Ти сам твориш свою історію і місце, де живеш: три історії української молоді

"Ми розвиваємося швидше, ніж ви думаєте" – як діти змінюють ідеї очільника Білозірської громади

Володимиру Міцуку – 59 років. Більшість з них він провів у Білозір’ї – селі на Черкащині. Працював зоотехніком, керівником свинокомплексу, перейшов на роботу у райраду. З 2010 року очолює Білозір'я, після децентралізації став головою Білозірської об'єднаної територіальної громади. До неї увійшли смт. Ірдинь і селище Баси. Громада на близько 9000 мешканців.

У 2019 в громаді почалися зміни. Одним з перших спільних реалізованих проєктів дітей і сільради стало "Сонячне дерево".

Фахівці місцевої ради прорахували, що на доступні гроші можна встановити "сонячне дерево" – конструкцію з сонячними батареями та акумуляторами. З його допомогою є можливість заряджати одночасно вісім смартфонів, а у вечірній час воно працює, як ліхтар.

"Сонячне дерево" стало місцем збору молоді, адже окрім зарядок навколо нього багато лавок. Голова громади каже, що діти здатні запропонувати те, до чого дорослі не додумаються:

"На новому дитмайданчику я планував поставити якусь гірку, – згадує він. – Школярі не підтримали. Кажуть: "Ми розвиваємося трохи швидше, ніж вам здається. Давайте краще мотузковий парк з перешкодами. Це прикольно. У місті є, а у нас немає". Гроші майже ті самі, але я без них до цього би не додумався".

Нещодавно керівники громади вирішили перенести пам’ятні знаки чорнобильцям, звільнивши територію для створення нового парку. На облаштування планували виділити 50 000 гривень, але це було до презентації молодіжної концепції. Ватман із планом парку зараз висить на стіні у кабінеті голови громади.

"Тут "штучна трава", отут – "гойдалки", ось парковку намалювали, уявляєте? А ось – найцікавіше – концертний майданчик. А коли виступів не буде – планують поставити великий екран, щоб співати караоке або транслювати мультики. Я про таке  не думав.

Переконували мене у два етапи: спочатку школярі, а потім молодь 30+, яка працює у сільраді. Кажуть, і правда, мами постійно у тому парку із дітьми гуляють, мультики не завадять. Питають, чим село гірше міста? Коли ми весною завершимо – у нас така краса буде".

Вартість "краси" не вклалася у заплановані 50 000. За підрахунками фахівців, на новий парк підуть усі 200, адже для сцени потрібно підвести струм та алею з ліхтарями. Окремі кошти на парковку, гойдалки, огорожі.

Для села це значні кошти, тому голова запропонував компроміс – парк реставрує сільрада, а кошти на майданчик з екраном і лавками молодь має виграти на громадському бюджеті 2021. На цьому й зійшлися.

Володимир Міцук ділиться головним висновком: щоби молодь щось почала, перший крок повинен зробити очільник громади. Незважаючи на те, що молодіжний парламент працював в ОТГ уже п’ять років – діти ніколи не приходили у сільраду.

Останні кілька років голова громади регулярно почав запрошувати дітей зі шкільного парламенту до себе. Перші зустрічі були найважчими:

"Діти боялися. Вони нічого не знали про роботу сільради. Думали, що держава перераховує селу багато коштів, а ми їх витрачаємо. Спочатку ми просто розмовляли, я розповідав їм про податки, акцизи, розподіл земель. Сьомий клас більше слухає, 10-11 зазвичай активно включаються на другій годині зустрічі. Лекцій у школі недостатньо – ефективний діалог за 15 хвилин не побудуєш".

Сьогодні активна молодь Білозірської громади розуміється на формуванні бюджету та роботі сільради. Іноді дорослі поступаються місцями школярам і вони протягом 40 хвилин беруть на себе повноваження та повністю замінюють у кабінетах усіх співробітників.

"Їм це дуже подобається. Президент школи зазвичай сидить у моєму кріслі, міністри  – розподіляють посади і кабінети. Іноді я дозволяю їм проводити голосування шкільного парламенту у моєму кабінеті з використанням системи "Рада". 17 школярів приходять обирати прем'єра, кожен отримує пульт і голосує "за", "проти" чи "утримався".

Міцук вважає, що за 20 років ці діти будуть новою генерацією політиків: "Ідеї у них не завжди робочі, але якщо ми виконаємо навіть 30% з того, що вони пропонують – діти зрозуміють, що вони можуть змінювати все, що їм не подобається у цій країні. Це найважливіше".

Цьогоріч депутаткою до білозірської громади обралася одна з колишніх активних школярок. Дівчині 19 років, вона навчається у одному з вишів Черкас і паралельно вирішила займатися справами молоді у своїй громаді.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Відмінники на бордах і суперсучасний спортмайданчик у Новоукраїнській громаді

У вересні 2020 року у Новоукраїнській громаді відбувся перший фестиваль показових виступів Extreme Fest, який ініціювала молодь.

На ньому підлітки змагалися у складних трюках на самокатах та скейтах. Фестиваль проходив у скейт-парку, який у 2019 році задумало, прорахувало, пролобіювало у міськраді учнівське самоврядування.

Їм вдалося залучити до 70% необхідних на реалізацію проєкту коштів від донорів, відтак міськвлада витратила менше третини вартості проєкту.

"Наша перша пілотна школа лідерства стартувала у 2016 на базі центру розвитку ініціатив молоді. Ми тоді набрали 32 школярі", – пояснює заступниця голови Новоукраїнської громади Людмила Білокоз.

Після децентралізації Новоукраїнська громада нараховує більше 20 000 людей, які проживають у місті Новоукраїнка та 15-ти прилеглих селах.

Людмила тоді працювала у позашкільному закладі, куди діти приходили на гуртки. Саме вона опікувалася пілотною школою лідерства. Згадує, там дітей вчили об’єднуватися в ініціативні групи, роботі в команді, напрацьовувати ідеї, прораховувати бюджети та захищати їх перед інвесторами.

"Ми не сподівалися, що діти і молодь настільки відповідально поставляться до розробки проєктів. – згадує Людмила. – Ми з головою громади, якого залучили в якості експерта і тренера, не могли повірити, що це зробили діти. Перша група надала детальні розрахунки для побудови басейну: прорахували будівництво, рентабельність, чистку, зарплату персоналу, час виходу у прибутковий період. Таку заявку можна було брати у роботу".

Басейн тоді не виграв. Серед шести заявок переміг баскетбольний майданчик з інклюзивними вставками. Проєкт-переможець діти обрали самостійно.

"Голова запропонував школярам підтримати проєкт, який буде цікавий великій цільовій аудиторії та який можна втілити у найближчий рік. Навіть маючи свій проєкт, дитина голосувала за конкурента", – згадує Людмила.

Міська влада виділила на будівництво майданчика понад 1 млн грн, а за чотири місяці діти самостійно підготували відкриття сучасної спортивної локації.

Разом із проєктом "Баскет" у громаді виникло правило "Нічого для молоді без молоді". Очільник громади запросив Людмилу до своєї команди. З часом з’явилася ідея скейт-парку.

"Нам потрібно було дізнатися, чого насправді, а не на нашу думку, не вистачає дітям. Для цього ми провели опитування у всіх закладах освіти та залучили до опитування молодіжну раду. Виявилося – діти мріють про скейт-парк. Ми додали цю ідею до списку пріоритетів".

Тим часом діти поїхали на молодіжний форум і повернулися з готовою заявкою скейт-парку та запропонували владі співпрацю. Умови були такі: якщо місцева влада виділить 20% коштів на створення майданчика – інвестори з молодіжного форуму дадуть ще 80%.

Ще одна ініціатива, озвучена під час дитячої сесії – щоб на міських бордах можна було вивішувати новини про переможців змагань, олімпіад або за якісь інші значні здобутки школярів.

Так робили борди з медалістами, футбольною командою.

За час роботи з громадою Людмила зрозуміла, що ключ до результатів в активності і часом – саме бажання, а не гроші: "Якщо сам палаєш ідеями – знайдуться ті, хто підтримає запал!".

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин

"Коліночки тремтіли, але ми це зробили". Як студенти перетворюються на молодіжних лідерів

Львів’янину Олегу Малецю – 24. Він лауреат Премії Кабінету міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України, очолює мережу молодіжних просторів "Твори". За його плечима – організація масштабного всеукраїнського заходу "Молодвіж".

Ще три роки тому він був звичайним студентом четвертого курсу, у якого було трохи вільного часу.

"Я думав, чим зайнятися влітку після четвертого курсу. У Львові діє програма "Перший кар'єрний крок", яка стимулює молодь долучатися до міської роботи. Мені було цікаво спробувати працювати у міськраді, і подався. Два місяці там робив різні опитування. Згодом побачив вакансію проєктного менеджера в Інституті міста – це комунальна установа. Вагався, я ж студент, а робота у держсекторі звучить серйозно. В останній день все ж прийшов на співбесіду і мене взяли на роботу", – згадує Олег.

Ще за кілька місяців на пошту інституту міста надійшов лист від Асоціації міст України. Львову запропонували взяти участь у конкурсі за звання "Молодіжної столиці України".

Завдання віддали Олегу: "Я тоді подумав: "Ок, класна штука, давайте зробимо. Я хотів довести, що Львів крутий, голосно заявити про себе".

Відбір проходив у два етапи: конкурс заявок та презентацій. Потрібно було переконати суддів, чому саме це місто найкраще для молоді. Команда Олега перемогла. Львів офіційно визнали Молодіжною столицею України. Організаторам вручили приз  –  500 000 грн на проведення масштабного фестивалю та відкриття молодіжного центру.

"Ми були у тупняковому положенні і не розуміли, що робити. Що ж, гроші дали і… ми почали викручуватися", – сміється Олег, згадуючи про перемогу.

Форум був настільки важливою подією, що молодь запросили до Києва аби почати планування разом із міністрами і представниками найбільших молодіжних організацій. Олег сміється, згадуючи ту зустріч: "Це був незручний момент. Міністри і люди з серйозних установ питають: "Так яким буде ваш форум?". А ми: "Так ми думали, це ви нам скажете". А вони: "Ні, це ви нам скажіть". Ані Львів, ані Київ не розуміли, що повинно відбуватися",  –  згадує Олег.

Плану дій ані київська, ані львівська влада не дала. Було зрозуміло, що на форум повинні приїхати близько 1000 студентів зі всієї країни і влаштовувати все буде молодь.

"Коліночки тремтіли. Я до того організовував заходи максимум на 50 людей. Ми згадали, що у місті був "Пласт", відомий масштабними вишколами та студентська Рада. Психологічно стало легше, коли вони долучилися".

Пазл поступово склався. На Молодвіж приїхало понад 700 людей з усіх куточків України, з 40 різних молодіжних організацій. Під час нього пройшли і панельні дискусії, і пітчинги, і лекції.  Пізніше на базі цього форуму команда створила центр, який працює з молоддю.

Однією з важливих проблем молоді, яку вдалося вирішити, Олег називає зменшення показника дитячої смертності. На тисячу новонароджених помирає приблизно вісім.

"Це середній показник в Україні, ми вирішили боротися з ним. Заклали у план дій закупівлю обладнання для пологових і перинатальних центрів. І додали роботу з мамами: залучили громадські об’єднання, які створили тренінги, запустили підтримку у важливі періоди, створили сайт", – згадує Олег.

За два роки вдалося зменшити показник майже вдвічі – до чотирьох замість восьми смертей новонароджених на тисячу. 

Окрім студентів, до покращення життя громади долучаються й школярі. Наприклад, дитяча дорадча рада при міській раді одноголосно обрала булінг як найактуальнішу проблему школярів. Вони запустили естафету "БулінгSTOPSтут", яка досі триває. Школа публікує відео про те, як булять дітей у школі, пояснює чому це погано і передає естафету наступній школі.

"За два роки близько 80 шкіл зі 117 взяли участь у цьому проєкті. Школярі постійно обговорюють ролики, це діє на них. Так навіть молодь, яка ніколи не піддавалася булінгу, краще розуміє жертв і не стане мовчати, коли когось копнуть з ноги або засміють", – розповідає Олег.

Допомагає молодь і літнім. Наприклад, під час березневого локдауну до соцслужб міста почали звертатися літні люди – просили допомоги з доставкою продуктів. Тоді Львівський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді через пости у Facebook мобілізував 180 волонтерів, переважно їм було 16-23 років. Понад 7000 сімей отримали допомогу з доставкою.

"Це не було примусово, це було справжнє сарафанне радіо. Для нас це нормально.  Якщо громада відкрита до молоді – молодь теж буде відкритою до громади", – каже Олег.

Валерія Широкова