Хата-мазанка та очерет. Як українські традиції "вписувати" в архітектуру та дизайн

В радянську добу наші міста забудовувались типовими модерністськими проєктами, "хрущовками" та "панельками". Так нівелювалась національна самобутність української архітектури, без якої місто втрачає своє обличчя. Тепер, коли нам треба відновлювати міста після російських обстрілів, на часі створення своєї архітектури, яка б підкреслювала українську ідентичність. Допомогти у цьому можуть народні традиції, колорит та національні образи.

Про те, як українські автентичні елементи можуть увиразнювати нашу архітектуру, поспілкувались із Катею Яровою — українською архітекторкою та дизайнеркою з Харкова. Ярова вже 12 років керує архітектурним бюро IK-architects, яке розробляло проєкт відбудови харківської гімназії Vilna School, а зараз працює над проєктом готелю у Карпатах із традиційними національними рисами. 

Що нам дасть автентична архітектура

Франція, Іспанія, Нідерланди — кожна з цих країн має свою впізнавану та самобутню архітектуру, відому на увесь світ. Знамениті "пряничні" будиночки Амстердама, Тріумфальна арка Парижа, геніальні витвори архітектора Антоніо Гауді у Барселоні — усі вони підкреслюють національні риси країн, які їх створювали. 

Радянська імперія знищувала не тільки українську мову та культуру, а й архітектуру — національні ознаки стирались, натомість з’являлись ідеологічні модерністські будівлі або типові житлові проєкти, позбавлені будь-яких художніх особливостей. А після здобуття незалежності українські міста заполонив "капром" — так звана архітектура капіталістичного романтизму, "красу" якої визначають забудовники та власники капіталу, а не архітектори. 

"Наша земля забудовується невиразними коробками, які нічого спільного не мають із художньою ментальністю народу, що живе на цій землі", — ця фраза української архітекторки Зої Мойсеєнко дуже влучно передає те, що відбувається у наших містах сьогодні.

Після вторгнення росіян Україною прокотилось потужне піднесення національної свідомості, яке відобразилось у музиці, літературі та загалом у культурі. Таке піднесення відбувається й в архітектурі, каже Катя Ярова: сьогодні багато архітекторів на бажання замовників створюють проєкти з українськими автентичними рисами, декором та колоритом. "Зараз багато замовників готові відмовлятись від європейських проєктантів, щоб створювати щось своє, унікальне. І ринок відповідає на цей попит", — зазначає архітекторка.

За словами Ярової, ще 10 років тому українські проєктувальники були дуже сильно орієнтовані на російський ринок. Та вже у 2014  році, коли Росія окупувала Донбас та анексувала Крим, український предметний дизайн став однією з перших галузей, яка розвернулась у протилежний від Росії бік.

"Ми всі дуже добре зрозуміли, наскільки це важливо. Бо імперія намагалась знищити нашу автентичність, наші традиційні риси та елементи. Тепер маємо діставати це все на поверхню", — підкреслює Ярова. 

Де шукати українську автентичність 

Українці здавна використовували у будівництві природні матеріали — дерево, глину, льон, солому. В українській культурі є багато прийомів стилізації та декорування, які відсилають до народної творчості й традицій — усе це може бути елементом архітектурної виразності у наш час. Катя Ярова розповідає про найпопулярніші рішення, якими сьогодні можна підкреслити автентичність проєктів:

— Архетип української хати. Народна хата або "хата-мазанка" вже стала етнографічною ознакою українців. Сучасні архітектори можуть використовувати цей архетип у своїх проєктах, наприклад, відсилаючи до прямокутної форми хати. Або ж масштабувати її відповідно до ідей дизайнера Марселя Вандерса — коли маленькі об’єкти збільшують до незвичайно великих розмірів. Команда українського архітектурного бюро Balbek Bureau вирішила привернути увагу до важливості традиційних українських хат й створила онлайн-конструктор, який допоможе "спроєктувати" будинок у стилі народної хатини.

— Вальмовий дах. Це типова покрівля народної української хати, яка має чотири схили, але тільки два з них дотичні. До такої форми даху часто звертаються й у наші дні. Вальмову покрівлю можна адаптувати навіть у багатофункціональних проєктах, до прикладу, використовуючи її як наступні поверхи будівлі, каже архітекторка.  

Дуже креативно чотирисхилий дах використовували у проєктах українського архітектурного модерну — національного стилю, який виник в Україні на початку XX століття і поширився переважно на Харківщині та Полтавщині. "Іконою" українського модерну став Будинок Полтавського губернського земства у Полтаві авторства Василя Кричевського, визнаний пам’яткою історії та архітектури.

— Народні орнаменти та біоніка. Ідеться про традиційні орнаменти та рослині мотиви, які використовувались у вишивці та декоруванні. Це, мабуть, найвпізнаваніший елемент нашої народної творчості. Використання їх у сучасній архітектурі та інтер’єрах доцільне, але має бути продуманим та обережним, каже Ярова. "Всі ці елементи мають бути лаконічно вписані, без надмірності, ми не маємо займатись тільки прикрашанням", — додає дизайнерка. 

