У школі сварили, тут хвалять. Як запорізький ліцей виховує фахівців для потреб навіть АЕС

Сім років тому до Дніпрорудненського професійного ліцею приїхали з Запорізької атомної електростанції. Мали проблему: катастрофічно бракувало фахівців. Потрібні були слюсарі з ремонту реакторно-турбінного устаткування та електрослюсарі з ремонту й обслуговування автоматики вимірювальної техніки. В Україні практично немає місць, де би вчили таких спеціалістів. 

Тож люди з АЕС ініціювали перемовини з ліцеєм. Так в останньому розпочалася історія дуальної освіти.

"86% наших випускників після завершення навчання працевлаштовуються. Більшість залишається на підприємствах, де вчилися за дуальною формою", – розповідає через сім років після старту програми директор Дніпрорудненського професійного ліцею Сергій Осипенко.

Спочатку АЕС працювала з ліцеєм за професіями, яких там навчали. Згодом в навчальному закладі відкрили й ліцензували ще дві професії саме для потреб Запорізької АЕС: слюсар з ремонту реакторно-турбінного устаткування й електрослюсар з ремонту та обслуговування автоматики засобів вимірювання електростанції.

За словами інженера навчально-тренувального центру Запорізької АЕС Олени Шепель, з ліцеєм уклали договір, де прописали всі вимоги, необхідні для роботи на такому серйозному об’єкті. Наприклад, навчальний заклад обов'язково має дати учням документ допуску до особливих робіт високої категорії. Оскільки це режимний, ядерний об'єкт, ліцей для своїх учнів має оформлювати допуски через СБУ.

"Подібне навчання значно покращило підготовку фахівців. Ліцей завжди з нами погоджує навчальні плани.  Відбувається прив'язка до підприємства. Коли учні проходять практику, вони бачать місця свого майбутнього працевлаштування – у них прискорюється період адаптації ", – каже Шепель.

Майже 90% з них після завершення навчання залишаються працювати на електростанції, або ж отримують роботу на інших підприємствах, які співпрацюють з ліцеєм.

Крім того, розповідає Сергій Осипенко, на початковому етапі співпраці велику увагу приділили ще й підготовці педагогів. Сформували команду з майстрів виробничого навчання, викладачів та роботодавців.

"48% майстрів виробничого навчання, 20% викладачів отримали вищу освіту з затребуваних спеціальностей. Партнери організували стажування майстрів та викладачів на своїх підприємствах, що дало їм змогу бути професійно мобільними та успішними", – каже директор ліцею.

Пошук партнерів

Ліцей випускає робітників за п’ятьма інтегрованими професіями:

• Машиніст електровоза; електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування.

• Електрогазозварник; контролер зварювальних робіт.

• Електрогазозварник; слюсар з реакторно-турбінного устаткування.

• Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; електрослюсар з ремонту й обслуговування автоматики та засобів вимірювань електростанцій.

• Кухар; кондитер. 

Всі учні, починаючи з другого курсу, проходять навчання на виробництві. Наприклад, на Запорізькому залізорудному комбінаті – 200 учнів; 150 – на Запорізькій АЕС та ДТЕК "Запорізька ТЕС"; близько 60 кухарів, кондитерів – на базах відпочинку у Кирилівці, Приморську, у пекарнях, кафе та ресторанах міста та області. 

За словами Осипенка, коли в Україні почали більш широко говорити про дуальну освіту, ліцей уже мав досвід співпраці з Запорізьким залізорудним комбінатом та Запорізькою АЕС. Згодом освітній заклад уклав договори про співпрацю за дуальною формою освіти також з ДТЕК "Запорізька ТЕС", ТОВ "Електропривод", ТОВ "Комбінат громадського харчування АЕС". Для цього Осипенко особисто їздив на підприємства.

"Перше, що я чув, – що учні приходять на практику всього на два тижні, а потім знову йдуть на заняття і за цей час встигають лише пройти всі інструктажі щодо охорони праці. Я їм розповів про дуальну форму навчання, наш досвід і запропонував допомогти нам змінити навчально-виробничі плани. Адже підприємства точно знали, які робітники їм потрібні та які знання й вміння вони повинні мати", – згадує директор ліцею.

Спочатку боялися, що учні не витримають такого темпу, оскільки часом вони перебувають на виробництві по три місяці. 

Наприклад, кухарі проходять виробниче навчання на базах відпочинку з червня до вересня. Навчання на Запорізькій АЕС теж може тривати по три місяці, адже оформлювати пропуск на режимний об’єкт на менший термін немає сенсу. Час перебування на підприємстві визначають відповідно до його специфіки. 

Попри побоювання, учні добре адаптувалися до нового формату.

"Ми не віддаємо наших учнів безконтрольно, а несемо відповідальність за них, слідкуємо за практично-виробничим процесом, допомагаємо і супроводжуємо їх протягом всього періоду, поки вони на виробництві. На другому і третьому курсах навчання укладаємо двосторонні договори – між ліцеєм і підприємствами. На останньому курсі вже тристоронні – між ліцеєм, учнем та підприємствами. Учні дуже зацікавилися, багато наших випускників потім залишаються на підприємствах, де навчалися", – розповідає Осипенко. 

І додає, що до ліцею часто приходять на навчання діти з соціально незахищених родин, які були не дуже успішними у школі, мали низькі бали. Проте добре проявили себе як робітники, відчули до себе повагу та стали більш впевненими у собі.

"А як я можу не похвалити, коли мені з виробництва весь час телефонують і кажуть: "Який роботяга! Який рукастий хлопець!". Їх, по суті, виховує підприємство", – з гордістю додає Осипенко.

Крім того, у кожного учня є наставник, який допомагає розв’язувати проблемні робочі питання. Наприклад, коли комусь страшно опускатися під землю.

"Якщо учень не з'являється на підприємстві, одразу повідомляють мені,  ми терміново з'ясовуємо, що сталося. Але таке трапляється дуже рідко. Учні відповідально ставляться до роботи й тримаються за свої місця", – каже директор ліцею.

Вчитися в роботі

Ігор Сальник навчається на останньому курсі Дніпрорудненського професійно-технічного ліцею. За дуальною формою працює і вчиться на Запорізькому залізорудному комбінаті за спеціальністю "Електрогазозварювальник". Каже, таке навчання набагато цікавіше, ніж сидіти за партою й слухати теорію.

"Проходити практику на виробництві, де справжнє обладнання, набагато корисніше для навчання. Ми отримуємо досвід роботи з ним, розуміємо нюанси. Адже завжди краще працювати руками, спробувати самому, ніж послухати від когось, як все працює у теорії. Великий вплив має колектив, робоча атмосфера. Розумієш, що на тебе чекає у майбутньому, яким буде робочий день", – розповідає хлопець і додає, що приємно також отримувати зарплату за роботу.

Під час дуального навчання на фірмі учні отримують 50% від ставки. Інші 50% спрямовуються на фінансування ліцею. За ці кошти закуповують обладнання й оновлюють майстерні у самому навчальному закладі.

Найближчим часом Ігор Сальник закінчує навчання та планує залишитися на підприємстві. Радіє: керівник практики дав йому гарну характеристику й обіцяє, що після випуску на нього  чекатимуть.

Тим часом до ліцею дедалі частіше звертаються нові фірми з бажанням співпрацювати. 

Матеріали розроблені за підтримки Програми EU4Skills, спільно з Міністерством освіти і науки України. Програма "EU4Skills: кращі навички для сучасної України" фінансується ЄС і його державами-членами – Німеччиною, Фінляндією, Польщею та Естонією і має на меті підтримку впровадження реформи професійної освіти в Україні. Програма EU4Skills працює на національному рівні та у 7 обраних областях: Вінницькій, Полтавській, Запорізькій, Рівненській, Львівській, Миколаївській, Чернівецькій.

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії.