Як лавандове поле у Ворзелі пережило окупацію, і тепер там продають іменні кущі заради ЗСУ
Господар поля, еколог та активіст Павло Сашко розповів LIGA.Life, як він зайнявся лавандою, який "подарунок" лишився на подвір'ї після росіян і хто кому дарує іменні кущі на полі, яке вижило.
Заробіток "по приколу"
2019 рік. Павло Сашко живе на Виноградарі у квартирі з терасою. На ній росте декілька великих кущів лаванди. Одного разу Павло бачить в інтернеті, що є попит на цю культуру. І "для приколу" кидає оголошення про продаж лаванди в чати Виноградаря.
"Одразу посипалися замовлення на букети. Заради розваги тоді продав на кілька тисяч гривень", – пригадує хлопець.
Кінець 2020 року. Павло хворіє на ковід, який дається взнаки тривалою депресією. "У лютому 2021-го було дуже погано", – пригадує. Тоді ж вирішує більше займатися лавандою – так припала йому до душі і сама рослина, і робота з землею. Хлопець задумує посадити маленьке поле.
Замовляє дворічні кущі й думає, де їх посадити. У Ворзелі під Києвом живе його сестра з чоловіком. Вони виділяють Павлу кілька сотих на своїх присадибній ділянці.
"Всю зиму читаю матчастину, книги англійською, як це робити, перекладав навіть із болгарської", – пригадує.
Весною Павло саджає 333 кущі, дбає про поле розміром 15х10 м. На лаванду витрачає в середньому 1-2 дні на тиждень.
"Усі роботи виконував на полі сам. Це допомогло викараскатися з морального провалля", – каже хлопець.
У липні 2021 року дозріває перший урожай лаванди на полі.
Павло продає його у локальних групах на Виноградарі, а також дарує безкоштовно букети медикам, які боролися з ковідом, і військовим. За кілька днів заробляє "досить непогані гроші".
Справи йдуть добре, особливо зважаючи на те, що це не основна робота хлопця. Павло задумується, щоб розширити бізнес на вже великому полі.
Окупація Ворзеля
Росія атакує всю Україну 24 лютого. Павло з родиною встигають евакуюватися у безпечніше місце. Ворзель росіяни окупують уже 27 лютого. Окупація триває 35 днів. Росіяни вбивають цивільних, руйнують інфраструктуру, зокрема навчальні, медичні заклади та обстрілюють дитячий будинок.
Павло на відстані намагається допомогти як член волонтерського штабу Ворзеля.
Дім його сестри стоїть на околиці, йому щастить вціліти. Ворожа техніка їздить повз, не нищачи вулицю. Тільки уламок якоїсь ракети діаметром 45 см упав на дах.
Ворзель деокупують 1 квітня.
За два тижні хлопець повертається, допомагає руками на місці громаді (згодом команда й благодійний фонд зареєструвала "Ми всі з України"). Коли з'являється знову електрика, дістає газонокосарку і наводить лад між рядами.
"Я не міг допустити, щоб така краса заросла", – каже Павло.
Лаванда заради ЗСУ та громади
"Я прихильник того, що тільки працею все здобувається. А у війну всі наші українці мобілізуються, кожен як мурашка тягне щось на своїй спині, формуючи загальну картину перемоги", – вірить Павло.
У травні йому приходить ідея, як лаванда може допомогти у війні. Він не хоче чекати місяць-півтора, поки рослина зацвіте, щоб продавати букети й виручені кошти жертвувати на допомогу. Гроші потрібні вже. Павло сидить у кафе і пише пост у фейсбук 13 травня:
"Пропоную вам купити кущ лаванди прямо на полі. Він буде ваш персональний. Вони усі трирічні, великі та гарні. Я підпишу його вашим іменем та буду доглядати. Коли він зацвіте, я віддам вам букет у Києві/області персонально, відправлю Новою Поштою його сухим чи у вигляді лавандового чаю. Можу восени його викопати та відправити вам, посадите.
Ф'ючерси наступні:
1. "Стандартний", з табличкою з вашим іменем – 200 грн;
2. "Персональний". З обраною вами назвою. "Чорнобаївський", "продам гараж", "Слава Україні" – 250 грн;
3. "Благодійний". Всі переваги #2 + я буду скидати вам щотижня його фото та ділитися гайдами вирощування – 300 грн;
4. "Ворзельський" – 500 грн – все перелічене і можливість відвідати поле і випити зі мною холодного пива на заході сонця біля нього моїм коштом.
Термін дії ф'ючерсу – один рік.
Кошти підуть:
30% – фонд "Повернись живим";
30% – фонд Всеукраїнський благодійний фонд "Ми всі з України", що допомагає жителям Бучанського району (Ворзеля);
30% – моїм друзям, які адресно допомагають армії, якщо знайомому потрібно черевики чи шолом, наприклад;
10% – на адміністративні витрати, таблички тощо".
Спочатку його пост поширюють друзі, які також починають купувати кущі. Далі підключається велотусовка та незнайомці. Павлу пишуть із Польщі, Туреччини. Хлопець просить власників молодіжних телеграм-каналів, яких знає, розмістити у себе оголошення. Замовлень іще більшає.
"За день – понад 100 кущів придбаних і за них переказані кошти, – каже Павло. - Месенджер розривався. Я ледве встигав все зводити. Одна людина "підвісила" з-за кордону 12 кущів з "віддай людям, які не можуть собі дозволити".
Історії іменних кущів
Павло вірить, що назви кущів – це прояв найціннішого у людей, сокровенного. Розповідає, що є багато патріотичних назв, діти присвячують кущі батькам, чи навпаки, кохані коханим. 82% покупців, за підрахунками хлопця, – жінки.
"Любовних дуже багато, тому я не всі [таблички] публікую", – каже Павло.
Наприклад, пише хлопець: "Можна кущ для дівчини купити?". Можна. І скидає фото, де він на фото спаленої техніки. "Ти воюєш?", – запитує Павло. Відповідає, що так. Не може зустрітися з коханою, тому хоче проявити почуття у такий спосіб.
"Кажу: давай безкоштовно. Ні, класна ініціатива", – згадує їхнє спілкування господар поля.
За рівно місяць ініціативи купили кущів на 29 811 грн. З "лавандових" грошей уже взули воїна в тактичні черевики, він зараз служить у районі Гуляйполя, 5000 грн Павло вже переказав у "Повернись живим". А за 30% коштів на місцевий благодійний фонд оплатили буса, щоб завезти підгузки, їжу в Ворзельський дитбудинок.
"У війну має працювати все, зокрема й поле, – переконаний Павло. – Воно не стоїть, а крутить економіку. І людей закликаю не соромитись працювати".
Коли Павло виконає всі наявні замовлення, планує відкрити нову хвилю продажу кущів, залишилося більше сотні.
Радимо також почитати:
Розвиток системи інтелектуальної власності — це про захист національних інтересів України
Що не так з ідеєю запровадження інституту військового омбудсмана?
Розвиток системи інтелектуальної власності — це про захист національних інтересів України
