Вторгнення РФ | Маріуполь стирають з лиця землі, але місто не здається – розповідає радник мера

Яка найбільша проблема Маріуполя зараз?

Найбільша проблема, яка створює реальну загрозу гуманітарної катастрофи в місті, – це відсутність електрики. Бо це також відсутність води, централізованого опалення.

Зважаючи, що ще сніг за вікном, похолодання...  Ситуація важка. Ми тримаємося, але дуже непросто.

Наскільки нам відомо, ми оточені. Тому нині у разі бойових дій до нас неможливо доставити постачання. Не можемо навіть нормально евакуювати постраждалих чи загиблих. Адже всі райони міста під обстрілом і невідомо, куди прилетить. 

Організували підвіз води автоцистернами, розвозять комунальники. Але це все "з коліс", не можемо ризикувати людьми і розголошувати точну інформацію, в які місця та коли. Бо якщо скажемо: "Люди, збирайтеся ось там", – є велика загроза, що там буде не вода, а почнеться смерч... 

Скажу дуже важливу інформацію для всіх міст України. Ми аналізуємо, що відбувається, щоби чинити спротив. Тому можемо стверджувати про цілеспрямовану тактику винищення. Через прицільний вогонь Маріуполь залишили без води та світла, вони перебивають станції. Спочатку окупанти пробували зайти в місто, але останніми днями, наскільки нам відомо, не роблять великих спроб. Вони просто нас знищують. 

Ми бачимо фото з Харкова, Києва.... Але повірте, нам важко, що ніхто не бачить Маріуполь.

Наразі там будівлі без вікон, непридатні для життя. Спочатку обстрілювали багатоквартирний фонд, потім було кілька прицільних ударів по приватному сектору. Люди шукали житло ближче до центру міста, а зараз центр міста під атакою. Що буде далі? Вони просто стирають Маріуполь з лиця землі.

Ми все розуміємо, працюємо в інформаційному полі з Офісом президента. Ми кричимо про Маріуполь на весь світ, як тільки можемо. Бо це дійсно катастрофа. Світ має про це знати!

Дякую нашим інфоволонтерам, що разом прорвали інфопростір. Саме тому, наскільки нам відомо, Маріуполь був частиною вчорашніх переговорів у Білорусі. Зараз триває координація щодо організації "гуманітарного коридору". Ми дійсно цього потребуємо. 

У місті вистачає підвалів, укриттів, чи люди в квартирах попри постійні обстріли?

По-різному. Що можемо робити – робимо. У нас тисячі людей в укриттях, але вчора окупанти вже почали прицільно обстрілювати наші лікарні, пункт переливання крові. Дякувати Богу, не влучили. Тому нам просто нікуди евакуювати людей, щоби це було точно безпечно. 

Не панікуємо, але хочемо, щоби всі розуміли, що відбувається. Тому що Маріуполь не збирається здаватися. Проукраїнський рух тримається. Але це не може тривати нескінченно.

Ось такий ми символ на Сході. Тому, мабуть, вони нас і хочуть знищити.

Яка ситуація з продуктами?

Складна. Продукти є на кілька днів, плюс-мінус. Загалом з цим проблеми, є паніка. Адже наразі багато продуктових магазинів є мішенню. А деякі склади, які, завдяки координаторам, готували для забезпечення міста продуктами, знищені ракетними прицільними ударами. 

Кілька днів тому в місті з’явився соціальний хліб. Його теж не вистачає?

Соціальний хліб як з’явився, так майже відразу і зник. Для виробництва соціального хліба ми знайшли та організували доставку зерна, щоби робити борошно. Почали пекти хліб бодай якоїсь якості, але це тривало півтори доби. Спочатку виникли проблеми з електрикою, а потім окупанти почали знищувати місця, де все це зберігалося. 

Тому ми не можемо навіть називати магазини, де є продукти. Хоча від нас вимагають багато інформації, зокрема, місцеві. Але якщо ми оприлюднимо – не буде навіть цього.

Бо російські розвідники у місті є. Чесно, мені було б цікаво після перемоги подивитися в очі нашим спецслужбам, які за вісім років мали б бодай якось їх зачистити. Зараз у нас навіть громадсько-провладна мережа створена, щоби вести цілу інформаційну війну. Це дуже складно і важко коментувати.

Що зараз роблять волонтери в місті? Що можете коментувати. 

Все, що можуть для допомоги містянам, військовим, Територіальній обороні. 

Все, що робиться волонтерами і комунальниками нашими, – це вже за межами людських можливостей. 

Наш волонтерський проукраїнський рух зараз у небезпеці. Не дай Бог, у місті опиниться росгвардія – розуміємо, кого вони виловлюватимуть. У нас всі волонтери відомі, це не секретна інформація. Місто вісім років на передовій. Але намагаємося зберігати якийсь таємний режим для керівництва міста, для українського руху. 

Пересічні цивільні вдень ходять вулицями?

Не можу сказати, що всі по підвалах сидять і нічого в місті не відбувається. 

Щойно обстріли трохи замовкають або якщо вони не поруч – люди виходять на вулиці. Життя якось триває. Звісно, воєнне. 

Але підкреслю, ми маємо обігріти маріупольців і забезпечити банальні умови життя –  зв’язок, електрику, тепло, їжу, воду. Бо це просто справжній геноцид. Не знаю, що може бути гірше. 

Ви можете звернутися до людей, у яких родичі в Маріуполі, до яких не додзвонитися.

Можу сказати тільки те, що кажемо всім, – тримайтеся, вірте.

Тільки пишіть смс або відправляйте голосові повідомлення і чекайте на зворотний зв’язок з рідними. Це єдиний спосіб отримати якусь інформацію. Сподіваюся, нам відкриють "коридор". Ми дуже віримо, що спільними зусиллями це нам вдасться. Тоді – готуватися зустрічати маріупольців і допомагати. 

Багато людей захочуть евакуюватися?

Впевнений, що будуть ті, хто захоче залишитися в місті. Вони завжди є. Втім спершу маємо евакуювати дітей, жінок, хворих та поранених цивільних.

Думаю, що кількість охочих евакуюватися йде на десятки тисяч людей. Тому це навіть не питання доби – це питання декількох днів. Не знаю, як це може бути, але треба бодай розпочати процес. 

Підкреслю, коли кажемо про "гуманітарний коридор", маємо на увазі насамперед евакуацію людей. Але якщо буде евакуаційний коридор, ще намагатимемося організувати також доставляння продуктів. Бо міжнародні організації відмовляються.

Наш Червоний Хрест відмовляється. Нічого не кажуть. Це якась велика міфологія, що Червоний Хрест комусь допомагає. Ось ми, в реальній ситуації. Наш український Червоний Хрест нам або відмовляє, або намагається перемкнути нас на міжнародний Червоний Хрест – ті просто не виходять на контакт. 

Ірина Петренко

журналістка LIGA.Life, спеціалізація - освіта