Історії

"Мама дихає". Як українці шукають кисень, щоб врятувати життя рідним, хворим на COVID-19

6 хвилин
Фото Лесі Литвинової з Facebook
04.11.2020, 11:03

В Україні щодня зростає статистика поширення коронавірусу. Деякі лікарні вже заповнені на 90%, але надати якісну допомогу пацієнтам можуть не скрізь.

Міністр охорони здоров'я Максим Степанов, виступаючи перед парламентом 3 листопада, заявив, що ще на початку пандемії коронавірусу дав завдання всім лікарням запастися киснем. 

А нині до регіонів направили 572 млн грн, щоб вже за два тижні 80% ліжок у лікарнях були з підведеним киснем. Каже:  кисень є, але "немає тари для нього".

Відома волонтерка Леся Литвинова, до якої зараз звертаються в тому числі за кисневими концентраторами, які дозволяють дихати при важкій формі COVID-19, запевняє: ситуація у лікарнях катастрофічна і вказівки очільника МОЗ нічого не змінять.

"Знайдете кисень – ваше щастя" 

Тиждень тому пізно ввечері волонтерці, співзасновниці благодійного фонду "Свої" Лесі Литвиновій подзвонив чоловік із Павлограда. 

У  тяжкому стані з діагнозом "коронавірус" була його мама. У лікарні кисню не було, тому лікар сказав: "Знайдете – ваше щастя. Не знайдете – ми нічим не зможемо допомогти". 

Купити кисневий концентратор можливо тільки під замовлення і чекати треба тижні, навіть якщо є гроші. 

Тож коли він дізнався, що Леся може дати апарат, терміново виїхав до Києва. Вони домовилися, що зі столиці на зустріч виїде інша людина, щоб передати концентратор на півдорозі, адже важлива була кожна хвилина.

"О 6 ранку наступного дня його маму вже підключали до апарату – це неймовірний темп. О 8 ранку він мені подзвонив і повідомив: "Мама дихає"", – розповідає Литвинова. 

Через добу вона дізналася, що жінка померла. У неї було 93% ураження легень. Надії на одужання не було, але кисень дав їй можливість не мучитися, коли вона пішла.

"Це була маленька лікарня, де не лікували серйозні хвороби. Лікар зробив те, на що він не мав права: пустив родичів у палату, бо всі знали, що до вечора вона не доживе.

Вона поговорила з рідними, поїла і почувала себе нормально. Чоловік дзвонив мені кілька днів тому і ми довго розмовляли. Для нього було дуже важливо, що він зробив все, що міг – привіз мамі апарат, вона не мучилася, що вони були поряд",  – каже Леся. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Ще один чоловік із Харкова шукав кисневий концентратор для тата, у якого теж великий відсоток ураження легень через COVID-19. У нього особливий випадок – він великої статури, тож потребує не 10, як зазвичай, а 20 літрів кисню. 

На диво, такий апарат знайшовся у Литвинової. Проте, чи вдалося чоловікові врятувати тата, вона не знає. 

Кілька днів тому, коли дзвонила, був живий, але у тяжкому стані. Нині ж боїться дзвонити. Каже, за останній час було вже кілька смертей, коли кисень передали запізно, або ж він просто не допоміг.

"Кисень не панацея, але дозволяє підтримувати організм на плаву – це такий собі ресурс організму. Хтось справляється, а хтось ні. І це завжди боляче, навіть, якщо знайома з людиною лише побіжно, чи тільки з її родичами", – пояснює волонтерка.

Нещодавно до неї приїздило подружжя за киснем для мами. Розповіли: батьки з весни були на дачі у селі, у надії, що не захворіють, але захворіли саме там. 

Тата забрали у маленьку районну лікарню Київської області, яка не була забезпечена всім необхідним для лікування COVID-19. Він помер швидко. Маму встигли забрати до Києва, вона ще бореться.

"Сьогодні мені дзвонила жінка, сказала: "Чоловік приїде, привезе вам кисневий концентратор. Мене звуть Лєна, ви мене витягли з того світу. Ура!" І це правда "Ура"", – зі стомленою посмішкою додає Леся.

Кому кисень?

Литвинова розповідає, ситуація з кисневими концентраторами у країні хаотична, багатовекторна і печальна. Щодня з проханням дати апарат з киснем звертається багато людей.

"Спочатку ми надавали допомогу лише паліативним пацієнтам (тобто невиліковно хворим – Ред.) і нині намагаюся зробити так, щоб ця категорія людей не страждала через те, що велика кількість заявок від тих, хто з коронавірусом", – пояснює волонтерка.

