу України. В руках вона тримає дерев'яну гвинтівку.

"Я хочу боротися, щоби повернутися додому", – цитує жінку видання.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин