5 квітня у своєму Telegram міністр освіти та науки Сергій Шкарлет переможно заявив: "У судовому порядку захистив своє ім’я як науковця, який ніколи не займався плагіатом".
Позивався Шкарлет проти Національного агентства з питань якості вищої освіти.
11 вересня 2020 року етичний комітет НАЗЯВО після експертизи вирішив – у чотирьох роботах тоді ще в.о. міністра Сергія Шкарлета є плагіат. Уривки наукових робіт агентство також надсилало на перевірку міжнародним експертам.
Через кілька тижнів, 6 жовтня, Шкарлет звернувся до суду. Очільник МОН вважав, що процес виявлення плагіату в його роботах необ’єктивний і заполітизований.
LIGA.Life досі намагається отримати рішення суду: ні на сайті суду, ні в Єдиному реєстрі судових рішень його ще немає.
В Окружному адмінсуді нам заявили, що коментуватимуть, коли рішення з'явиться в державному реєстрі, але коли воно там буде, не знають.
Що сталося
"Дослідивши матеріали справи, Окружний адмінсуд столиці "визнав протиправними дії відповідача щодо встановлення наявності текстових запозичень без посилання на джерело" у низці моїх наукових робіт", – заявив 5 квітня Сергій Шкарлет.
За думку міністра, Комітет з питань етики НАЗЯВО перетворився на інструмент маніпуляцій через "особисті інтереси окремих чиновників": Наразі вважаю цю історію вичерпаною".
Суд, який ухвалив рішення, має за собою шлейф скандальних історій. Зокрема, ОАСК визнав незаконною націоналізацію Приватбанку, скасував оновлений український правопис, призупинив перейменування УПЦ Московського патріархату, не дозволив Вищій кваліфікаційній комісії суддів України перезапустити сам ОАСК тощо.
Влітку 2019 та 2020 років детективи Національного антикорупційного бюро України опублікували частину з 16 000 годин розмов суддів, більшість з яких записана у кабінеті голови ОАСК Павла Вовка. Ці розмови пов’язані з корупцією. Вовк на записах НАБУ зізнається, що займається політичним обслуговуванням. В реалізації задумів Вовка нібито задіяні близько десяти суддів.
Загалом у Сергія Шкарлета вийшло 200 наукових і навчально-методичних праць. Про це вказано в його біографії на сайті МОН.
Відколи Шкарлету почали пророкувати крісло міністра освіти та науки, його наукові роботи почали перевіряти на плагіат. Спочатку – українські, а потім – і міжнародні експерти.
При цьому він не вказав цю роботу у переліку використаної літератури, кажуть науковці, що досліджували матеріали. Також він частково переписав текст з підручника Покропивного "Економіка підприємства".
У проаналізованій роботі науковці виділили жовтим шматки, де є повні збіги тексту, бірюзовим кольором – перефразування й синоніми, а зеленим – власні заяви Шкарлета. Після аналізу практично весь текст був жовтим.
Фото з сайту Помилки та фальсифікації в наукових дослідженняхФото з сайту Помилки та фальсифікації в наукових дослідженняхФото з сайту Помилки та фальсифікації в наукових дослідженняхФото з сайту Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях
Всього науковці-волонтери Дисергейту провели вісім перевірок робіт Шкарлета й у кожній виявили до 90% плагіату. Їх можна подивитися за посиланнями (перша серіятут, друга –тут, третя –тут, четверта –тут, п’ята –тут, шоста –тут, а сьома –тут, восьма – тут).
Згодом кілька наукових робіт Сергія Шкарлета взявся перевіряти Комітет з питань етики Національного агентства з питань якості вищої освіти.
З відповідним зверненням звернулася народна депутатка Інна Совсун, голова ради старійшин Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Фундації регіональних ініціатив" Маргарита Чернишова та голова ради ГО "ТРОН" Світлана Благодєтєлєва-Вовк.
Також до комітету надійшов лист від Секретаріату Кабінету міністрів з вимогою щодо перевірки інформації про порушення академічної доброчесності в роботах нинішнього очільника Міносвіти.
Всього у НАЗЯВО перевірили фрагменти шести публікацій. У чотирьох із них комітет підтвердив академічний плагіат Сергія Шкарлета.
Шкарлет С. М. Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації України//ЕкономікаУкраїни. – 2014. – № 11. – С. 51–60 (використана робота Скалацького В. М. Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський аналіз). – Автореф. дис. канд. філософ. наук: 09.00.03. – Київ. нац. ун-тім. Т. Шевченка. – К., 2006. –17 с.);
До аналізу долучили, зокрема, польського експерта Кшиштофа Гутовського (видавець у Видавництві Інституту правових наук Польської академії наук, колишній експерт ТОВ Plagiat.pl з питань видавництва, авторських прав Варшави, експерт з питань піратства та плагіату, що внесений до списку Окружного суду у Варшаві). А також Томаша Фольтинека (Президента Правління Європейської мережі академічної доброчесності, викладача університету Менделя в Брно).
У висновку вказано, що у роботах Сергія Шкарлета є не тільки плагіат, але й спроби його приховати.
За таблицею порівнянь, нинішній міністр освіти та науки копіював цілі шматки тексту.
Робота Шкарлета С. М. ДеталіФінансові інструменти державної політики економічного розвитку в Україні : монографія / С. М. Шкарлет, В. Г. Маргасова, О. М. Коркоц, Ю. В. Ружицький. – Чернігів: ЧНТУ, 2018. – 202 с.
В контексті нашого дослідженнями, заслуговують на особливу увагу наукові напрацювання Н. Апатової та Р. Меджитова [4], присвячені питанням оцінки ефективності бюджетного процесу. Розроблена цими науковцями система показників та коефіцієнтів призначена для оцінювання бюджетного процесу на місцевому рівні, але, ми вважаємо, що запропонований вченими методологічний підхід може бути використаний і для оцінювання ефективності бюджетного процесу на загальнодержавному рівні. Здійснюючи оцінку бюджетного процесу, Н. Апатова та Р. Меджитов використовували наступні показники (табл. 3.1): рівень точності поточних планових обґрунтувань здійснених видатків; ступінь точності плановорозрахункових обґрунтувань виконання доходної частини місцевих бюджетів; показник фінансової продуктивності бюджету; коефіцієнти збалансованості бюджету, економічної та соціальної ефективності бюджету.
Робота Бугай Т. В. ДеталіМетодичні підходи до оцінки ефективності бюджетного процесу в Україні. – Ефективна економіка, 2015, No 9.
В контексті нашого дослідження, заслуговують на особливу увагу наукові напрацювання Н. Апатової та Р. Меджитова [5], присвячені питанням оцінки ефективності бюджетного процесу. Розроблена цими науковцями система показників та коефіцієнтів призначена для оцінювання бюджетного процесу на місцевому рівні, але, ми, що окремі підходи запропонованої вченими методології можуть бути використані і при оцінюванні ефективності бюджетного процесу на загальнодержавному рівні. Здійснюючи оцінку бюджетного процесу, Н. Апатова та Р. Меджитов використовували наступні показники (табл. 1): рівень точності поточних планових обґрунтувань здійснених видатків; ступіньточності планово-розрахункових обґрунтувань виконання доходної частини місцевих бюджетів; показник фінансової продуктивності бюджету; коефіцієнти збалансованості бюджету, економічної та соціальної ефективності бюджету.
Робота Шкарлета С.М. ДеталіПобудова моделей структурного типу з метою ідентифікації вимірів інформаційного потенціалу // Проблеми і перспективи економіки та управління, 2015 р., No 3, с. 45–52.
Отже, процес трансформації стратегічного потенціалу України, на нашу думку, ґрунтується на основних принципах об’єктно-орієнтованого проектування (інкапсуляції, наслідування та поліморфізму), які надають об’єктам як компонентам складної системи, що проєктується, нових якостей за рахунок нарощення й раціоналізації використання інформаційного потенціалу та потенціалу структурних змін. Наприклад, застосування принципу інкапсуляції дозволяє суттєво підвищити надійність функціонування як окремих компонентів системи управління розвитком стратегічного потенціалу, так і всієї системи державного регулювання в цілому. За допомогою механізмів наслідування – елементи підсистеми управління трансформацією стратегічного потенціалу можуть наслідувати характеристики більш простих та загальних елементів системи управління з більш інформативними можливостями. До наведеного вище зазначимо: поліформізм, як складова об’єктно- орієнтованого підходу в межах системи управління, дозволяє прикладному інструментарію управління плануванням, прогнозуванням, контролюванням та розвитком стратегічного потенціалу легше адаптуватися до використання у різних ситуаціях, що, у свою чергу, дає можливість використовувати ті самі методи процесного управління, єдиний критерій та побудовану за його використання узагальнену модель структурного типу.
Робота Чупріни М. О. ДеталіРозроблення технологій управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості України. – Вісник Дніпропетровського університету, Серія "Економіка". – 2010, Вип. 4(2), с. 41– 47.
Процес трансформації системи управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості, і національної економіки взагалі, на нашу думку, базується на основних принципах об’єктивно-орієнтованого проектування (інкапсуляції, наслідування та поліморфізму), які надають об’єктам як компонентам системи, що проектується, нові якості. Наприклад, застосування принципу інкапсуляції дозволяє суттєво підвищити надійність функціонування як окремих компонентів системи управління розвитку стратегічного потенціалу промисловості, так і всієї системи в цілому.За допомогою механізмів наслідування елементи підсистеми управління трансформацією стратегічного потенціалу національної економіки можуть наслідувати характеристики більш простих та загальних елементів системи управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості. Поліформізм, як складова об’єктно-орієнтованого підходу в системі стратегічного управління, дає можливість механізму управління плануванням, прогнозуванням, контролюванням розвитком стратегічного потенціалу національної економіки, і промисловості зокрема, легше адаптуватися до використання в різних ситуаціях, що, в свою чергу, дає можливість у різних ситуаціях використовувати одні й ті ж методи управління.
Робота Шкарлета С.М. ДеталіФормування стратегій розбудови економіки інформаційного типу з метою забезпечення економічної безпеки держави. "Економіка України", 2016 р. No 3, с. 17–28.
Наукове узагальнення і систематизація знань теорії соціо- та еволюціогенетики, накопичених при вивченні соціальних і економічних систем, світоглядно-методологічне осмислення констант і варіативності економічного зростання допускають обчислення мінімально та максимально можливих (мінімаксних) меж еволюційних перетворень. З огляду на це, можна говорити про конститутивну властивість української економічної системи самоподібності (не тільки до самоорганізації) та назвати її ключову ознаку – фрактальність, що відрізняє пропоновану в дослідженні парадигму циклічно- генетичного формування нового типу макрогенерації (та її еволюцію) від традиційних підходів до розкриття характеристик і прогнозування для параметрів національних економік, які вимагають нагальної перебудови з набуттям когнітивно-інформаційних ознак у контексті забезпечення сталого розвитку держави. Побудова когнітивно-інформаційної структури національної економіки – трудомістке завдання, яке пропонуємо здійснювати за алгоритмічними процедурами, що дозволять автоматизувати процес моделювання та виокремити весь склад елементів і підсистем макрогенерації. Проте при подальшому нарощуванні трансформаційного впливу на гомеостатичну систему держави (соціум) у разі обгрунтування пріоритету певних цілей можливими є спрощення завдань, удосконалення процедур моделювання ієрархій і блоків для адаптації до стратегічних регіональних систем, нових фазових портретів (структур-атракторів) окремих галузей і до прогнозування процесу еволюції проривних технологій та високотехнологічної продукції (ВТП). Саме елементи останнього макроутворення пов’язуються так, що зміна кожного важливого параметра системи забезпечення ендогенного зростання української економіки неминуче викликає зміну інших, однак цей рух завжди орієнтований на певний кінцевий стан, який, проявившись, знов стає новим (хоча саме він і віддзеркалює різні динамічні зміни у сутності вже іншої системи – управління забезпеченням економічної безпеки). Вважаємо, що опрацьовування модельних рішень формування нового фазового портрету національної економіки слід здійснювати із дотриманням послідовності розкритих автором (на основі базових положень теорії еволюціогенетики, термодинаміки та детермінованого хаосу в контексті розвитку теорії національної безпеки) закономірностей (табл. 1)
Робота Микитенко В.В., В. В. Гребенюк О. В. ДеталіФормування набору стратегій для розробки адаптивних технологій управління забезпеченням економічної безпеки. Вісник економічної науки України, 2011, No 1 (19), с. 79–87.
Наукове узагальнення і систематизація знань теорії соціогенетики та еволюціогенетики, накопичених при вивченні суспільств як соціальних й економічних систем, світоглядно- методологічне осмислення констант і варіативності економічного зростання допускає обчислення мінімально допустимих та максимально можливих (мінімаксних) меж еволюційних перетворень. З огляду на зазначене, можна стверджувати про конститутивну властивість української економічної системи (не тільки до самоорганізації) до самоподібності та проголосити її ключову ознаку — фрактальність, що й і відрізняє пропоновану в дослідженні парадигму циклічно- генетичного формування нового типу макрогенерації (та її еволюцію) від традиційних підходів стосовно розкриття характеристик і прогнозування параметрів національних економік. Побудова структури національної економіки — трудомістке завдання, яке пропонуємо здійснювати за алгоритмічними процедурами, що дозволять автоматизувати процес моделювання та виокремити весь склад елементів і підсистем макрогенерації. При подальшому нарощенні трансформаційного впливу на гомеостатичну систему держави (соціум) у разі обґрунтування пріоритету певних цілей можливе спрощення завдань, удосконалення процедур моделювання ієрархій і блоків для адаптації до стратегічних регіональних систем, нових фазових портретів (структур-атракторів) окремих галузей і до прогнозування процесу еволюції проривних технологій та високотехнологічної продукції (ВТП). Оскільки саме елементи останнього макроутворення пов’язуються так, що зміна кожного важливого параметра системи забезпечення ендогенного зростання української економіки неминуче викликає зміну інших. Однак, цей рух завжди орієнтований на певний кінцевий стан, який, виявившись, знов стає новим (проте, саме він і віддзеркалює різні динамічні зміни у сутності вже іншої системи — системи управління забезпеченням економічної безпеки). Вважаємо, що опрацьовування модельних рішень формування нового фазового портрету національної економіки слід здійснювати у послідовності відкритих авторами (за використання базових положень теорії еволюціогенетики, термодинаміки і детермінованого хаосу в контексті розвитку теорії національної безпеки) закономірностей (табл. 1).
Робота Шкарлета С.М. ДеталіТехнологія управління процесами формування та впровадження системно- універсальних детермінант розбудови економіки інформаційного типу // Економіка України, 2015, No 7, с. 29-40.
Проте слід визнати, що більшість інформаційних систем в економіці працює у режимі діалогу з користувачем. Тому при розробці управлінських заходів і відповідного типу технологій слід передбачати таке: для мережевих інформаційних систем важливим елементом є реальний комунікаційний сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів програмної мережі при спільному вирішенні науково-прикладного завдання. При цьому значна частина функціональних і ресурсних можливостей інформаційних систем закладається у системному програмному забезпеченні: в операційних системах, системних бібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової сучасних інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційно-економічна складова, яка задає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов’язана з логікою управління даними, яку визначають як економічно-інформаційну компоненту цільового програмного забезпечення. Проте сучасні економічні інформаційні системи створюються для опрацювання великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості завдань, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.
Робота Шаргородська В.А., Поліщук Ю.А. ДеталіРоль інформації в сучасній економіці // Эффективные инструменты современных наук 2011 (современные информационные технологии)
Переважна більшість інформаційних систем працює в режимі діалогу з користувачем. Для мережевих інформаційних систем важливим елементом є комунікаційний сервіс, який забезпечує взаємодію вузлів мережі при спільному вирішенні задачі. Значна частина функціональних можливостей інформаційних систем закладається в системному програмному забезпеченні: операційних системах, системних бібліотеках та конструкціях інструментальних засобів розробки. Крім програмної складової інформаційних систем важливу роль відіграє інформаційна складова, яка задає структуру, атрибутику та типи даних, а також тісно пов'язана з логікою управління даними. Економічні інформаційні системи – це людино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють і видають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об’єктом. Cучасні економічні інформаційні системи створюються для обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачі результатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень для більшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складу системи, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю і можливістю модифікації.
Робота Шкарлета С.М. ДеталіІнформаційна економіка як основа соціально- економічної регенерації України // Економіка України. – 2014. – No 11. – С. 51–60. Стор. 55.
Узагальнює стратегii та программ iндустрiально розвинутих краiн – США, Канади, Великобританii, Нiмеччини, Францii, краiн Пiвнiчноi Європи. У рамках цiєi моделi можна виокремити американо-англiйську модель i модель континентальноi Європи. Американо-англiйську модель побудовано на загальнiй концепцiї соцiально-економiчного розвитку певної держави, яка передбачає превалювання приватного сектору над функцiями держави в ycix напрямах розбудови суспiльства та економiчної системи. Вiдомими е американський комунiкацiйнi формування iнформацiйної вiдчутними i у процесах глобалiзацiї, вплив на технологiї та архiтектури сфери, якi е мiжнароднiй полiтицi та свiтовiй економiцi. Ця модель передбачає iнтенсивний розвиток електронних комунiкацiй для встановлення соцiальних, полiтичних i культурних зв'язкiв. Проблема розвитку унiверсальних послуг має важливе значения у програмах iнформацiйного суспiльства США та Великобританiї, вона вирiшується за допомогою стратега полiпшення якостi iнформацiйних послуг, соцiальноi орiентацiї держави. Специфiчною рисою американо-англiйської моделi iнформацiйної економiки е вплив чинного законодавства на розвиток перспективних галузей економiки, права iнтелектуальної власностi, соцiального захисту населення. Європейська модель iнформацiйної економiки вирiзняеться стратегiєю европейської визначенням "об'еднаної рiвноваги мiж контролем з боку держави та стихiєю ринку; динамiчним поєднанням державних iнтересiв прагнень приватного та корпоративного бiзнесу з урахуванням того, що роль кожного з них може змінюватись у часі та просторi. Характерними рисами європейської моделi виступають варіативність і політична спрямованість економічних програм побудови iнформацiйної економіки для рiзних країн. Вони зумовленi новою європейською геополiтикою, становленням iнформацiйної (iнтелектуальної) економiки, рiзними можливостями постiндустрiального розвитку. Водночас у межах європейської моделi можна виокремити захiдноєвропейську, скандинавську, центральноївропейську, схiдноєвропейську стратегiї соцiально-економiчного розвитку держави.
Робота Скалацький В. М. ДеталіІнформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський аналіз). – Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.03. – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 17 с.
У підрозділі 2.1. "Західна модель інформаційного суспільства (американо-європейський шлях)" досліджується західна модель становлення інформаційного суспільства, яка узагальнює стратегії і програми індустріально розвинених країн – США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Франції, країн Північної Європи. В рамках означеної моделі виділяється американо-англійська і модель континентальної Європи. Американо-англійська модель визначається загальною концепцією соціально-економічного розвитку, яка передбачає превалювання приватного сектору над функціями держави в усіх напрямках розвитку суспільства.Американський вплив у галузі комунікаційних технологій та інформаційної сфери відчутний в глобальних процесах, міжнародній політиці, світовій економіці. Ця модель передбачає інтенсивний розвиток електронних комунікацій для встановлення соціальних, політичних, культурних зв`язків у суспільстві. Проблема розвитку універсальних послуг має важливе значення у програмах інформаційного суспільства США та Великої Британії, вона вирішується за допомогою стратегії поліпшення якості інформаційних послуг, соціальної орієнтації держави... Європейська суспільства європейської "об`єднаної Європи", пошуками рівноваги між контролем держави і стихією ринку, динамічним поєднанням державних інтересів і прагнень приватного та корпоративного бізнесу із врахуванням того, що роль кожного з них може змінюватися в часі. Характерними рисами європейської моделі виступають варіативність і політична спрямованість програм побудови інформаційного суспільства для різних країн, обумовлених новою європейською геополітикою, становленням інформаційної (інтелектуальної) економіки, різними можливостями постіндустріального розвитку. В рамках європейської моделі українські дослідники (Є.Макаренко, А.Колодюк) виділяють західноєвропейську, скандинавську, центральноєвропейську, східноєвропейську стратегії.
Робота Шкарлета С.М. ДеталіТеоретичні основи формування економічної безпеки підприємств // Сіверянський літопис. – 2007. – No4. – С. 161–171
По-третє – ресурс інформації та технології. Інформація, що стосується усіх сторін діяльності підприємства, є сьогодні найбільш цінним і дорогим з ресурсів підприємства. Саме інформація про зміну політичної, соціальної, економічної та екологічної ситуації, зміни на ринках підприємства, науково-технічна і технологічна інформація, конкретні ноу-хау, що стосуються певних аспектів даного бізнесу, нове в методах організації й управління бізнесом дозволяють підприємству адекватно реагувати на будь-які зміни зовнішнього середовища бізнесу, ефективно планувати і здійснювати свою господарську діяльність.По-четверте – ресурс техніки і обладнання. На основі фінансових, інформаційно-технологічних і кадрових можливостей підприємства здійснюється придбання технологічного та іншого обладнання, що необхідне, на думку менеджерів підприємства, і доступне, виходячи з наявних ресурсів. По-п’яте – ресурс прав, сучасна роль якого різко зросла з розвитком цивілізації, виснаженням природних ресурсів і підвищенням цінності нематеріальних активів. Цей ресурс включає до свого складу права на використання патентів, ліцензії і квоти на використання природних ресурсів, а також експортні квоти, права на користування землею. Ресурс прав дозволяє підприємству залучитися до використання передових технологічних розробок, не проводячи власних (іноді занадто дорогих) наукових досліджень, а також отримати доступ до виняткових можливостей розвитку бізнесу.
Робота Гончаренко Л. П. ДеталіПроцесс обеспечения экономической безопасности предприятия // Справочник экономиста, 2004, No12
в) ресурс информации и технологии. Информация, касающаяся всех сторон деятельности предприятия, является в настоящее время наиболее ценным и дорогостоящим из ресурсов предприятия. Именно информация об изменении политической, социальной, экономической и экологической ситуации, рынков предприятия, научно-техническая и технологическая информация, know-how, касающиеся каких-либо аспектов данного бизнеса, новое в методах организации и управления бизнесом позволяют предприятию адекватно реагировать на любые изменения внешней среды бизнеса, эффективно планировать и осуществлять свою хозяйственную деятельность; г) ресурс техники и оборудования. На основе имеющихся финансовых, информационно-технологических и кадровых возможностей предприятие приобретает оборудование, необходимое (по мнению менеджеров предприятия) и доступное (исходя из имеющихся ресурсов); д) ресурс прав. С развитием цивилизации, истощением природных ресурсов и повышением ценности для бизнеса нематериальных активов резко выросла роль данного ресурса. Этот ресурс включает в себя права на использование патентов, лицензии и квоты на использование природных ресурсов, а также экспортной квоты, права на пользование землей (причем в настоящее время крайне повысилась ценность городских территорий, предназначенных не для земледелия, а для административной застройки). Использование этого ресурса позволяет предприятию приобщиться к передовым технологическим разработкам, не проводя собственных дорогостоящих научных исследований, а также получить доступ к необщедоступным возможностям развития бизнеса.
Робота Шкарлета С.М. ДеталіТеоретичні основи формування економічної безпеки підприємств // Сіверянський літопис. – 2007. – No4. – С. 161–171
Техніко-технологічна складова – ступінь відповідності застосованих на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів. Процес формування економічної безпеки підприємства та активізації її стану за параметрами техніко-технологічної складової, як правило, передбачає здійснення кількох, послідовних етапів. Перший етап охоплює аналіз ринку технологій щодо виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації- проектувальника. Другий етап – аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій. На третьому етапі здійснюється: – аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; – оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів. Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства. На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо- господарської діяльності. Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів. Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової економічної безпеки підприємства за окремим функціональним критерієм (коефіцієнтом) здійснюється на підставі аналізу розрахунку такого функціонального критерія за формулою [12]:
Економіка підприємства: ПідручникДеталіЗа ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999. Стор. 492-493 (Більш імовірне першоджерело)
Процес забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки звичайно передбачає здійснення кількох послідовних етапів<. Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації проектувальника.(збирання та аналіз інформації щодо особливостей технологічних процесів на підприємствах, котрі виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації стосовно нових розробок у даній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок). Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій. На третьому етапі здійснюється: а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів. Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції), що має включати: 1) виявлення перспективних товарів з групи (номенклатури, асортименту), що виготовляється підприємством; 2) планування комплексу технологій для виробництва перспективних товарних позицій; Технікотехнологічна складова 493 3) бюджетування технологічного розвитку підприємства на засаді оптимізації витрат за програмою технологічного розвитку, за вибору альтернатив, опрацювання власних розробок або за придбання патентів і необхідного устаткування на ринку; 4) розробка загального плану технологічного розвитку підприємства (з відображенням у ньому вибору: альтернативного варіанта технологічного розвитку; строків та обсягів фінансування; відповідальних виконавців); 5) складання плану власних корпоративних НДДкР відповідно з планом технологічного розвитку підприємства. На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо- господарської діяльності. Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів. Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової ЕБП(о) за окремим функціональним критерієм (коефіцієнтом) здійснюється на основі аналізу розрахунку останнього (ОФК) за формулою
Чому плагіату присвячують стільки часу та уваги
В Україні виявлення плагіату в роботах науковців наразі не несе ні правових, ні репутаційних наслідків. Проте в інших країнах академічна недоброчесність є серйозним порушенням.
