Стосунки в сім'ї | Чому чоловік або дружина не хоче дітей: як про це правильно поговорити

За сусіднім столиком у ресторані сідає пара з двійнею? Повертаєтеся повз заповнений галасом дитмайданчик? З вікна квартири чи через стіну чуєте сміх або плач сусідської дитини? І це все за один вечір? Всесвіт ніби натякає, еге ж? Ще й родичі можуть атакувати запитаннями, коли вже діти будуть. 

Як правильно поговорити зі своєю парою про дітей, LIGA.Life допомагала розібратися:

• Марта Білик, психотерапевтка, яка спеціалізується на сімейній та дитячо-юнацькій психотерапії, членкиня Європейської асоціації психотерапії, Української спілки психотерапевтів, викладачка кафедри психології та психотерапії УКУ.

Одружені чи ні – має значення

Чи пара зустрічається, чи вже одружена – має значення у питанні дітей, пояснює Марта Білик. Адже зустрічання – це зазвичай гіпотетична ідея "на колись". Коли ж сім’я вже створена, суспільство чекає від неї продовження роду. І тоді пара зіштовхується з тим, планувати дітей чи ні, і що робити далі.

Утім, якщо для одних тема дітей – нормальний етап для обговорення та планування на кшталт того, як змінити роботу чи купити будинок, то для інших це може стати складною історією. Хтось у парі може уникати розмови або різко на неї реагувати. Чому?

Експертка виділяє два аспекти:

1. Чи той, хто уникає, готовий / готова до батьківства - чи має страхи, чи готовий / готова до такої відповідальності і чи хоче. 

2. Чи у пари вже є досвід розмов про дітей, який може викликати таку реакцію та часом навіть агресію. Може, пара просто не вміє спокійно розмовляти, тому в результаті виникає уникання бесіди і агресія як захист. 

Які питання обов’язково слід обговорити

1. Що ви робитимете у випадку незапланованої вагітності?

Обов’язково це проговоріть навіть якщо ви домовилися, що дітей не матимете.

Переважно кожен партнер про це думає та переживає. І якщо це можна проговорити – це знизить рівень тривоги, це щиріші стосунки, це розуміння певних наслідків і очікувань від партнера, пояснює психотерапевтка: "Є пари, в яких чітко все розписано, і випадкова вагітність може вибити їх із життя".

2. Скільки у вас буде дітей?

Це питання пари зазвичай обговорюють, але в реальності виходить інакше, пояснює Марта Білик: 

"Наші фантазії і бажання змінюються. Наприклад, вона хотіла одну дитину, а він – трьох. Потім була ймовірність, що вона вагітна двійнею – він дуже хотів двійню, але таки одна дитина. Потім вона завагітніла ще раз, народилася друга дитина і тепер вони в такому становищі, що вона каже, що вже би могла третю дитину народити, а він хвилюється, що вже будуть близнята".

3. Що буде, коли зміняться ваші стосунки після появи дитини? А вони зміняться.

"Народження первістка (і кожної наступної дитини) – це нормальна сімейна криза, як вікова. Це варто проговорювати, аби принаймні розуміти: як було раніше – уже не буде. Тоді можна цей період перебудови перейти легше", – каже експертка. 

Основні проблеми такої сімейної кризи – це:

• між чоловіком та дружиною збільшується дистанція, як емоційна, так і фізична;

• час, який вони раніше мали для стосунків та кожен для себе, практично зникає;

• додається втома, виснаження, часом відчуття одноманітності, може виникати (особливо у дружини) відчуття соціальної ізольованості;

• збільшується кількість конфліктів, роздратування в парі;

• уявлення про те, як бути батьками і виховувати дитину стикаються з реальністю, і ця реальність може бути зовсім іншою;

• інтимне життя у багатьох пар також змінюється. Після народження дитини у жінки знижується лібідо. На це, окрім збільшення гормону пролактину, також впливає фізичний та емоційний стан молодої мами.

"Коли з'являється вільний від дитини час, то переважно це вибір між побути разом, мати час на себе, щось зробити вдома, і просто поспати. Тут часто виникають конфлікти. Тому важливо усвідомити потрібність для кожного партнера такого часу і як його можна знайти", – пояснює психотерапевтка. 

Ще один аспект – проведення часу з друзями, домашні посиденьки, вихід у місто та поїздки. І тут парі бажано проговорити своє бачення, наголошує експертка.

Спробуйте також домовитися про можливий перерозподіл обов'язків, взаємопідтримку, зазначає Білик.

Пара повинна також проговорити спільне бачення виховання та розвитку дитини, та свою участь як батьків. Адже домовитися про єдину стратегію виховання – "майже утопія - особливо коли перша дитина", зазначає експертка.

І старайтеся не мірятися "кому складніше" чи "хто більше за день втомлюється та працює", а намагайтеся чути партнера, його потреби, побоювання та говорити про свої.

4. Вакцинування, грудне вигодовування, релігія

Питання, які можуть бути конфліктними, спробуйте проговорити наперед. Наприклад, вакцинація дитини, грудне вигодовування, і також релігія.

5. Чи змінюватимуться кордони вашої сім’ї?

Такі кордони бувають відкритими та закритими, пояснює психотерапевтка. Вперше такі межі пара виставляє, коли створює сім’ю, вдруге – коли народжується дитина. Тому варто проговорити наперед, як ці межі будуть змінюватися.

Наприклад, яка участь у вихованні дитини буде в її дідусів та бабусь, чи приїжджатимуть вони до вас жити-допомагати. 

"Бо часом це щось неочікуване: є такі, на яких розраховують, а вони не приходять на допомогу, а, переважно, цих бабусь і дідусів стає дуже багато і вони всі починають одразу "наздоганяти і вчиняти добро", бо "знають, як краще", - каже експертка.

6. Фінанси і хто сидітиме з дитиною

Скільки це коштує, як на малюка відкласти кошти і які, хто буде вдома з дитиною і скільки, хто продовжить працювати. Чи будете ви в декреті по черзі чи працюватимете обоє тощо.

І додає: важливо, щоб жінці не потрібно було просити гроші на потреби та свої витрати.

По ходу розмови можуть виникати й інші запитання. Наприклад, чи за потреби ви розглянете варіант сурогатного материнства або всиновлення, що робитимете, якщо на етапі вагітності виявиться, що дитина матиме інвалідність, чи підете на аборт.

Будьте готовими до того, що частину питань точно не проговорите наперед, бо нові питання з’являтимуться під час вагітності або з народженням дитини. 

"Головне – готовність говорити, не закриватися, не мовчати, бо можна назбирати забагато", - просить пари експертка.

Чому чоловік або дружина не хоче дітей і як про це говорити

Першочергово – необхідно прояснити причину небажання мати дітей, наголошує психотерапевтка. 

"Найоптимальнішою є відверта розмова, з намаганням зрозуміти позицію партнера, її причини. Спробувати вислухати, не накидаючись чи звинувачуючи", – пояснює вона.

Одне з питань, які необхідно обговорити в такому випадку – якщо партнер ніколи не буде готовий мати дітей, то якою буде сім'я, її цілі та цінності, спільні інтереси через 10, 15, 20 років?

"І залежно від цього приймати певні рішення. Бо є різниця між "Хочу, але не зараз" і "Взагалі ніколи не хочу мати дітей". І, виходячи з позиції партнера, тоді думати "Чи готовий/готова я ніколи не мати дітей, але бути разом?", "Чи готовий/готова я чекати, і скільки?", – пояснює вона.

Чому люди свідомо обирають бездітність?

Психологиня виділяє низку причин.

1. Психологічні - власний дитячий досвід, стосунки у батьківській сім'ї, страхи, пов’язані з вагітністю та пологами. 

"Прагнення не повторити сімейного сценарію часто є однією з основних причин відмови від батьківства", – пояснює Білик. Впливає досвід друзів, родичів чи значимих людей – коли виникає бажання "не жити так, як вони" або ж навпаки "так як вони".

2. Соціальні - низький рівень доходів, незадовільні умови життя, політична ситуація в країні, або людина є частиною середовища, яке підтримує ідеї child-free.

3. Особистісні - наприклад, професійний розвиток чи кар'єра на першому місці, чи сприйняття народження та виховання дітей як "втрату часу".

Людина не хоче втрачати власної свободи, автономності, ставати від когось залежним, не готова "ділити партнера" ще з кимось, хвилюється, що підірве здоров'я, фізичнуї привабливість (останній пункт стосується найперше жінок).

Часом причина у тому, що людина не хоче мати дітей саме від свого партнера, зазначає психотерапевтка.

Утім, навіть якщо пара чітко вирішила не мати дітей, тему не завжди вдасться закрити. Зазвичай на пару чекає ще один етап – допитливі родичі та знайомі.

Як відповідати на питання "Коли вже діти?"

Це залежить від того, хто питає. 

Батьки чи близькі родичі можуть переживати за продовження роду, хвилюватися через різні соціальні норми ("Що люди скажуть?"). 

Слід врахувати ще й такий момент. Якщо батьки працюють і мають насичене життя, внуки – це додаткова радість: будуть і чудово. Але коли вони вже на пенсії і соціальних зв’язків меншає, потреба в реалізації збільшується. І внуки стають для них можливістю увійти у нову роль, у них з’являється можливість передати свою любов, досвід, наповними час життя новим сенсом.

Як реагувати на наполягання родичів щодо дітей? Універсальної відповіді, яка б підійшла усім, на жаль, немає, каже експертка.

Кожна сімейна історія по-своєму унікальна. Утім, вона наголошує, що уникати таких розмов не варто. Оскільки у батьків, наприклад, це породжуватиме ще більше запитань і тривоги.

Якщо питають про дітей відносно чужі люди - питання може бути для них таким же буденним як "Як справи". 

"Це питання є просто питанням, має значення, як я реагую на нього. Для пари, яка має складнощі з тим, щоб завагітніти – це вже червоний прапорець, тому сприйматиме таке питання його обурливо", - пояснює психотерапевтка. 

Якщо ж пара проговорила це питання і визначилась, як на нього відповідатиме іншим, стрес буде меншим або й зовсім відсутнім: "Коли будуть діти?" – "Цього року ні, ми ще вирішили почекати". 

Пам’ятайте, що на батьків пари теж тиснуть! І цей нюанс не завжди враховують, каже експертка. Адже є поняття репродуктивного тиску. Зазвичай про нього говорять з позиції молодої пари. 

На це накладаються відчуття себе у соціумі: "Усі друзі і знайомі бавлять онуків, десь ходять, бувають, а я ще ні". Це можна зчитати і як "Усі навколо говорять про пелюшки, а я не маю про що з ними поговорити і відчуваю себе вигнанцем". 

Часом навіть майбутня прабабця чи прадід може тиснути на своїх дітей, аби ті повпливали на внуків.

Катерина Амеліна

редакторка новин та журналістка LIGA.Life