Сходження ціною в життя. Як українська альпіністка планує підкорити гору Манаслу без кисню

Антоніна Самойлова – це перша українська альпіністка, яка двічі піднялася на Еверест. Цього року вона запланувала ще більш зухвалу та небезпечну місію – сходження на гору Манаслу без кисню. Сходження на восьмитисячники без належного забезпечення киснем надзвичайно небезпечне. На великих висотах рівень кисню у повітрі дуже низький та може призвести до гіпоксії (недостатньої кількості кисню для задоволення потреб організму). Це може спричинити головний біль, запаморочення, блювоту, безсоння, слабкість, галюцинації й навіть втрату свідомості. Високогірний набряк легень — це серйозне захворювання, під час якого легені заповнюються рідиною, що може призвести до значного порушення функції дихальних шляхів і бути життєво небезпечним. Перебування на такій висоті впродовж однієї години без кисню може позначитися на стані організму як довготривале зловживання алкогольними напоями. В інтерв’ю для LIGA.Life Антоніна Самойлова розповіла, як наважилась на цю небезпечну місію, що її мотивує та як вона готується до сходження.

Складні стосунки зі спортом у дитинстві

Антоніна народилась у Черкасах і була першою дитиною у сім’ї. З дитинства Тоня любила навчатися: у школі отримувала найвищі оцінки та згодом закінчила її з золотою медаллю. Свій вільний час проводила у музичній школі, де навчалась грати на скрипці. Тоді ніхто й подумати не міг, що в майбутньому Антоніна стане альпіністкою, бо здавалось спорт її зовсім не цікавив.  

"У моєму житті було трошки тенісу, трошки спортивної гімнастики, але все це було не серйозно. Я ходила на заняття не більш ніж пів року. Та все одно вже тоді помічала, яка я сильна фізично, бо усі нормативи на фізкультурі здавала на відмінно", – зазначає Антоніна.

Після закінчення школи Тоня вступила у Києві до Національного авіаційного університету на перекладача. Потім — три роки у Лондоні та навчання дизайну інтер’єру. У дизайні Тоні сподобалась можливість реалізовувати свої творчі здібності, втілювати в життя власні ідеї. Саме тому після повернення в Україну майбутня альпіністка присвятила себе дизайну. У 2018 році в житті Антоніни відбулось перше сходження.

Майже отримала обмороження під час першого сходження

"Ми просто вибирали з друзями місто для відпочинку – експедицію на Кіліманджаро. Ніхто з нас не розумів, наскільки це серйозно, важко та небезпечно. Ми очікували, що це буде просто прикольна пригода, а на горі буде тепло й комфортно. Тому я не купувала собі спеціальну екіпіровку, взяла тоненький піджачок і думала, що так буде добре. В процесі сходження зрозуміла, що вже починаю отримувати обмороження, думала навіть повертатися. Але у мого товариша знайшлась додаткова куртка. Вона й врятувала ту експедицію".

Після першого досвіду сходження Тоня взагалі не хотіла повертатися в гори. Та з часом усе погане забулося, і Антоніна дала альпінізму другий шанс. Експедиція в Антарктиду та Еверест навчили Тоню отримувати задоволення від подолання труднощів. Це одна з причин, чому Тоня зважилась цього вересня на безкисневе сходження.  

"Я хочу зрозуміти, як це… Один мій друг, який нещодавно покорив Еверест без кисню, сказав: "Це як одягти пластиковий пакет на голову та йти з ним, дихати взагалі неможливо". А ще я чула про ситуацію, коли в альпініста, який робив безкисневе сходження, почались галюцинації. Він почав роздягатися на висоті, бо здавалось, що там спека, хоча насправді температура була мінусова. До того ж існує великий ризик набряку мозку та легень. Висока ймовірність, що альпініст не зможе помітити перші ознаки цих хвороб у себе, тому гід повинен дуже уважно слідкувати за його здоров’ям".

У світовій історії безкисневий підйом здійснювали лише деякі українські альпіністи. Що стосується жінок, на жаль, єдина українська альпіністка, що виконала безкисневе сходження, трагічно загинула у 2012 році під час підйому на Ельбрус.

Це вже друга спроба зійти на Манаслу

Торік Антоніна Самойлова вже намагалась підкорити Манаслу, але через погодні умови змогла дійти лише до третього табору.  Гімалайський регіон відомий своєю непередбачуваною та екстремальною погодою. Несподівані зміни погодних умов можуть призвести до небезпеки, включно зі сніжними бурями, заметілями або зсувами лавин. Саме на Манаслу трапилась одна з найбільших трагедій у Гімалаях за останні кілька років. У 2012 році величезна лавина зійшла через Camp3 о 04:45, вона понесла із собою багато людей, які навіть не встигли вилізти зі своїх спальних мішків. Лавина забрала життя принаймні дев'яти альпіністів, троє зникли безвісти. Взагалі під час підйому та спуску загинули 18% альпіністів за всю історію сходжень.

"Минулого року ми проходили через дуже вузький прохід на Манаслу. Там я прочекала здається кілька годин, адже люди застрягали між вертикальними скелями й не розуміли, як їм рухатись далі. Це було досить важко", – згадує Антоніна.

Наразі Тоня активно готується до своєї вересневої місії: змушує себе більше спати та навіть вживає снодійне, щоб відновити свій фізичний стан після хвороби, яку переживала під час сходження на Еверест. Тоня мріє підійняти український прапор на вершину Манаслу та вкотре показати світу, які українці сильні та непереможні.

Єлизавета Ломонос для LIGA.Life