Наприклад, у січні цього року через звинувачення в плагіаті під час написання дисертації пішла у відставку глава Міністерства праці, сім'ї та молоді Австрії Крістіне Ашбахер.
У 2018 році через скандал з плагіатом у дипломній роботі пішла з посади міністерка охорони здоров’я Іспанії Кармен Монтон.
В Україні ж посадовці не лише не йдуть у відставку, а навпаки, на високі посади призначають підозрюваних у плагіаті.
"Виграш у суді не скасовує факт, що у Сергія Шкарлета є плагіат"
"Адекватною реакцією уряду було б не пропонувати особу з такою репутацією на посаду міністра. Але це діяло б, якби в Україні репутація міністра та уряду, де він працює, мала якесь значення", – вважає український науковець Сергій Шарапов, чиї роботи цитували в тому числі й нобелівські лауреати.
Він – завідувач лабораторії Інституту теоретичної фізики імені Боголюбова Національної академії наук та учасник руху з боротьби з плагіатом та псевдонаукою в Україні.
За словами Шарапова, якби ми жили у країні, де репутація щось означає, то видання, яке опублікувало статті Шкарлета з ознаками плагіату, мало би провести власну перевірку та відкликати статті, якщо плагіат підтвердиться.
"НАЗЯВО встановило, що дві статті Шкарлета у виданні НАНУ "Економіка України" містять плагіат. На жаль, мені не відомо, щоб редколегія цього журналу провела таку перевірку.
Проблема у тому, що, на мою думку, у деяких галузях науки, як-от економіці та педагогіці, фахове середовище майже зруйноване. Саме тому ми і не почули від педагогів жодної оцінки щодо дисертації Катерини Кириленко, а зараз майже не чуємо від економістів оцінок доробку та ситуації зі Шкарлетом", – пояснює науковець.
Старша наукова співробітниця Інституту математики НАНУ, кандидатка фізико-математичних наук та учасниця неформальної групи "Дисергейт" Ірина Єгорченко вважає, що міністр, подаючи до суду на процедуру, фактично задекларував власну неспроможність спростувати факти академічного плагіату.
"Щоб спростовувати звинувачення в академічному плагіаті, необхідно розбирати порівняльні таблиці та дати публікації порівнюваних текстів.
Нині ж судами намагаються залякати громадськість та академічну спільноту, і примусити мовчати, – каже науковиця.
- Такі намагання обмежити академічну свободу висловлювань через судовий тиск псують репутацію України, сприяють руйнуванню довіри до наукових ступенів та документів про освіту України".
Ще один вчений, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України та популяризатор науки Антон Сененко переконує: ситуація з "ганебним судовим позовом до НАЗЯВО і настільки ж ганебним судовим рішенням" не заперечує наявність плагіату, а є лише наслідком просування академічно недоброчесної людини на міністерську посаду президентом попри численні протести академічної та освітянської спільнот.
"Це додаткове свідчення для притомних вчених і освітян, студентів та школярів, що на цей час вся інтелектуальна праця тут цінується гірше за інтелектуальну крадіжку та імітацію науки і освіти", – розповідає Антон Сененко.
"Я чесна людина", – стверджує негідник, який не написав самостійно жодного слова в так званих власних публікаціях. Будь-яка кар'єра Шкарлета мала припинитися, коли світ дізнався, що він плагіатор.
Про яку освіту і науку може йтися, якщо держава сигналізує всім – вчитися не важливо, можна брехати та красти, суд виправдає", – каже відома українська дослідниця в галузі медичної генетики, член-кореспондентка Національної академії медичних наук України, докторка меднаук та членкиня наукового комітету Національної ради з питань науки та інновацій Світлана Арбузова.
