Блохін, Шева, Зінченко: у прокат виходить "Нація футболу" про збірну. Чим він цікавий

"Такого ніхто ще ніколи не робив – 25 легендарних українських футбольних зірок різних поколінь в одному фільмі", – каже про свою нову стрічку режисер Володимир Мула. 

П'ятов, Шевченко, Блохін, Зінченко, Шовковський, Яремчук та інші розповіли свої історії. Над фільмом працювали більше як рік. 

Для Мули – це вже друга спортивна стрічка. Раніше українець здивував фільмом "UKE" про видатних канадських і американських легенд Національної Хокейної ліги з українським корінням. Тепер прийшов час таємниць футбольних залаштунків. 

В інтерв'ю LIGA.Life  Володимир розповів деталі, які не увійшли в стрічку, про те, що нового українці дізнаються про історію футболу і чому кіно не побачать за кордоном.

– Це не просто стрічка про футбол, – каже Володимир. – Тут – про становлення збірної, яка об’єднала всіх у країні, про те, як розвивалася Україна та формувалася збірна. 25 зірок українського футболу своїми спогадами складають картинку, що відбувалося увесь цей час. 

Читайте також: Екшн – не Marvel, та для України новинка: коротко про Максима Осу, знятого за коміксами

– Тобто фільм не так про футбольну тактику і стратегію, як про ментальні зміни в команді:  появу цінностей – гімну та прапору України, що значить для гравців "виступати за Україну"?

– Так. Ми не обговорюємо, чому команда грала за такою-то стратегією з Вірменією, наприклад. Наші герої розповідають, звідки взялася традиція виконувати наживо гімн України перед матчем, що про це думають футболісти. Як сказав один з гравців збірної Сергій Попов: "Неможливо не побігти після того, як Олександр Пономарьов заспівав гімн". Але ж до цього треба було прийти. Хтось мав вирішити, щоб артиста запросили на футбольний матч співати. 

Зараз це – звичайні речі для сучасного українського футболу і збірної, але тоді все було "з коліс". Ці рішення ухвалювали не так легко.

Наш фільм уже не охоплює 2022 рік і навіть кінець 2021-го. Бо ми були у виробництві, треба було ставити десь крапку. Проте процес усвідомлення українства й українського питання в команді за 30 років, як це трансформувалося, є. Воно колосально різниться від початку 90-х.

Читайте також: "Цей дощ ніколи не скінчиться" – документальний фільм про те, коли війна не відпускає

- Ці зміни залежали від конкретних тренерів та гравців чи від подій в Україні?

– Від вболівальників, народу України. Якби не було їхнього колосального впливу, не було б мотивації міняти звички й процеси в команді. 

Раніше не було культури вболівання як такої. На футбол ходили пожувати насіння, покрити матом. Але на кожному етапі становлення культури вболівання змінювалася і збірна. Те, що раніше здавалося дивним, зараз нормальне.

У нас історично збірна сильно об’єднувала людей. Хоча в самій команді донедавна були маленькі групки – за клубами. "Динамівці" окремо, "Шахтар" окремо, інші клуби – у своїй компанії. Не було єднання. Але воно сталося, коли прийшов Андрій Шевченко як тренер. Такі стосунки тривають досі. Єднання всередині команди – теж наслідки єднання українців через війну. Це все результат великого процесу – становлення нації.

Читайте також: "Я працюю на цвинтарі" – 5 причин подивитися український фільм про смерть у кіно

- Фільм політичний?

– Ні. Розумію, що футбол не може бути поза політикою. Але мені було принципово зробити соціально важливий фільм. Наприклад, ми згадуємо матч Росія – Україна в Лужниках, який завершився з рахунком 1:1. Тоді Андрій Шевченко забив гол Філімонову. І показуємо, як наших хлопців поселили не в готелі, а в українському посольстві для безпеки, й з яким вони емоційним станом їхали туди. 

Багато хто на нього увагу не звернув, бо він ще не був президентом Росії (матч відбувся 9 жовтня 1999 року, коли Путін був головою уряду РФ. – Ред.). Путін подивився на Шеву, який забив гол, і каже: "Я тебя запомнил".

Але ми не поставили ці спогади у фільм. Я не хотів надмірно політизувати його. Щоб не було, що притягую Путіна всюди. Я хотів зробити фільм важливим історично, щоб люди самі могли зробити висновки. Чому наші жили не в готелі, а в посольстві? Чому у них летіло каміння? Моє завдання – витягнути інформацію, українці самі зроблять висновки. 

Читайте також: Як українка Аліна Смоляр виконала роль у "Jibaro" на Netflix, який отримав "Еммі"

- Про що ще дізнаємося з фільму?

– Багато нових деталей. На першому офіційному матчі збірної навіть не було форми та автобуса. А зараз у нас три комплекти форми, автобуси, перельоти, менеджери. Тобто зараз ми максимально інтегровані у світ футболу, а тоді нічого не було. 

Та з нами грати не хотіли. Було за щастя провести перший матч з Угорщиною, щоб нас офіційно визнали у європейській футбольній спільноті. 

А поля, де відбувалися ігри та тренування… 

Ти бачиш інфраструктуру, в якій доводилося розвивати футбол в Україні, і не віриш. Молоде покоління не здогадується про умови, що були в 90-х. 

Я хотів показати й злети, і падіння команди. Ми не могли казати тільки "вау, які ми класні", бо ні. У нас були болючі поразки, які не давали вийти на чемпіонат Європи чи світову першість. 

Читайте також: "Я хочу вигнати наволоч з нашої землі": фільм про українських снайперів виходить у прокат

- Що було найважчим у роботі над "Нацією футболу"?

– Складнощі зі зйомками були постійні, ми повністю залежали від графіка футболістів. Вони живуть у своїх таймлайнах, треба було під них підлаштовуватися – хтось був за кордоном, інші – в Україні. Ти без одного не можеш записати іншого, бо кожен розповідає щось своє і треба пазлик скласти.

Ми не могли собі дозволити знімати одну людину на день – це було дуже витратно для виробництва. Тому прописували графіки так, щоб було хоча б 2-3 людини на добу. Але це інтерв’ю не по 20 хв, спілкування тривало по кілька годин. А ще треба виставити світло красиво. Планування логістики забирало купу сил та часу. 

Чи знайде час. Він був надто важливим для фільму. Шева був практично постійно в збірній – як не гравець, то вже як тренер. І без нього вся наша ідейна структура посипалася б. Коли ми його записали, майже останнім, я зітхнув з полегшенням: "Все стало на свої місця".

Для мене викликом було поспілкуватися з Олегом Блохіним. По-перше, до нього треба знайти підхід. По-друге, він завжди може щось сказати неочікуване, тому не розумієш, куди це інтерв’ю поведе. Але він прийшов у гарному настрої й це було приємне спілкування. 

Читайте також: Бути українським каскадером у Голлівуді й знятися в "Аквамен 2". Інтерв'ю Богдана Пономаря

Мені сподобалося, як він у своєму стилі дав зрозуміти, що тут ще велике питання, хто довів збірну вище – він на чемпіонаті світу 2006 чи Андрій Шевченко на чемпіонаті Європи 2021. І це класно. Відчувається, що людина живе цим. Навіть зараз, не тренуючи збірну, йому не байдуже. І він з теплотою розповідає про роки в команді. 

- У фільмі тільки ексклюзивні коментарі чи побачимо й історичні кадри, які раніше ніхто не бачив?

– Багато футбольної хроніки вже було в інтернеті. Хотілося знайти щось нове, ексклюзивне, що заховалося десь у гравців вдома, в архівах. І це вдалося.

Було цікаво працювати над цим проєктом. Одна справа, коли висвітлюєш черговий матч, яких вже сотні. Інша – коли треба обрати знакові події не лише за результатами, а й впливом на країну. Зараз це кіно – усе, що можливо було знайти, дослідити та розпитати.

Читайте також: Коли Фагот озвучив Деппа: як, попри спротив, створили перший фільм з українським дубляжем

- Пам’ятаю, скільки проблем було під час роботи з "UKE" з погляду прав на використання фрагментів трансляцій. Як із цим у футболі?

– Увесь контент куплений офіційно. Укладено угоди на використання контенту лише на території України, тому що на весь світ це дуже дорого.

Я розумів: або треба відмовлятися від ідеї створити цей проєкт, бо у нас обмежене державне фінансування, або зробити його, але тільки для показів на території України. Обрав друге.

Читайте також: Вони не зрадили: як луганські прикордонники відбивали штурм бойовиків у 2014-му

– Навіщо тоді фільм випускати у прокат, коли показники відвідуваності кінотеатрів і так невисокі?

– Треба жити сьогоднішнім днем. Хочу дати можливість кінотеатрам мати й показувати цікавий український контент. А людям – відволіктися і подарувати відчуття того, що ми — крута нація, яка реалізує себе на будь-яких фронтах.

У нас багато воює зараз фанатів футболу. Мені пишуть: "Я зараз під Бахмутом! Платимо будь-які гроші. Як подивитися кіно?". І я готовий показувати його військовим, якщо є така потреба. 

Воно не повинно припадати пилюкою. Має йти в маси. Ну, не подивляться всі в кіно, знайдемо варіанти, як показати в онлайні. Немає "не на часі". Треба робити все зараз, тому що "потім" може і не бути.