Від виживання до бажання жити

На початку активної фази війни психіка працювала в "режимі виживання" – природній реакції на небезпеку. Людина "заморожує" всі емоції, не плаче, інколи не відчуває болю. Це має також фізичні прояви – відсутність апетиту та поганий сон. 

Проте психіка не може працювати в цьому режимі постійно. Це дуже енерговитратно для організму. Протягом місяця психіка "перетравлює" всі події і поступово повертає до звичного життя з поправкою на нові обставини.

"Подібна ситуації виникає у людини, яка зламала ногу. Їй доводиться носити гіпс декілька місяців, але життя триває. Вона має організовувати побут так, щоби можна було жити з поправкою на травму. Те саме і під час війни. Якщо людина в умовно безпечному місці, вона має повернутися до життя, але з поправкою на ситуацію в країні", – пояснює Оксана.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку
Вже передплатили?
війназдоров'япсихологіяжиттяпровина