За її словами, пацієнти з COVID-19 діляться на дві категорії. Перша – кому справді потрібно. При цьому не залежно від того, чи лежать вони у лікарні, чи з якихось причин лікуються вдома (наприклад, не можуть потрапити у лікарню чи вже виписалися, але ще не мають нормальної сатурації – Ред.).

"У лікарнях часто буває, що кисень є, але його не достатньо. Або він є, але недостатнім потоком, або ж кисню немає. Те, що розповідають, як пацієнти, так і медики, у лікарнях нині – жах. І якщо у Києві ще хоч якось справляються, то те, що відбувається у регіонах – не налазить на голову.

Наприклад, є випадок, коли під ковідне відділення переобладнали все, до чого дотяглися. У половині відділень кисню не було, немає і бути не може. 

І лікарі, які там, слабко розуміють, що їм з усім цим робити. Бо не може педіатр раптом стати інфекціоністом, як би він цього не хотів", – каже Леся.

Додає, що в маленьких містечках, у райцентрах у лікарнях не прокладені кисневі траси. Їх ніколи не було:

"Є одна киснева точка, але вона у реанімації. А всю лікарню перепрофілювали під COVID-19. Знайшли десь один кисневий концентратор – добре, не знайшли – що ж. Практично всі кажуть, що якщо є кисневий концентратор, його катають по поверхах від одного пацієнта до іншого. В одній лікарні ми навіть чули про таку собі "кисневу кімнату", де стоїть кілька апаратів і пацієнтів привозять подихати". 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Instagram: тільки корисна інформація для українських родин

Друга категорія людей, які звертаються за кисневими концентраторами – люди, яким страшно. І волонтерам буває важко зрозуміти, де дійсно потрібно, а де паніка. 

За останній час до Литвинової за допомогою звернулося близько сотні пацієнтів з COVID-19, яким надавали кисневі концентратори, і двічі траплялася ситуація, коли люди запевняли, що без апарату не можуть дихати, а потім виявлялося, що вони його жодного разу навіть не ввімкнули. 

Що з киснем у лікарнях?

Волонтерка розповідає, що її фонд не забезпечує лікарні киснем, хоча ті зверталися з таким проханням неодноразово. Поки немає ресурсу на таку масштабну допомогу: "Розумію, що хворі, які лежать без кисню на сусідній койці, ні у чому не винні, крім того, що хтось знайшов мій номер телефону, а хтось ні. Але співпрацювати з лікарнями я не готова".

"Третина звернень, які до нас надходять – це пацієнти на стаціонарному лікуванні", – каже Литвинова.

У закупівлі апаратів допомагають прості люди. Проте іноді доводиться відмовлятися від допомоги, бо умовою ставлять – віддати концентратор, коли він стане необхідним. 

Але давати таку обіцянку неможливо, бо немає певності, що апарат буде вільним у потрібний момент. Не забирати ж його у важкого пацієнта.

За словами Лесі, ціни на кисневі концентратори виросли у рази. Сподівається, колись вони стабілізуються. 

Додає, є й позитивний момент: люди і навіть лікарі нарешті зрозуміють, навіщо потрібен кисень у крові: "До коронавірусу деяким лікарям доводилося пояснювати, що таке кисневий концентратор, як він працює, що таке сатурація, і навіщо він потрібен пацієнтам, навіть після тих же важких пневмоній".

Щодо заяви Степанова про забезпечення киснем лікарень у регіонах за два тижні, то волонтерка сприймає це з іронією. Впевнена: виконати це доручення в областях  просто не зможуть, тим більше у такі терміни.

"Потрібної кількості концентраторів у країні немає. Це не піти у Сільпо і купити гречки, це треба закупити апаратуру, яку привозять під замовлення. Мінімальні строки – від двох тижнів, найчастіше – значно більше. 

І тут є ще одна хитрість, про яку забуває Степанов, хоча ми кілька разів намагалися йому це донести. 

У лікарнях найефективнішим є централізована подача кисню. А кисневий концентратор розрахований лише на одного пацієнта. Тобто один апарат – один пацієнт. 

Після використання необхідно змінити всі витратні матеріали, інакше пацієнту передається все вірусне навантаження від попереднього пацієнта, а також можливий туберкульоз та інші захворювання", – пояснює Литвинова. 

Як вийти з ситуації, яка утворилася в країні з лікуванням коронавірусу, волонтерка не знає: "З весни було достатньо часу, щоб підготувати країну, але нічого не було зроблено, які б нині "чудові" задачі не роздавали у різні боки і які б суми не називали за термінові рішення. Час упустили. Камінь з гори покотився".

Яна Міланова
Яна Міланова
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини