Життя дітей супербагатіїв: погляд зсередини

Не літають звичайними літаками й запросто можуть віддати свій Луї Віттон першому ліпшому — повсякденне життя дітей найбагатших родин планети зазвичай закрите для широкого загалу. Відкрити цю завісу вдалось The Conversation, журналісти видання взяли інтерв’ю в учнів (серед них були й українці) однієї з найдорожчих середніх шкіл світу, де плата за навчання становить приблизно 125 000 євро на рік, а потім знайшли їх через п'ять років, щоб подивитись, як змінилось їхнє життя. LIGA.Life переказує найцікавіше з публікації The Conversation.

Цікаво про здоровий спосіб життя на YouTube-каналі LIGA Life

Єдність у відмінностях

Попри різноманітну географію, всі студенти походили з надзвичайно заможних родин, а їхні батьки наполягали на навчанні за кордоном, вивченні англійської мови та зануренні в життя бульбашки світових супербагатіїв. Проте шлях до елітного статусу у кожного був різний, залежно від їхніх особистих бажань і планів.

Школа, в якій вони навчалися, обіцяла виховати з них "громадян світу", однак їхні дружні кола здебільшого визначалися національністю або мовою. Як розповіла одна зі студенток: "Якщо я хотіла посидіти з іншими своїми друзями, то моя національна група сказала б: Ти що, на нас образилася?".

Навіть після початку кар'єри за кордоном багато хто з них не поривали зв'язків з батьківщиною, бо життя за кордоном часто здавалось їм самотнім. Вдома ж чекала підтримка сім’ї та друзів.

Однак міжнародні зв'язки, створені в школі, вони теж цінували. Один зі студентів визнав: "Є очевидні переваги в тому, щоб мати друзів з усього світу. Ми всі з багатих родин, а це завжди плюс – мати впливових і заможних знайомих".

"Я не літаю комерційними рейсами"

У підлітковому віці ці молоді люди звикли до показного споживання. Вони зупинялися у п'ятизіркових готелях, купували люксові бренди, а один студент навіть подарував біженцям трохи поношений рюкзак Louis Vuitton. "Я не літаю комерційними рейсами", – зауважив один із них.

Хоча такі звички були можливими завдяки фінансовим ресурсам їхніх родин, самі покупки часто ставали способом побороти нудьгу. Як пояснила одна молода жінка: "Я постійно хочу щось отримати, але коли отримую, то воно втрачає сенс".

Трохи подорослішавши, вони почали шукати сенс у роботі та спробах жити на свій заробіток, хоча в разі потреби могли розраховувати на підтримку родин. Вони пишалися самодостатністю, що асоціювалось із "зростанням", "характером" і "самоповагою". Попри те, що дехто ще їздив на розкішному Aston Martin, такий стиль життя поступово втрачав для них своє значення.

Вихід за межі шкільної бульбашки

У шкільному середовищі багатство було нормою, і це формувало їхню соціальну ідентичність. Однак вийшовши у світ поза школою, ці молоді люди почали стикатися з реаліями геополітики та расизму.

Геополітична напруженість, наприклад, змусила українського студента замислитися над більш важливими речами, ніж просто власні бажання.

Расизм став причиною того, що китаєць, який переїхав до США, почав переосмислювати своє майбутнє: "Повернутись до Китаю означає, що я можу бути "білою" людиною в кімнаті, і це добре. Я не хочу жити там, де думають, що у мене немає особистості, або там, де мені кажуть, що є стеля, яку я ніколи не подолаю".

Безмежні можливості — невизначене майбутнє

Перед багатими представниками покоління Z стоїть одне ключове питання — ким вони хочуть стати? Деякі точно знають відповідь: митцем, підприємцем або власником родинного бізнесу. Інші ж — у пошуках себе.

Ще одне питання — де вони хочуть жити? Багатії з покоління Z вагаються між тим, щоб повернутися додому або залишитися за кордоном, та вирішують, чи варто осідати в одному місці, чи не зупинятись у мандрівках світом.

Деякі з цих молодих людей прагнуть приєднатися до лав глобальної еліти, інші ж хочуть залишитися частиною заможних кіл у своїх країнах. Хтось сприймає невизначеність як пригоду, а хтось відчуває занепокоєння через непередбачуваність свого майбутнього. Попри схожий старт, їхні життєві шляхи й цілі дуже відрізняються.