Серіал Too Much від Netflix – ексклюзивні подробиці від режисерки та акторів | Новини України

Серіал "Too Much" від Ліни Данем виходить на Netflix 10 липня. Це нова романтична комедія, головні ролі у якій виконують Меган Столтер і Вілл Шарп. Наталія Серебрякова поговорила з акторами та режисеркою серіалу спеціально для LIGA.net.Премʼєра "Too Much": про що нова романтична комедія від Ліни ДанемУ першій сцені "Too Much" американка Джесс уявляє, ким вона могла би стати, якби спонтанно переїхала з Нью-Йорка до Лондона: героїнею романтичного роману, жертвою Джека-Різника чи суворою детективкою з півночі Англії. Пародійна фантазія задає тон усьому серіалу: абсурдному, ніжному, щемкому. Шоу створили Ліна Данем і її чоловік Луїс Фелбер — історія натхнена їхнім особистим романом. Це — така собі анти-Емілі в Парижі для зумерів: тут немає глянцевих фото з круасанами, зате є сльози, антидепресанти й постіронічне зізнання в коханні.Джесс — відкрита, вразлива американка, яка тікає до Великої Британії після болісного розриву з токсичним бойфрендом. У Лондоні вона випадково знайомиться з інді-музикантом Феліксом (Вілл Шарп) — у шкірянці, з лаком на нігтях і внутрішніми ранами, схожими на її власні. Разом вони намагаються збудувати щось схоже на кохання, не приховуючи своїх травм. "Too Much" вдає з себе романтичну комедію — з посиланнями на Love Actually і Notting Hill, з назвами серій у вигляді любовних каламбурів, — але насправді це складна, емоційно чесна історія про сучасну інтимність, у якій не завжди є місце хепіендам.Читайте також"Гра в кальмара 3": ексклюзив LIGA.net з режисером і зірками шоу про фінал, конфлікти і продовженняМеган Столтер про створення образу Джесс і вплив Ліни ДанемМеган, запитання до тебе. Враховуючи, що ваші персонажі частково натхненні Ліною й Луїсом, а ти провела багато часу поруч із ними, — як проходив твій творчий пошук образу? Наскільки сильно вони вплинули на твою гру?Меган Столтер: Створення Джессіки для мене — це було як створення янгола з рисами людини, якою я завжди захоплювалася. Мені здається, ми з Ліною вклали в Джессіку різні частинки себе, і в результаті вона стала зовсім окремою особистістю.Ліна Данем: Так, саме так. Вона стала чимось абсолютно новим, живим.Вілл Шарп: Я відчував те саме. Це дійсно вільна інтерпретація історії про те, як Ліна переїхала до Лондона і познайомилася з Лу. Її дух — цієї історії кохання — у серці серіалу. Але з самого початку ми розуміли, що Джессіка й Фелікс повинні бути окремими, самостійними персонажами.Ви з самого початку були відкриті до співтворчості, працювали над тим, щоб кожен герой органічно відповідав актору, який його грає. Мені було справді приємно бути в цій компанії — атмосфера вашої дружби та довіри наповнювала всю знімальну групу. Це був один із найтепліших досвідів у моїй кар’єрі. Щодо ролі — все починалося зі сценарію, сцен із Сіднею, і поступово ми шукали свій шлях до персонажів.Питання до Ліни. Скільки тобі довелося дізнатися, аби стати експерткою з британської попкультури? Чи є якийсь ефект "втрати в перекладі" між британцями й американськими емігрантами? Було цікаво порівнювати відмінності?Ліна Данем: Класне запитання. Зізнаюся, стати експерткою з британської попкультури було значно легше, ніж зрозуміти всі нюанси британської міжособистісної поведінки. З останнім я досі працюю. Щодо попкультури — я її обожнюю. Особливо коли йдеться про плітки, які не злісні, а м’які, добрі, ті, що "витають у повітрі". Я обожнюю збирати маловідомі факти з шоу-бізнесу.Іноді мої британські друзі лякаються, бо я знаю, наприклад, все про учасниць Atomic Kitten — хто з ким одружився і чим це закінчилося. Або можу розповісти всю історію "брудного маєтку" Кеті Прайс. Ви взагалі розумієте, про що я?Вілл Шарп: Не дуже, але мене вразила твоя ерудиція. І ще ти чудово знаєш британське телебачення, особливо всі ці маловідомі шоу.Ліна Данем: Дякую, це для мене справді важливо. І я цим дуже пишаюся. Іноді навіть Вілл не може мене переплюнути в цьому — хоча я не претендую на високий стиль, радше на "низький з любов’ю", бо я все це щиро люблю.Хімія на екрані: як вибудовували стосунки своїх героївПитання до Меган і Вілла. У вас така класна хімія на екрані — як вам працювалося разом?Меган Столтер: Це було так приємно! Я обожнюю працювати з добрими людьми. А Вілл — ще й дуже смішний. Зізнаюся, я трохи хвилювалася, що, можливо, йому здамся "занадто". Знаєте, надто емоційна чи кумедна. Але ні — він полюбив у мені все. Це неймовірний актор і режисер. Я думала: "А раптом я занадто дивна?" Але ми знайшли спільну хвилю — і з того часу тільки й сміємося.Вілл Шарп: Амінь! І я відчув те саме. Було класно, що ми мали трохи часу на репетиції, але не занурилися надто глибоко одразу. Не переграли. Тож коли наші герої знайомилися, ми також поступово знайомилися в житті — і це було дуже органічно.Я насправді не знав усього твого бекграунду, коли ми знімалися, і це навіть допомогло — відкривати тебе по ходу.Ліна Данем: А ще мені дуже подобалося фотографувати вас — щоб зафіксувати динаміку для монтажу. І от я дивилася ці знімки: спочатку ви сидите окремо, серйозні, а далі — з кожною репетицією — усе більше усмішок, більше сміху. Видно, як ви розслабляєтеся, як знаходите спільну мову. Мене вразило, наскільки ви з повагою ставитеся одне до одного — і до творчого процесу одне одного. Це було справжнє задоволення — спостерігати за вами.Як Ліна Данем будувала динаміку: довіра до акторів і авторське баченняЗапитання до Ліни. З огляду на цю хімію на знімальному майданчику — ти працювала з ними разом чи окремо? Як ти будувала цю динаміку, що вийшла за межі написаного сценарію?Ліна Данем: Що мені найбільше подобається — обидва надзвичайно допитливі. У них багато глибоких запитань до сценарію. Вони обидва пишуть, Вілл ще й режисер. Я дуже хотіла працювати саме з ними, бо знала: вони будуть повноправними учасниками процесу, внесуть щось своє, справжнє. І вони це зробили.З перших зустрічей з кожним із них — ще до того, як був написаний сам серіал — я відчула від них таку мудрість, яка, здавалося, була мені життєво необхідна. Зазвичай я стараюся довіряти акторам і дозволяти їм самостійно обирати підхід до ролі. Але були моменти, наприклад, сцени сварок або, ну, невеликий спойлер — фінальна сцена серіалу, — коли я мала чітке бачення.Можна сказати — кульмінаційна сцена?Ліна Данем: Так, саме кульмінаційна. У ті дні зйомок я навмисно тримала Меган і Вілла окремо. Ми не репетирували, вони готувалися поодинці. І мені дуже сподобалося, що вони повністю підтримали цю ідею. У результаті ми використали саме перші дублі — ті, в яких вони справді дивували одне одного, і це виглядало щиро, емоційно, зворушливо.Я вдячна, що вони відкриті до таких експериментів — до спроб зробити щось нестандартне й подивитися, до чого це приведе.Як тобі вдавалося зберігати відкритість до спонтанних моментів, які створюють такі талановиті актори, і водночас не втрачати авторське бачення — як сценаристці й режисерці?Ліна Данем: Я завжди сприймаю сценарій як відправну точку. Зрештою, я пишу його сама в кімнаті — і це лише одна частина процесу. Це схоже на ситуацію, коли ти пишеш роман, а потім хтось його екранізує. І найулюбленіші моменти шоу часто народжувалися саме зі спонтанності, імпровізації, недомовленості. В акторському складі так багато геніальних людей, що я не можу присвоїти собі авторство над багатьма фразами чи сценами, які глядачам найбільше подобаються, — і мене це лише тішить.Імпровізація як частина сценарію: свобода для експериментів і вразливостіА тепер — питання до Меган. Оскільки ми вже говоримо про імпровізацію, то як багато свободи ти відчувала під час зйомок? Було ж багато емоційних сцен — поділися моментами, коли ти просто "пішла ва-банк" у дублі.Меган Столтер: Сценарій був настільки класний, що з ним вже можна було багато зробити. Але Ліна завжди давала нам простір для свободи. Наприклад, сцена сварки — кульмінаційна наприкінці серіалу — вона…Ліна Данем: Ой, то не сварка. Тобто… що ж там було?Меган Столтер: Та ні, звісно. Але мені здається, це був чудовий приклад того, коли все вже є на сторінці, а ти, навпаки, заохочуєш нас дивувати одне одного, трохи імпровізувати. І це водночас лякало й захоплювало — особливо під час сцени бійки, коли емоції та напруженість на максимумі. Було круто, що ви спершу зняли все окремо, а потім дозволили імпровіз.Вілл Шарп: Мені здається, це прояв великої впевненості з твого боку — у тональності шоу, у тому, чим воно є. Це певна сміливість. А атмосфера на знімальному майданчику була такою, що ми весь час почувалися у безпеці, нас підтримували. І в такому просторі, коли питають: "А з чим ви експериментували цього разу?" — ти почуваєш, що можеш ризикувати, бути вразливим. Як ти вже казала, ми працювали з таким класним сценарієм — дотепним, ніжним, — що кожна імпровізація була радше як бонус. Ми або намагалися розсмішити одне одного, або навпаки — в сценах типу бійок — уявити, як би ми справді могли завдати болю.Культурне зіткнення: британський гумор, боби на сніданок і сила мовчанняУсім вам — наступне запитання. Яка ще частина шоу була для вас веселою, якщо говорити про культурне зіткнення між американцями та британцями? Чи було цікаво досліджувати ці відмінності в сценарії? А для Меган — чи були якісь моменти непорозуміння на знімальному майданчику між вами двома?Меган Столтер: Не можу сказати, що я губилася, але я точно багато чого вчилася в містера Вілла. Мене дуже цікавило, як говорять британці — деякі їхні вислови.Ліна Данем: Тебе завжди цікавило, що вони їдять.Меган Столтер: Так, деякі солодощі, які він описував, звучали так, ніби мені вони б не сподобались…Вілл Шарп: І справді не сподобались.Ліна Данем: А сніданки з бобами тебе шокували?Меган Столтер: Ну, я звикла, але вдома сама таке б не готувала. Хоча трохи мені навіть сподобалося. Я дуже зацікавилася тим… ковбойським сніданком з бобами.Ліна Данем: Так, уявіть: британські ковбої — це ж взагалі серіал. Але якщо серйозно, то мені не здавалося, що ми прямо не розуміли одне одного. Але стилістично — іноді мені було шкода Вілла, бо він був єдиним британцем проти двох дуже інтенсивних американок. Це як два проти одного — нечесний бій.Але він тримався з неймовірною внутрішньою силою. Ми справді багато чого в нього навчилися. Бо нам постійно хочеться проговорити все вголос, а Вілл — навпаки, вміє щось приховати, побути мовчазним, і в цьому — його сила. І я б хотіла навчитися так само.Вілл Шарп: Так, мені здається, те, як ми висловлюємо емоції — дуже помітно і в серіалі. У нас там такі трохи архетипи. Джесс — дуже відкрита, вона завжди говорить прямо про свої почуття, із радістю ділиться всім. А у Фелікса — навпаки, емоційний захист на максимумі, йому треба більше часу, щоб розкритися.І в цьому є певна правда, хоча й узагальнення.Ліна Данем: Мені ще дуже подобалось, як Вілл імпровізував. Наприклад, була сцена другого побачення, де Меган каже: "Я б ніколи не зрадила свого нареченого". І у багатьох акторів є інстинкт одразу щось відповісти, підхопити гру. А Вілл просто зробив вираз обличчя, типу: "Я навіть не знаю, що на це сказати".І в цьому — сила. Ось нещодавно я переписувалась у груповому чаті з братом і його дівчиною. Ми про щось говорили, і вона спитала: "Сайрусе, маєш якусь думку?" — а він відповів: "Є теми, на які жінки говорять, і мені нічого додати". І це, знаєш, дуже точне формулювання.Мені здалося, це продемонструвало глибоке розуміння персонажів і впевненість у власній позиції з боку Вілла — він просто вирішив: "Ні, я триматиму це при собі".Наступне запитання до Мег. Як ти почуваєшся, вперше очоливши серіал, порівняно з ролями другого плану?Меган Столтер: Це зовсім інший рівень відповідальності. Для мене це новий досвід, але Ліна створила таку безпечну і комфортну атмосферу, що я не уявляю, як би могла зробити це інакше.Ліна Данем: А що як виявиться, що Мег тільки зараз дізнається, що вона — не головна героїня в Hacks? Вона й гадки не мала!Запитання до Ліни. Як було створювати образ молодої героїні, яка стикається з такими сучасними викликами, як тривожність, дезорієнтація, вина в межах матріархальної родини? Як ти знаходила баланс між гумором і глибиною в настільки складних темах?Ліна Данем: Дуже дякую за запитання, воно мені справді близьке. Ми живемо у світі, що просякнутий тривогою. Я пам’ятаю, як у дитинстві мені діагностували тривожність, і тоді це здавалося чимось сороміцьким або дивним. А потім я виросла і зрозуміла, що, здається, всі з цим живуть. Це не якась рідкісна хвороба — це цілком логічна реакція на світ, у якому ми існуємо. І мені було важливо показати, під яким тиском опиняються наші герої. У Джесіки — це навантаження, яке походить із матріархальної родини, а у Фелікса — з патріархального світу, і ці бінарності зрештою затискають усіх у вузькі рамки. Я була щаслива мати поруч Луїса, який допомагав поглибити чоловічого персонажа, і взагалі — ми вели стільки класних розмов на знімальному майданчику, які щоразу нагадували мені, навіщо я це роблю.Камео у серіалі: зірки світового рівня і неочікувані гостіНаступне запитання — до всіх. У серіалі ми бачимо цілу низку яскравих камео: Річард Ґрант, Наомі Воттс, Стівен Фрай, Джінкс із Bravo. Справжній зірковий ансамбль! Що ви можете розповісти про роботу з цими акторами? Або, можливо, були якісь сцени, що особливо запам’яталися?Ліна Данем: Або, навпаки, хтось зробив ваше життя нестерпним? Але, якщо що, для протоколу: всі були просто божественні. До речі, пам’ятаю, був день, коли ти особливо радів.Вілл Шарп: Який саме?Ліна Данем: Коли ти вечеряв зі Стівеном Фраєм.Вілл Шарп: А, точно. Так, це було справді круто. Одне з найкрутіших вражень від зйомок цього шоу — це те, що щотижня ми знайомилися з якоюсь іконою, справжніми героями, і подекуди навіть знімали з ними сцени. Я дуже чекав зустрічі зі Стівеном і Керрі — той день залишив особливо приємні спогади. Хоча таких днів було чимало.Ліна Данем: Мене вразило, наскільки всі приходили з відкритістю й бажанням грати, бути частиною команди. Я писала ролі з конкретними акторами на думці, думаючи: "А хто був би найцікавішою появою саме зараз?" Одна з акторок, якою я давно захоплююсь, — це Адель Екзаркопулос. Я не бачила її в англомовних проєктах до цього. Її попередні роботи — це часто щось важке або експериментальне, але тут вона одразу підхопила тональність нашого серіалу і просто блискуче впоралася.Мег, а для тебе?Меган Столтер: Так, я постійно думала: "Невже вона погодилася? Невже вона буде з нами?" Це було так захопливо — вона ще й виявилась страшенно смішною. Я просто не могла повірити, що всі ці люди — у нас у проєкті. І, що я постійно повторюю: мені просто неймовірно подобається бути поруч із Ендрю Скоттом.Він змушує мене сміятись до сліз. Коли я поруч із ним — ніби під кайфом.Ліна Данем: Ти ж сама сказала, що ти від нього залежна. Це правда.Меган Столтер: Так, здається, я трохи переборщила в останній день його знімання. Йому було сумно прощатися, а я була буквально в розпачі.Ліна Данем: Він сказав: "Мег, нам доведеться якось плавно зійти з цієї траси. Ми ж не зможемо бачитися щодня". А ти така: "А чому, власне, не зможемо?"Меган Столтер: Серйозно думала: як організувати своє життя так, щоб бачити його щодня? Може, зустрічатись на каву вранці або на чай увечері. Мені просто дуже подобався сам ритуал – бачити його щодня.Баланс між драмою та комедією: інтонації, сценарій і природність гри"Too Much" — це і дотепно, і дуже серйозно водночас, із безліччю тонких, вразливих моментів для обох ваших персонажів. Розкажіть, як вам вдається балансувати між комедійністю та драматизмом?Вілл Шарп: У дні зйомок комедійних сцен я пив молоко, а в інші — каву. Не знаю, це якось саме собою так склалося.Меган Столтер: Щоб не змішувати їх між собою?Ліна Данем: Ага.Вілл Шарп: Але ти так тонко керувала інтонацією, тримала все під контролем… Я ніколи насправді не думав: "Ця сцена має бути смішною" чи "Ця сцена має бути серйозною". Або навіть: "Це романтичний момент". Я просто намагався відчути, що відчуває Фелікс саме зараз.А далі вже між нами виходило щось — смішне, сумне, зворушливе або щось посередині. Це все завдяки тому, що було написано в сценарії, і твоїй роботі з матеріалом. Усі ці елементи настільки органічно співіснують. Я це відчував ще на майданчику, але коли дивився готове — вразило ще більше. У тебе неймовірне відчуття міри, як саме й коли додати чи зменшити емоційний градус протягом цієї подорожі.Тож, коротше, я просто не думав про це.