Шкарлет – міністр, або Чорний четвер української освіти і науки

Сьогодні, 17 грудня, Верховна Рада 226-ма голосами підтримала кандидатуру Сергія Шкарлета на посаду міністра освіти і науки. 

Попри протести вчених та освітян. Попри численні скандали, в т.ч. з приводу плагіату в його наукових роботах та листи-застереження від Євросоюзу щодо небезпеки зупинки реформ в освіті через його діяльність.

Попри незгоду Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій.

Показово, що "Слугам народу", аби протягнути настільки одіозну персону, яку не підтримав навіть "свій" профільний комітет з освіти, довелося долучати голоси "за" від ОПЗЖ (Суркіс-Кива-Медведчук), "За майбутнє" і "Довіри". Чудова, як на мене, коаліція.

Чому це голосування настільки трагічне? 

Воно страшне за своєю суттю, бо надсилає відразу кілька дуже важливих та взаємопов’язаних сигналів науковцям, освітянам та батькам школярів і студентів:

- Віднині пояснити як дитині, так і молодому вченому, що красти чужі ідеї – погано, стало практично неможливо. Окрім, звісно, випадку, коли ти відразу налаштовуєш малечу чи вченого на виїзд за кордон, де подібні речі – злочин, за який тебе позбавлять посад, звань, ступенів.

- Плагіатор на посаді міністра освіти і науки лише своєю присутністю ставить хрест на ідеї академічної доброчесності і своїм прикладом показує, що ані самостійність здобуття нових знань, ані власні дослідження не є запорукою успіху в Україні. Множимо це на від’ємну інвестиційну (неспекулятивну) привабливість країни, корумповані суди та незахищеність інтелектуальної власності та розуміємо, що свої ідеї краще реалізовувати у юрисдикціях інших країн.

- Держава, в якій процвітає імітація наукової діяльності, і яку сьогодні "освятили" депутати ВР, приречена на подальшу стагнацію у сфері освіти і науки. Нормальним вченим буде вкрай важко працювати під проводом міністра, що гадки не має про справжню науку. 

Те ж саме з нормальними освітянами. Бо подібне оточується подібним, тобто імітаторами. Звідси матимемо технологічну деградацію і остаточний занепад українських університетів та наукових інституцій. 

Як наслідок – у школярів і студентів, аби мати шанс на реалізацію свого потенціалу, на жаль, залишається все менше шансів зробити це в Україні. 

- Це сигнал міжнародній спільноті: будь-яка ініціатива в сфері науки, подана від України, має бути піддана детальній перевірці, адже тут на державному рівні толерують плагіат.

Окрім суті, рішення призначити Шкарлета міністром освіти та науки – страшне за своїм механізмом.

Дмитро Табачник був міністром освіти і науки усього кілька років, однак наслідки його підривної діяльності наукова та освітянська спільнота "відгикують" досі. В даному випадку матимемо аналогічну ситуацію і "міни", закладені в фундамент освіченості українців, буде вкрай важко відстежувати та деактивовувати.

Але є і хороші новини

- Ми отримали новий мем "шкарлетити", тобто плагіатити, красти чужі ідеї.

- Сюрреалізм ситуації в країні став практично ідеальним.

- Окрім себе – батьків, освітян, науковців – звинувачувати абсолютно нікого, адже нинішня ситуація є результатом демократичного волевиявлення на виборчих дільницях. За тиранії Шкарлет був би просто призначений "згори", і це було б значно гірше.

Однак, попри спробу трохи розрадити ситуацію, мушу констатувати наступне:

освіті та науці в Україні завдано нищівного удару, від якого вони навряд чи отямляться.

Освіті та науці, а не їх імітаціям. З імітаціями нічого не трапиться.