Історія порятунку. Хто відновлює радянські вивіски у Києві та що це дає бізнесу

"Молоко", "Універмаг", "Квіти" — у Києві досі можна зустріти старі вивіски, якими оздоблювали радянські магазини. Всі вони переважно у занедбаному стані, а у багатьох викликають асоціацію з "совком". Та є ініціатива, яка займається їх відновленням і реставрацією — фонд "Має значення" цього року відновив дві вивіски, а зараз працює над порятунком третьої, у планах — відновити усі радянські вивіски столиці.

Навіщо відновлювати старі вивіски та як це допомагає бізнесу? Як команда фонду ставиться до закидів про ностальгію за "совком"? Про це LIGA.Life поспілкувалась із засновником фонду Ярославом Федоровським, а також його колегою Леонідом Мамашвілі. 

З чого все почалось

Засновник фонду Ярослав Федоровський — родом з Маріуполя, проте з 2019 року мешкає у Києві. Ярослав розповідає, що завжди переймався архітектурою рідного міста, тому заснував фонд "Має значення", який почав займатись відновленням історичних дверей та мозаїк у Маріуполі. До повномасштабного вторгнення команда відновила три історичні брами в місті — наразі невідомо, чи вціліли вони після нападу окупантів.

Відновлювати вивіски у Києві Ярослав почав цього року зі своїм колегою по роботі — Леонідом Мамашвілі, який зараз відповідає за організаційні процеси у команді. Офіс їхньої компанії розташований на Подолі. Дорогою до роботи Ярослав звернув увагу на стару радянську вивіску магазину "Квіти", що розташований на вулиці Костянтинівській, й вирішив її відновити. 

"Наша співпраця почалась з того, що Ярослав попросив мене знайти підрядників, які допоможуть демонтувати вивіску для реставрації — він попередньо вже домовився з власницею магазину", — пригадує Мамашвілі. 

Під час реставрації "Квітів" до фонду доєдналась Ксенія Сотула, вона займається соцмережами та оформленням фотозон. "Має значення" — некомерційний проєкт, і всі вивіски реставрують за донати небайдужих мешканців. Фотосесія з вивіскою — один зі способів збору коштів для її реставрації, пояснюють хлопці: люди бронюють фотосесію в локації поряд з магазином, донатять певну суму, а ці кошти йдуть на відновлення. 

Порятунок першої вивіски "Квіти" обійшовся у майже 66 000 гривень, найбільше коштувала сама реставрація — 39 000. Роботи виконує майстер Павло Левченко — він займається відновленням старих меблів та предметів антикваріату.

"Ярослав відповідає за співпрацю з власниками магазинів, з бізнесом, на мені — організація демонтажу і монтажу, логістики. Павло Левченко та його команда — наші реставратори. Зараз до фонду починають долучатись інші люди — у нашій команді вже 13 учасників", — розповідає Леонід.

Наразі фонд "Має значення" відновив дві вивіски у Києві, обидві на Подолі. Одну — для магазину "Квіти" на вулиці Костянтинівській, іншу — для фотосалону на Межигірській, який працює ще з 1978 року. "Власник був шокований, коли ми йому це запропонували — але на реставрацію погодився, а персонал фотосалону нам у всьому допомагав", — каже  Леонід.  

Наступною команда фонду хоче відновити вивіску на магазині "Мисливець", що неподалік Львівської площі. Загалом хлопці відшукали у Києві понад 40 вивісок, усі їх поступово планують відреставрувати. 

Навіщо відновлювати старі вивіски 

На думку Ярослава та Леоніда, вивіски — це теж елементи культурної спадщини, як і архітектура модернізму чи радянські мозаїки. А збереження й розвиток культурної спадщини дає потужний поштовх для розвитку суспільства — це впливає і на сприйняття міста мешканцями, і на його туристичний потенціал, зокрема. 

Більшість старих вивісок у Києві — виготовлені у 60-70-х роках. Вони унікальні тим, що виконані українською мовою, деякі з них — зберегли автентичні рукописні шрифти. Сьогодні Київреклама намагається уніфікувати усі вивіски столичних закладів чи магазинів, та в радянські часи до оформлення вивісок теж висувались певні вимоги. Шрифти мали бути читабельні й зрозумілі, в одному стилі, а колір вивіски символізував товари, що у продажу: молоко — синій колір, хліб — жовтий; м’ясо — червоний. 

Відтак, радянські вивіски також мають історичну цінність, саме тому команда фонду вирішила їх зберігати. "У цих вивісок одна доля — рано чи пізно вони б згнили, в якийсь момент їх демонтували б та викинули. А так ми даємо їм нове життя, показуємо людям, що це можливо. Що можна не просто викинути якусь стару річ, а відновити її та донести людям, що вона має історичну цінність, а тепер про неї ще й подбали", — каже  Ярослав.

За його словами, юристи підтверджують — старі вивіски вважаються історичним об’єктом, тож працівники Київреклами не зможуть вимагати у власників магазинів демонтувати їх після реставрації. 

У майбутньому команда "Має значення" планує почати відновлювати й радянські мозаїки, а також повернутись до реставрації дверей. "Те, що ми робимо, — це піклування про навколишнє середовище, — каже Леонід. — Десь ми відновили вивіску, десь двері, десь мозаїку, а десь очистили від бруду фасад будинку. Це змінює довколишній простір і показує, що люди тут про нього піклуються".

Усі вивіски повертають до автентичного вигляду — тобто проводять повну реставрацію, намагаючись не замінювати й не додавати нових деталей. Літери вивіски "Квіти" на Подолі були виготовлені з пластику, їх очистили, а потім пофарбували в оригінальні кольори.