Каже, ганебними і глибоко аморальними є й способи захисту Шкарлета.
Попри шквал критики і наявність порівняльних таблиць, міністр не визнає, що у його роботах є плагіат.
"Ви будь-який текст візьміть, заженіть в програму і програма у будь-якому разі покаже співпадіння, покаже певні широковживані слова.
Математичні формули взагалі "б’ються" як плагіат, таблиці "б’ються", зазвичай, як повний плагіат", – сказав він в інтерв’ю "Радіо Свобода".
За його словами, за законодавством нині немає покарання за плагіат, тож це лише предмет для спекуляцій. На захист Сергія Шкарлета стали колишні колеги часів його ректорства у Чернігівському національному технічному університеті.
Комісія з академічної доброчесності університету заявила, що інформація про плагіат у роботах Шкарлета – недостовірні факти, спрямовані на дискредитацію очільника МОН. Засідання комісії нібито ініціювала студентська рада ЧНТУ. Як пояснив голова студради Микола Дунай, подібні звинувачення нібито зачіпають ім’я університету, студентів та ректора.
У комітеті з питань етики НАЗЯВО під час розгляду справи про плагіат Шкарлета думку представників комісії Чернігівського університету частково врахували, проте звернули увагу на її склад.
Це: проректор з наукової роботи (голова Комісії), директори навчально-наукових інститутів, начальник навчального відділу, начальник науково-дослідної частини, керівник юрвідділу, голова Наукового товариства студентів, докторантів та молодих учених Університету, голова студентської ради університету.
"Подібний склад та неможливість залучення зовнішніх експертів з правом голосу зробили Комісію університету "заручником" очевидного конфлікту інтересів в умовах, коли на розгляд і вирішення потрапляють звинувачення у порушенні академічної доброчесності ректора університету та ставлять під сумнів будь-яке рішення Комісії", – сказали у НАЗЯВО.
То що ми маємо наразі?
Згідно з позовом до суду, Феміда не визнала міністра Сергія Шкарлета "чистим" від плагіату науковцем.
Керівник Нацагенства з забезпечення якості освіти Сергій Квіт зазначив Liga.Life, що міністр хотів визнати дослідження його наукових робіт на предмет плагіату протиправним та скасування рішення комітету з етики.
"12.10.2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи у спрощеному провадженні без виклику сторін. На 5 квітня 2021 року копія рішення суду до Національного агентства не надходила", – сказав Квіт.
Депутатка Верховної Ради, представниця парламентського комітету з питань освіти та науки Наталя Піпа наголошує: "У телеграмі Сергій Шкарлет каже, що у його роботах не виявлений плагіат. Але ОАСК причепився до того, що НАЗЯВО не дотрималися якоїсь процедури. Це різні речі. Якщо навіть НАЗЯВО порушило процедуру, це нічого не говорить про відсутність плагіату у наукових роботах Шкарлета".
Повного тексту рішення суду всі досі чекають. Квіт додав, що у разі задоволення позову Нацагентство оскаржуватиме рішення в апеляційному суді.
"Вважаємо, що Комітет діяв у межах своїх повноважень та чинного законодавства. Жодної політичної упередженості при ухваленні рішення не було", – пояснює очільник НАЗЯВО.
І додав, що це не перший позов до Національного агентства з подібними вимогами.
Зокрема, два з них були задоволені судами першої та апеляційної інстанції, на відповідні постанови судів подані касаційні скарги до Верховного Суду. В одній зі справ суд апеляційної інстанції задовольнив апеляцію Національного агентства та закрив провадження у справі.
"Крапку в цих процесах поставить Верховний Суд, оскільки наразі відсутня правозастосовна практика в зазначеній категорії справ", – розповів Квіт.
У статуті НАЗЯВО йдеться про те, що Комітет з питань етики може розглядати питання академічного плагіату і вносити відповідні подання до Нацагентства.
Раніше у Нацагентстві наголошували: аби карати за плагіат, а не лише констатувати факт недоброчесності, уряд має ухвалити "Порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня".
Проєкт документа розробили ще минулого року, проте Кабмін його так і не затвердив. У НАЗЯВО попереджували, що зволікання призведе до того, що рішення етичного комітету оскаржуватимуться в суді з суто формальних причин, що, по суті, і відбувається зараз.