— Традиційний український колорит: червоний, темний зелений, теракотовий. Червоний колір здавна був символом краси, здоров’я, любові. Темний зелений — відсилає до хвойних лісів Закарпаття, де житло будували із дерева. Світлий теракотовий — це відтінок української кераміки. "Кольори слід використовувати як акценти, щоб підкреслити те, на чому варто зробити увагу", — зазначає Ярова.

Ще один спосіб передати народну локальну автентичність у дизайні чи архітектурі —  використання матеріалів, які були характерні для того чи іншого регіону. Наприклад, харківська цегла, яка відрізняється яскраво-червоним кольором.

— Солома та очерет. За словами Ярової, солом’яний або очеретяний дах можна вважати українськими народними методами будівництва. "Але сьогодні велика проблема у дефіциті майстрів, які вміють робити такі дахи. Наприклад, на заході України один готель вирішили покрити очеретом — та власники змінили декілька підрядників, щоб зробити це традиційно правильно", — розповіла Катя. 

Як традиції поєднувати із сучасними рішеннями

На думку Каті Ярової, зараз поєднання з національною стилістикою особливо популярні в дизайні інтер’єрів. "Тенденція, яку я бачу у світі, — усі втомились від мінімалізму в його мінімалістичному прояві. Люди хочуть внести в інтер'єри якісь цікаві акцентні елементи, щось особливе. В цьому контексті український колорит набуває особливої актуальності", — каже дизайнерка.

Національні елементи можуть гармонійно доповнювати вабі-сабі — японську стилістику інтер’єру, в основі якої лежить ідея про те, що краса полягає у недосконалості. Використовувати можна автентичні предмети інтер’єру, декор або меблі ручної роботи — дерев’яні лави, стільці. Основою для таких проєктів Катя Ярова радить обирати спокійне однотонне кольорове тло — наприклад, відтінки охри чи теракоти. А вже на це тло накладати акцентні кольори або кераміку, декор чи встановлювати традиційні українські меблі.

В архітектурі можливе контрастне поєднання історичних матеріалів, наприклад, очерету чи соломи із сучасними будівельними матеріалами — фальцевими панелями чи алюмінієвими віконними системами. 

"Коли сучасне та історичне якісно працюють у симбіозі, без дисонансу, то отримуємо вдале поєднання. Тобто можемо мати крутий сучасний будинок із датчиками CO2 всередині, але з очеретяним дахом, який додає будівлі автентичності та унікальності, — пояснює Ярова й зазначає, що сьогодні дуже багато запитів на проєкти з українською автентикою з-за кордону: "Це здебільшого українська діаспора у Канаді та Польщі — люди, які мають якесь українське коріння".

Вдалим прикладом поєднання української стилістики та сучасної архітектури Ярова називає проєкт будинку на Харківщині, який спроєктувала харківська архітекторка Ольга Клейтман.

У цьому кейсі Клейтман використала стару клінкерну цеглу як матеріал для оздоблення стін. Колір цегли перегукується з українською традиційною керамікою. В інтер’єрі українську стилістику можна простежити у керамічній плитці, якою облицьований камін, та підвісному світильнику у формі гілки калини, що розташована над обідньою зоною.

"Це ультрасучасний будинок, але там присутні лише 2-3 українські автентичні елементи, які вже створюють загальну атмосферу. Простір водночас не перевантажений, все досить мінімалістичне та компактне", — пояснює архітекторка. 

Бюро Ярової IK-architects працює зараз над проєктом мініготелю у Карпатах, в інтер’єрі та архітектурі якого передбачена українська ідентичність. Наприклад, будівля готелю відсилає до форми народної хати. Центральним елементом проєкту стане камін — за аналогією до печі, яка була головним елементом в українській хаті. В інтер’єрі готелю також будуть присутні характерні для Гуцульщини орнаменти, а фасад планують оздобити деревом із різьбою.

Ще один проєкт IK-architects з українським колоритом — "Сніданішна" у Харкові (головне фото у матеріалі. — Ред.). Для кольору стін там вибрали відтінки кераміки, а в інтер’єрі використали багато національного декору.

Які саме українські традиційні риси "вплітати" у дизайн — дуже залежить від контексту та проєкту, над яким працює архітектор. "Річ у тому, що у 90% випадків архітектори працюють під замовника, тобто ми пропонуємо рішення залежно від потреби та погляду власника будівлі", — пояснює Ярова. 

Якщо йдеться про муніципальні будівлі або проєкти відбудови, то національну автентичність для них варто прописати на законодавчому рівні, каже архітекторка. Це у першу чергу стосується навчальних закладів та муніципальних будівель, які були зруйновані внаслідок російських обстрілів. З іншого боку, це не має бути лише декорування, як от нанесення вишиванок чи національної символіки на старі будинки, наголошує Ярова: "Це не про архітектуру та не про дизайн. Це тільки знецінює наші символи, а під ними залишається та ж сама панелька".