Однак до вивіски додали неонову підсвітку — це було прохання власниці магазину. Федоровський пояснює: на такий крок пішли, щоб допомогти підприємиці — її магазин на фоні яскравих сучасних вивісок конкурентів взагалі ніяк не виділявся. До того ж команда Neon Lights прилаштувала підсвітку безкоштовно. 

Як відновлення вивіски може допомогти бізнесу

Федоровський переконаний, що усі соціально-відповідальні бізнеси повинні дбати про культурну та історичну спадщину, це підвищує цінність бізнесу в очах суспільства. Однак навіть у контексті підприємництва відновлена та очищена від бруду вивіска підвищує впізнаваність магазину та привертає увагу. У разі з магазином "Квіти" та фотосалоном — більше людей дізнались про цих підприємців, тобто відновлення спрацювало як інструмент маркетингу. 

"Ми помітили, що після реставрації вивіски до магазину ("Квіти". — Ред.) зріс потік клієнтів, зокрема тих, які знали про нашу ініціативу, — хтось купував квіти, хтось декор, а хтось просто фотографувався на фоні", — розповідає Ярослав. 

Відновлюючи вивіску, підприємці передусім показують, що вони соціально-відповідальні та дбають про репутацію. Однак для зростання та розвитку бізнесу лише на вивіску покладатись не достатньо, наголошує Ярослав. На його думку, підприємцям таких магазинів чи закладів потрібно повноцінно вкладатися в маркетинг. 

Зараз команда фонду відновлює ще одну радянську вивіску — "Молоко", її знайшли на проспекті Науки. Магазин, над яким вона була встановлена, уже не працює, а вивіску збирались викинути. "Молоко" відновлюють у співпраці із київським закладом MilkBar — ресторан профінансує 50% від реставрації цієї вивіски.

"Цей заклад дуже соціально-орієнтований, і коли вони дізнались про нашу ініціативу, то одразу погодились зробити щось спільне. Ми домовились з MilkBar, що після реставрації вивіску вони заберуть собі й розташують над входом у свій молочний цех на артзаводі "Платформа". Разом ми плануємо зробити спільну презентацію уже відновленої вивіски на початку грудня", — каже Ярослав. 

На його думку, сприяючи або долучаючись до відновлення, бізнес транслює цінності щодо збереження спадщини, показує позитивний приклад іншим підприємцям. "Гадаю, завдяки реставрації вивіски заклад буде у виграші з соціального боку — так про них та їхню позицію зможуть дізнатись більше людей", — зазначає Федоровський.

"Кейс з MilkBar — показовий. Він демонструє, що всі виграють від цього: виграє бізнес, бо отримує певний соціальний вплив, виграємо ми, бо реставруємо вивіску і зберігаємо спадщину, і виграє власне культурна спадщина. Усі від цього у виграші, а це і є наша основна мета", — додає Леонід Мамашвілі.

Бізнес може долучатись до збереження спадщини не лише безпосередньо фінансуючи відновлення вивісок — заклади можуть влаштовувати лекції, воркшопи, благодійні івенти. Наприклад, у кав’ярні "Інформатика" у жовтні провели благодійну лекцію, де збирали кошти на реставрацію вивісок.  

Втім Федоровський наголошує, що від підприємців не треба "вимагати" ставати соціально-свідомими, натомість потрібно налагоджувати комунікацію й пояснювати це. 

"Можна приходити й казати — що ви повинні підтримувати різні благодійні ініціативи, а можна приходити з пропозицією, як ми це зробили з MilkBar: ми розповіли про суть ідеї та вигоду, яку вони отримають. Ініціатива бізнесу — це лише 50%, а ще 50% — це наша робота з підприємцями", — каже Ярослав.

Як коментують закиди про ностальгію за "совком"

Під час демонтажу вивіски "Кольорове фото" одна жінка підійшла до команди реставраторів та сказала: "О нарешті, її знімуть". "Мабуть, ця пані думала, що вивіску приберуть назавжди. Але ми не стали казати їй, що після реставрації повернемо вивіску назад", — розповідає Леонід.   

У фонді "Має значення" підкреслюють, що реставрують вивіски не лише радянського періоду, а загалом — усі автентичні київські вивіски. Серед них є й ті, які були виготовлені й після здобуття незалежності. Та якщо говорити про відновлені об’єкти, то їхня цінність у тому, що це — історичне свідчення україномовного Києва в епоху Союзу. 

"Перше і найголовніше — ці вивіски виготовлялись українцями та в Україні. По-друге, всі написи, які ми відновлюємо, — українською мовою. Тобто це живе підтвердження того, що українська мова та культура існували й за часів Радянського Союзу", — наголошує Мамашвілі.

Коментуючи вимогу закону про декомунізацію, який забороняє розповсюдження радянської й тоталітарної символіки — зірок, портретів Леніна тощо, Федоровський каже: "Ми не збираємось відновлювати елементи пропаганди — серпи і молоти, навіть якщо нам таке трапиться. Загалом нас більше цікавлять унікальні київські шрифти, подача, колірна гамма. Нам важлива історична та дизайнерська складова".

"Вивіски занепадали, ніхто ними не цікавився, і якби не наша ідея, вони б просто зникли — не наступного року, так через рік чи кілька років їх зняли б та викинули, як вивіску "Молоко". А ми прагнемо покращувати Київ, а ще більше — всю архітектурну і культурну спадщину України", — підсумовує Леонід.